Ті хто цікавиться політикою, особливо сучасною політикою нашого східного сусіда,вже давно почали підмічати, що політика Путіна за останні десять років все більше і більше ставала агресивнішою.
Нічого нового в цьому не було, Росія завжди протягом усієї своєї історії була агресивною і войовничою. Важливим елементом цієї політики Росії, було створення, дуже часто штучне, конфліктів або з усім світом,або якоюсь частиною цього світу, або своїми сусідами.
Спочатку політика Путіна і рухалась в цьому традиційному для неї порядку. То в одному, то в іншому місці виникали більші чи менші конфлікти, які тримали російське населення в певному тонусі.
Якщо є конфлікт, значить є загроза Росії, а це значить,що населення може потерпіти,якщо у нього немає елементарних засобів цивілізації чи коли значна його частина проживає за межею бідності.
Є загроза Росії. Значить треба ще в більшій кількості виробляти ракети, танки, гвинтівки, щоб було чим захищатись від ворогів.
І населення це все сприймало і терпіло. Ніхто не наважувався у Путіна спитати, а навіщо Росії цей черговий конфлікт?
А відповідь дуже проста, цей конфлікт потрібен був Путіну, а значить і населенню яке його підтримувало.
Все це підкріплялось колосальною пропагандистською машиною Кремля. Населення щоденно зомбували пропагандистські телевізійні шоу. Населення все більше і більше ставало агресивним до усього світу, вже не кажучи до своїх сусідів, яких ще недавно називали – братами і сестрами.
І ось на фоні цієї звичної для Росії політики, почали з’являться деякі нові її відтінки. Спочатку вони були не дуже виразні, але з часом почали все більше і більше визначати державну політику путінської Росії.
Тепер уже абсолютно очевидно,що головне завдання своєї президентської місії Путін бачить у відтворенні Радянського Союзу, або хоча б російської імперії в тих кордонах, в яких вона існувала до жовтневого перевороту.
Якщо раніше Путін і кремлівська пропаганда приховували цю свою мету, то зараз вона стає державною політикою Путіна і його Росії.
Саме тому він затіяв ці зміни до Конституції, щоб бути вічним правителем Росії, оскільки Путін усвідомив, що до 2024 року він не зможе реалізувати цю свою мету.
Йому усі заважають – проклята Америка разом з Україною, Грузія і прибалтійські країни, цей агресивний блок НАТО, який може зламати цю його мрію і взагалі увесь світ, якщо цей світ не підтримує Путіна.
Саме тому, Путіну потрібний час і влада.
Що він і отримає 1 липня, після того як пройде якийсь неправовий плебісцит.
Саме для цього,він і вигнав тисячі своїх солдат у спеку, марширувати по розжареній бруківці Красної площі. Не пожалів розмістити сотні ветеранів похилого віку на такій жарі, в той час коли в Росії і особливо в Москві продовжується активна фаза пандемії короновіруса. Замість того, щоб ізолювати людей,не допускати величезного скупчення людей, які можуть захворіти і померти – Путін організував парад.
Піддавати людей загрозі зараження і проводити парад в такій ситуації не виправдано і не логічно.
24 червня 1945 року був парад Переможців у війні! А зараз навіщо він? Путін, як і нинішня російська армія до тієї перемоги не мають відношення, але населення намагаються переконати у зворотньому.
Це був парад не на честь перемоги, це був парад загрози миру у світі.
Путін хотів показати усю могутніть своєї армії яка мабуть і повинна буде реалізувати цю його мрію.
Перед цим парадом, Путін абсолютно чітко заявив, що колишні радянські республіки при виході із союзу отримали подарунки від руського народу у вигляді територій.
Поки Путін не сказав ,як він буде повертати ці подарунки, чи новим радянським союзом, чи новою війною.
Але вже третьою світовою.
Віктор Швець,
Президент Української фундації дослідників права,
народний депутат України 5,6,7 скликань,
Доктор юридичних наук
