Моє перше знайомство з Туреччиною, а точніше з Стамбулом, відбулося дуже давно.
Я вже навіть не пам’ятаю, коли вперше відвідав Стамбул.
Але добре пам’ятаю своє перше враження про це місто – дуже багато турецьких прапорів і портретів Ататюрка.
Турки надзвичайно патріотичні. Вони люблять свою країну дуже щиро і ця їх любов до своєї Батьківщини просто вражає.
Вже пізніше, коли почав часто бувати у Стамбулі, звернув увагу на те, що не далеко від Айя Софії на центральній вулиці історичної частини Стамбулу, яка називається Султанахмет, є невелике кафе і біля якого завжди величезні черги охочих побувати в цьому кафе.
Як потім з’ясувалось, це не просто кафе. Це – історична пам’ятка, оскільки тут дуже часто бував Ататюрк.
І це кафе,  і меню, яке було на той час, повністю зберіглося.
Зважаючи на те, що коли я бував у Стамбулі, то завжди обирав готель в цій  історичній частині міста, то в наступний раз ми обов’язково вистояли чергу і потрапили в кафе, яке любив Ататюрк і скуштували ті страви, які йому подобалися.
Ататюрк – перший Президент  Турецької республіки. Він народився в 1881 році у грецькому місті Салоніки і при народженні отримав ім’я Мустафа, а прізвище – Кемаль.
Ім’я Ататюрк було йому присвоєне парламентом країни в 1933 році і означає воно – «Батько турок».
Заслуги Ататюрка перед турецьким народом дуже великі, саме тому вони його так люблять, можна сказати, що обожнюють.
Ататюрк був перший раз обраний президентом Туреччини в 1923 році, після чого ще тричі обирався на цю посаду.
Ататюрк ліквідував султанат і халіфат, проводив політику модернізації країни по західному зразку, реформував освіту, ліквідував інститути ісламського права.
Завдяки йому було запроваджено рівність жінок в чоловіків, жінки отримали виборче право, перевів країну на латинський алфавіт, замість арабського.
Заснував республіку.
З ім’ям Ататюрка пов’язано дуже багато змін, які відбулись в Туреччині, коли він був президентом.
Турки це пам’ятають і поважають.
Помер Ататюрк 10 листопада 1938 року в Стамбулі, в своїй резиденції
в палаці Долмабахче.
Національний герой Туреччини, перший президент Мустафа Кемаль Ататюрк, став останнім хто жив в цьому палаці.
Тут була його резиденція, коли він був у Стамбулі і розміщувалась вона у колишній спальні султана.
Але жив він тут дуже скромно.
Саме тут він і провів свої останні години життя. Усі годинники в палаці показують 9 годин 05 хвилин – час коли помер Ататюрк.
Зараз ця кімната є доступною для усіх відвідувачів.
Ліжко на якому помер Ататюрк покрито прапором Туреччини.
Що стосується самого палацу Долмабахче, то він вражає, як своїми розмірами так і надзвичайно дорогим убранством.
Цей палац почали будувати ще в 1842 році за правління  Абдул-Муджиду I і продовжувалося 11 років.
Долмабахче залишався діючим палацом османських султанів аж до розпаду Османської імперії.
З 1952 року, після реставрації, цей палац був відкритий як музей.
Побудований палац на березі Босфору, його довжина по узбережжю складає 600 метрів, площа палацу 45 тисяч квадратних метрів, а загальна площа цього комплексу з усіма будівлями – 110 тис. кв.м.
В Долмабахче є 285 кімнат, 44 великих залів, 68 туалетів і 6 турецьких бань.
Коли ми вперше переступили поріг цього палацу, то були не просто вражені тією красотою яку побачили, а просто були шоковані.
Ми були в багатьох палацах, але такої красоти і розкоші не бачили ніде.
В цьому палаці вражає все – розмір самого палацу. Уявіть собі 600 метрів по узбережжю Босфору. Кімнати одна краще іншої. Усі різні як по оздобленню, так і по розмірам.
Є наприклад величезний Зал церемоній – Церемоніальний зал. Це головний зал для усіх свят і державних подій.
Зал дуже великий за розмірами.
Головною прикрасою цього залу є Кришталева люстра із богемського скла, яка звисає по центру залу з висоти 36 метрів, на якій знаходиться 750 світильників
Її вага майже 5 тон.
Це подарунок султану від королеви Вікторії.
Тут же в цьому залі є ще один унікальний експонат – килим 124 кв.м.
Але цей Церемоніальний зал тільки один із 285 кімнат. І кожна кімната і кожний зал теж вражають як своїми розмірами так і красотою убранства.
Палац Долмабахче – це один із трьох найбільших палаців Туреччини. Це шедевр Османської культури, він вражає своєю розкішшю і красотою.
Достатньо сказати, що тільки золота була витрачено на оздоблення цього палацу 14 тон.
Формально цей палац складається із трьох частин : Державних апартаментів, Церемоніального залу та Гарему.
Після того як палац Долмабахче був повністю побудований уся родина султана, прислуга і гарем переїхали з Топкапе – теж розкішного палацу, який використовувався султаном для життя і державної роботи.
В палаці  Долмабахче  щодня дуже багато відвідувачів, він один із головних туристичних центрів, хоча і розташований на значній відстані від історичного центру.
Фотографувати в палаці заборонено, але нам вдалося зробити чимало фотографій які набагато краще подивитись і побачити усю красоту і його розкіш.

Віктор Швець,
Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук