В прошлому році виповнилося 40 років, як я познайомився з відомим українським композитором Ігорем Шамо.
В той час я був ще досить молодою людиною, але цікавився українською культурою і, зокрема, пісенною творчістю.
Так сталося, що був знайомий з відомими на той час композиторами, співаками, поетами.
Зараз всі ці люди вже в історії України, ними пишається український народ, це – наша культурна спадщина.
Моє знайомство з Ігорем Шамо продовжилось, на жаль, не довго, оскільки він в 1982 році помер.
Але, пам’ять про цю людину, великого митця залишилась у мне назавжди.
Пам’ятаю, як перший раз прийшов до нього додому, жив він не далеко від Софії, велика кімната в якій стояв, якщо я не помиляюсь, великий рояль коричневого кольору, я такі раніше не бачив.
Ми багато розмовляли, він грав на роялі, співав свої пісні.
Чудова була людина.
Пісня Ігоря Шамо добре відомі, особливо пісня про Київ (як тебе не любити, Києві мій) – це взагалі вершина його творчості. Зараз це гімн Києва.
Ця легендарна пісня, як і переважна більшість його інших пісень, написана на вірші талановитого поета-пісняра Дмитра Луценка.
Так сталося, що я теж був добре знайомий з Дмитром Луценком, як із іншим автором його пісень Платоном Воронько.
І Дмитро Луценко, і Платон Воронько – це спадщина української культури. Прекрасні були люди,доброго і щирого серця.
Ігор Шамо дуже рано пішов з життя, ще в достатньо молодому віці, але пам’ять про цього видатного композитора залишиться навіки.
Люди, як співали так і співають його пісні і поки будуть живі українці, будуть жити і пісні Ігоря Шамо.
Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права
