Починаючи з 9 серпня 2020 року, коли в сусідній я Білорусі пройшли президентські вибори , увага світової спільноти, особливо європейської, прикута до Білорусі.

Несподівано для всіх, значна частина білоруського народу не визнала легітимність цих виборів і не визнає Лукашенко, як законно обраного президента.

Свій політичний протест величезні маси білоруського народу по усій Білорусі , а не тільки у столиці Мінську майже щодня демонструють на площах і вулицях білоруських міст.

Незважаючи на відсутність організаційного центру і опозиційного лідера, протести білорусів не вщухають.

Треба визнати, що загальнонаціональний страйк в Білорусі опозиція не змогла належним чином організувати. Не вдалося опозиціонерам домогтися політичних поступок Лукашенко – опозиція не отримала доступу до національного телебачення, не вдалося,також і добитися звільнення усіх політв’язнів .
Лукашенко продовжує контролювати владу дуже жорстко. Особливо це стосується державного апарату, силового блоку і армії.

У декого вже навіть виникали підозри і припущення, що протест в Білорусі починає затухати і що Лукашенко все жорсткіше і жорсткіше контролює державну владу.

Разом з тим, не можна було не помітити і іншу значно більш важливу тенденцію – не сприйняття Лукашенко, як президента країни яка з кожним днем протестів все більше і більше наростала і перетворювала вуличні протести у революційну ситуацію.

Події останніх днів в Білорусі, особливо масову маніфестацію білорусів у неділю у Мінську , в якій прийняло участь більше 200 тис.людей. чітко вказують на те, що в Білорусі все більш чіткіше виявляється двовладдя. Якби Лукашенко не демонстрував свою владу, скільки б він не з’являвся на публіці з зброєю в руках і у відповідній амуніції – все це тільки підсилює відчуття того, що це двовладдя скоро закінчиться повною перемогою народу.

Чому двовладдя ? Які є ознаки? Я не буду вдаватись в глибокий аналіз для підтвердження цього висновку, пошлюсь лише на інформацію одного із помічників Лукашенка, який сказав, що зараз владу Лукашенка не підтримує до 30 відсотків білорусів. Тобто майже третя частина білоруського народу вже не бачить Лукашенка своім президентом.

Тому питання зараз тільки в часі. Достатньо буде декільком важливим представникам влади Лукашенка перейти на сторону народу, як це набуде масового характеру і ніхто Лукашенка не врятує, ні армія, ні ОМОН, який показав свою тваринну жорстокість , ні Путін.

Але події неділі я думаю дуже сильно налякали не тільки Лукашенка, але й Путіна , до якого Лукашенко збирається на аудієнцію .

Вони сподівались, що іх зустріч буде відбуватись, коли хвиля масових протестів буде швидко спадати, а недільні події навпаки показали, що події в Білорусі тільки почали загострюватись.

Ясно,що Путін буде намагатись максимально отримати доя себе вигоду при зустрічі з Лукашенко , який переляканий і без Путіна не збереже свою владу. Путін скориставшись цим моментом буде все робити щоб максимально реанімувати все що пов’язане з спільною державою. Перш за все, мабудь Путін буде домагатись створення наддержавних органів і буде намагатись взяти під контроль армію, спецслужби і взагалі увесь силовий блок Білорусі .

Це може створити Україні серйозні проблеми не знаю чи здатна украінська влада оцінити загрози які можуть виникнути при найгіршому сценарію, який готується в Кремлі.

Хочеться сподіватись, що білоруський народ довершить розпочату історичну місію – відродження незалежної білоруської держави і твердо стане на шлях демократичного розвитку в сім’ї вільних і незалежних європейських держав. І Україна буде мати на своїх північних кордонах дружню в братську країну .

Двовладдя в Білорусі добігає кінця, найближчим часом отримаємо відповіді на усі важливі питання.

Надхнення і завзятість білорусів чітко вказує на оптимістичний прогноз і що скоро в сім’ї вільних і демократичних країн з’явиться ще одна країна – братська Білорусь.

Віктор Швець,
Президент Української фундації дослідників права, народний депутат України 5,6,7 скликань.
Доктор юридичних наук