73 секунди, які вразили світ
В ці дні виповнилося 36 років від того дня, коли загинув шатл «Челенджер», на борту якого перебувало сім астронавтів, при чому – шість астронавтів – професіоналів і одна молода і гарна 36 – річна вчителька, яка виграла загальнонаціональний конкурс і у важкій боротьбі іотримала право зайняти місце в космічному кораблі.
Це був не звичний політ, яких було багато,
це був – тематичний політ «Вчитель у космосі».
І для НАСА це був теж не звичайний політ – це була демонстрація великих технічних і технологічних успіхів в освоєнні космосу, які дозволили відправити у космос просту вчительку, яка виграла конкурс.
Вона була найкраща.
НАСА цим польотом хотів продемонструвати велику надійність і безпеку, які досягла космічна техніка і що польоти в космос мають перейти із розряду героїчних вчинків – до буденних справ.
Ще декілька слів про цей конкурс. Він був загальнонаціональний, надзвичайно широко розрекламований, в ньому прийняло участь величезна кількість вчителів, які хотіли полетіти у космос і з космосу провести два уроки, як це було передбачено програмою польоту.
Конкурс тривав довгий час і нарешті десять найкращих конкурсантів вийшли у фінал відбору і президент Рональд Рейнан особисто оголосив переможця цього конкурсу «Вчитель у космосі» – 36 – річну шкільну вчительку, матір неповнолітньої доньки – Крісті Маколіфф.
Вона була єдиною цивільною особою у цьому екіпажі, який разом з нею складався із семи астронавтів.
Ради справедливрсті необхідно зазначити, що троє із семи членів екіпажу перший раз направлялись у космос, а четверо інших членів екіпажу – вдруге.
Неможна не зазначити, що серед членів екіпажу була 36-річна Джуді Резнік, американка українського походження. Її батьки були родом з України, але Джуді народилась вже в США.
Отже, цей політ надзвичайно широко висвітлювався в американській пресі, на телебаченні і взагалі усіма засобами масової інформації.
Політ декілька разів відкладався і старт космічного корабля 28 січня теж був під загрозою перенесення.
Спочатку старт шатла повинен був здійснитись 28 січня о 8.55 ранку.
Екіпаж вже був в Челенджері, все було готово до старту, але в останню мить виявили технічну несправність і старт перенесли на 11.55.
В цей день погода у Флориді різко погіршилася. Було дуже холодно.
Мороз скував космічний шатл, льодові бруньки по 50-60 см висіли на космічному кораблі. Спеціальна група збивала їх і готувала шатл до старту.
Але ще напередодні цілу ніч йшли дуже серйозні дебати між керівниками польоту, технічним персоналом який забезпечував безпеку польоту і керівництвом НАСА щодо можливості проведення цього польоту 28 січня.
Технічні служби і підрядник, який виготовив цей шатл сходились до думки, що з урахуванням погодних умов – зниження температури до мінусових показників – політ заборонити і відкласти, оскільки техніка розрахована на експлуатацію при температурі не менше 11 градусів тепла.
Але зважаючи на надзвичайний суспільний інтерес до цього польоту і величезний ажіотаж, який підігрівала преса, НАСА наполягало на старті Челенджера 28 січня.
В решті-решт усі погодились, що кожний політ це певний ризик, але особливих загроз для старту і безпечного польоту фахівці не побачили і було прийнято рішення стартувати 28 січня, адже до цього Челенджер дев’ять разів успішно літав у космос і повернувся на землю.
Головною проблемою, яка прямо могла вплинути на безпеку польоту – було герметичне з’єднання з спеціальної резини, яке було на розгонному модулі шатла.
У фахівців було побоювання, що трещина під дією низької температури може стати менш еластичною і вона повністю не загерметизує це з’єднання, в результаті чого може прогоріти стінка головного паливного бака під дією високої температури, коли буде дано старт і включиться маршовий двигун шатла.
Низька температура може змінить і властивості цієї резиновоі прокладки, що може спричинити прогорання корпусу головного бака з пальним.
І от настав час старту. Космічний шатл Челенджер стояв на стартовому майданчику Космічного центру їм. Кеннеді, центр управління польотом у Хьюстоні приступив до роботи.
Екіпаж зайняв своє місце в космічному шатлі.
Усі телевізійні канали США вели пряму трансляцію старта цього Челенджера, сотні мільйонів людей в США і по усьому світу з великою увагою дивилися на цей старт.
В усіх школах США і багатьох інших країн навчання було прервано і школярі були зібрані в актових залах шкіл де дивились по телебаченню старт космічного корабля з шкільною вчителькою на борту.
Почався зворотній відлік часу і коли він закінчився включився маршовий двигун і під радісні вигуки великої кількості глядачів, які були тут на майданчику – космічний шатл почав впевнено набирати висоту. Двигуни працювали в штатному режимі, все начеб то йшло за програмою.
