Салоніки. Храм Пресвятої Богородиці.

Золоті ворота християнства – так називав Апостол Павло Салоніки.
Саме тому він і побудував тут перший храм і саме тут розпочав проповідувати нову релігію.
Саме з Салонік християнство почало розповсюджуватись по всій Європі і світу.
Тому абсолютно закономірним є те, що в місті сотні храмів – є храми яким тисячі років, а є храми яким трохи більше 50 років.
Я вже розповідав і про Салоніки і про деякі відомі храми.
Для справедливості треба сказати, що в Салоніках набагато більше стародавніх пам’яток культури і релігії і діючих храмів, ніж я зміг дуже коротко про них сповістити.
Заслуговують і окремої ґрунтової розповіді і Храм святого Георгія (Ротонда) і церква Панагіі Ахиропіетос ( Нерукотворна) і Церква Святої Софії і Церква Пророка Іллі і Церква Святих Апостолів і багато, багато інших церков і монастирів.
Але я обрав для цієї розповіді – Храм Пресвятої Богородиці, або ще одна його назва – Церкву Панагіі Дексія.
Ця церква побудована лише в 1956 році. Можливо вона є самою молодою церквою у Салоніках, але незважаючи на це, саме ця церква надзвичайно вплинула на мене і запам’яталася.
Я зовсім не хочу говорити про те, що ті видатні православні церкви в яких я побував і про деякі із яких я вже написав, не вплинули на мене, чи цей вплив був незначний.
Це не так.
Усі церкви в Салоніках які я відвідав кожна по своєму вплинула на мене і в кожній із цих церков я відчув божу благодать.
Що стосується Церкви Панагіі Дексія я не планував відвідини її, більше того я навіть не знав про її існування, оскільки цієї церкви немає в туристичних довідниках і які рекомендовані туристам для відвідин.
В цю церкву я потрапив випадково, думаю, що і великі групи туристів, яких я там зустрів теж випадково відвідали цю святиню.
Ця церква знаходиться недалеко від туристичних центрів – Ротонди і Арки Галерія.
Відвідавши ці історичні пам’ятки я побачив красиву церкву і мені захотілося її відвідати, хоча це не було передбачено нашою програмою.
І не жалкую, що змінив цю програму. Навпаки, надзвичайно задоволений тим, що відвідав цю святиню.
Церква надзвичайно красива, а її внутрішнє убранство просто чудове.
Коли церква будувалась, то були застосовані сучасні будівельні технології, а щодо внутрішнього убранства, то були максимально використаний візантійський досвід будівництва і оздоблення церков.
Коли я переступив поріг церкви, я відчув внутрішнє задоволення і дуже приємні відчуття.
Моя душа відчула щось дуже споріднене зі мною, з моїм внутрішнім світом.
Мені було надзвичайно комфортною і затишно.
Я відчув, що прийшов у свою церкву і тільки після деякого часу поцікавився що це за церква.
Я стояв біля вівтаря в оціпенінні, було таке враження, що я повернувся туди, де вже колись був.
Не знаю, що на мене справило таке враження, чому я так відреагував на цю церкву, але факт залишається фактом – деякий час, я перебував в якомусь дивовижному стані, який не залежав від моєї волі.
Можливо такий вплив на мене мала чудотворна ікона Богородиці Елеуси – це копія однойменної ікони Крікського монастиря на острові Кіпр, яку як вважається написав Евангеліст Лука.
Кажуть, що цей образ був принесений монахом, який побачив у вісні місце, де необхідно було залишити цю ікону – справа від міських воріт.
Він і залишив ікону справа, тобто по грецьки – «Дексія».
Є ще одна версія, чому ця церква має таку назву. Вважається, що ця назва йде безпосередньо від цієї ікони – люди вірять в їі чудотворну силу, а тому приходять до неї зі своїми проханнями і свята ікона їх приймає і утішає, що по грецьки – «декса» і вона просила свого Сина, щоб він зціляв душевні і тілесні рани просителів.
Є ще одна характерна особливість в цій церкві – це положення малюка Христа на руках у Богородиці.
Традиційно малюк Христа зображений на іконах, що сидить зліва, але в цій церкві в зображенні Христос сидить справа на руках Богоматері.
Можливо і це є відповіддю чому церква має таку назву.
Але мені здається, що назва в даному разі немає значення.
Значення має її духовний зміст і чудотворний характер.
Люди в це вірять і ідуть в церкву щоб знайти допомогу у своєму горі чи поділитись своєю радістю.
Я був щасливий, що мені випала можливість відчути на собі божу благодать в цій церкві і я повірив в чудотворний характер ікони, яку люди сприймають як Матір, Заступницю, яка захищає і допомагає усім, хто цього бажає.
Рекомендую усім у кого буде можливість побувати у Салоніках, відвідати цю церкву, і можливо, ви теж відчуєте те, що відчув я.
В будь якому випадку я усім цього бажаю.
І на завершення фотографії на яких дуже добре видно буде і внутрішнє убранство церкви в чудотворна ікону і церкву ззовні.
Мені здається що ці фотографії не потребують моїх коментарів.
Але першою я розміщу фотографію саме чудотворної ікони.