Космічний корабель набирав високу швидкість, двигуни працювали на повну потужність – космічний шатл наближався до 10 – кілометрової висоти, пройшо 60 секунд польоту.
Всі були раді і щасливі, нічого не вказувало на можливість трагедіі – але на 73 секунді польоту несподівано для усіх космічний шатл вибухнув.
Усі хто дивився за цим стартом були шоковані, багато хто не розумів, що відбулося.
Рідні і близькі астронавтів, які бачили цей старт з трибун були шоковані тим, що побачили, і не тільки вони – уся країна і усі люди, хто спостерігав старт цього космічного шатла – були в шоці.
Це була загальнонаціональна трагедія. Вперше на старті, на висоті більше 10 км, вибухнув майже 100 тонний космічний шатл, і впав в океан.
Для міьйонів американських школярів це була надзвичайна трагедія, вони побачили, як загинув екіпаж космічного корабля в тому числі і їх улюблена вчителька.
Це була величезна трагедія, яка була співставна з вбивством президента Кеннеді.
Космічний шатл Челенджер – це геніальний витвір американських вчених, вершина їх технологічного досягнення.
Це був десятий старт шатла Челенджер. Попередні дев’ять стартів пройшли успішно і шатл повернувся на землю, після успішного космічного польоту.
Ніхто не чекав такої трагедіі.
Люди не вірили, що сталася катастрофа, вони молились і плакали з надією, що це допоможе їх співвітчизникам залишитись живими.
Але шансів врятуватись у них не було. Всі загинули.
Президент Рейган зі словами глибокої скорботи звернувся до нації і повідомив про цю страшну трагедію.
Президент США створив комісію, яку очолив колишній високопосадовець його адміністрації. Американці вимагали відповіді, чому сталася ця трагедія.
Програма шатлів була зупинена.
Комісія, яка мала визначити причину цієї трагедіі, в непростих умовах знайшла в собі сили – повідомити правдиву причину загибелі шатла Челенджер з екіпажем на борту. Один із Нобелівських лауреатів, який входив до її складу на дуже яскравому прикладі показав американцям причину загибелі шатла.
Причина була в резиновій прокладці. Він показав, коли резинова прокладка на холоді змінює свою форму, потрібен деякий час, щоб вона вернулась у первісний стан, а цього було достатньо щоб відбулась розгерметизація і стінка основного паливного бака прогоріла. Це і стало причиною вибуху.
В цю комісію входило багато людей, яким американське суспільство довіряє – це совість нації.
І саме завдяки цим людям суспільство отримало правдиву відповідь про причину цієї трагедіі, хоча американська влада була проти того, щоб НАСА оголосили винуватцем цієї трагедіі. Це негативно вплинуло б на імідж цієї інституції.
Одним із таких членів цієї комісіі був Ніл Армстронг – перший житель нашої планети Земля, ноги якого ступили на поверхню Місяця.
Доречі, так сталося, що мені випала висока честь поздороваться за руку з цією видатною людиною. Це було у лютому 2007 року. Я був серед невеликої групи, серед якої було декілька американських конгресменів і декілька депутатів іспанського парламенту, які чекали на прибуття Президента США.
Ми стояли у холлі готелю Хілтон в Вашингтоні.
Несподівано ми побачили групу американських генералів, які йшли прямо до нас. Іх було троє.
Вони з посмішкою у гарному настрої підійшли і привітались спочатку з американськими колегами, як потім з’ясувалось, вони були добре знайомі, а потім і з нами Один із моїх американських друзів звертаючись до одного з генералів, показав на мене і сказав йому, – цей хлопець з України.
Він дуже гарно на це відреагував і помахав мені рукою і вони пішли далі.
Американський колега мене спитав, а чи я знаю хто це? Я сказав – ні не знаю цього генерала.
А він мені каже, то це ж Ніл Армстронг – перший землянин який побував на Місяці.
Я був дуже вражений. Ця зустріч запам’яталась мені на усе життя.
Через два роки програма шатлів була відновлена, американці побудували нові шатли – Індевор, який ще багато разів успішно літав у космос.
Я згадав цю трагедію для того щоб ще раз пам’янути людей, які загинули торуючи дорогу у космос. І що заради прогресу, люди віддавали своє життя.
Згадаймо і про трагічну загибель екіпажу космічного шатлу Челенджер і молодих, красивих 36 річних жінок – шкільної вчительки Крісті Маколіфф і астронавта українського походження Джудіт Рєзнік.
Світла їм память, як і у усім хто загинув заради прогресу людства.
І на завершення треба відмітити, що ця трагедія консолідувала американський народ і зробила його ще сильнішим.
73 секунди вразили не тільки американський народ, а й весь світ.
Віктор Швець,
Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук.
