Українська пісня, хто відродить? Може, Ви – пане мер?
В період ранньої молодості мені надзвичайно поталанило бути знайомим з великою плеядою корифеїв української пісні – композиторів, поетів-піснярів, співаків. На той час всі вони були відомі. Їх пісні були дуже популярні. Вони звучали на усіх концертах, по радіо, телебаченні, а багато з яких фактично стали народними, оскільки припали людям до душі і вони їх співали в сімейному колі, чи коли душа просила пісні.
Олександр Білаш і його дружина чудова співачка Лариса Остапенко, Платон Майборода, Ігор Шамо, Дмитро Луценко, Діана Петриненко і її доброї душі чоловік Гаринальд Кіндратович, Дмитро Гнатюк, Костянтин Огневий – безумовно це золотий фонд української пісні.
Я не мав ніякого відношення ні до пісенної творчості, ні до естради, але це не заважало мені спілкуватись з цими визначними людьми. Їх вклад в українську пісенну культуру величезний, їх пісні залишаться навіки, як шедеври української пісенної творчості.
В той час, а це 70-ті, 80-ті роки минулого століття був щедрим на велику кількість українських пісень і видатних їх авторів і виконавців. Я назвав лише тих, з ким був довгий час особливо знайомим і ці люди, як і їх творчість була і є для мене дуже дорогою. Безумовно, крім цих видатних людей, були і інші не менш відомі і талановиті і популярні і композитори, і поети, і виконавці.
Завдяки усім їм українська пісня розвивалась, популяризувалась, жила.
Думаю важко знайти людину, якій би не подобались українські пісні, як народні, так і ті, яким дали життя талановиті українські піснярі.
Українська пісня – лірична, мелодійна – вона є невід’ємною частиною української душі.
На жаль, ми можемо констатувати, що української пісні зараз майже не має, її витіснили з ефірів українських телеканалів, якщо їх так можна назвати, і взагалі з мистецько-культурного інформаційного поля. На заміну щирій душевній ліричній українській пісні, якщо щось і приходить, то далеко не тої якості.
Якщо так і далі справи у нашому культурному середовищі будуть рухатись, то скоро прийдеться приймати спеціальні заходи про захист української пісні. Дожились.
Разом з тим, наших музикантів, артистів я багато зустрічав по світу, їх надзвичайно гарно сприймають і шанують їх музичні і артистичні здібності.
Якось бачив і чув, що робив український квартет з слухачами великого круїзного лайнера посеред Тихого океану, коли зазвучали зі сцени концертної зали.
Переповнений зал щиро і захоплено аплодував українським музикантам, які давали на цьому лайнері концерт.
Українська пісня дуже гарно сприймається у світі, до речі, як і Україна взагалі.
Але на зміну нашим корифеям української пісні, пісні яких стали вже надбанням українського народу, повинні приходити молоді не менш талановиті митці.
Свого часу величезним поштовхом до популяризації української пісні був чудовий музичний фестиваль «Червона рута». Можливо і зараз треба було б організувати фестиваль української пісні. Зараз величезна кількість телевізійних каналів, фм станцій. Невже не знайдеться такий організатор і меценат, який дасть можливість молодим і талановитим українцям проявити свої таланти.
Впевнений в тому, що замість щоденних політичних шоу, які вже втомили людей, організувати престижний пісенний фестиваль української пісні. При чому, треба дати можливість виступити артистам з будь-яких країн, єдина умова тільки одна – українська пісня на українській мові.
Наші телевізійники якщо захочуть, можуть зробити дуже видовищне музичне шоу. І такий пісенний фестиваль був би значно більш затребуваний ніж нікому не потрібні сварки окремих малокультурних депутатів в телевізійних ефірах.
А розпочати мені здається було б з Києва.
Хіба київська влада не може виступити організатором такого пісенного фестивалю і встановити дуже достойний приз для переможця.
Чому я згадав про Київ?
В ці дні виповнюється 40 років як я познайомився з видатним українським композитором Ігорем Шамо, який разом з великим поетом Дмитром Луценком написав легендарний гімн Києву «Як тебе не любити Києве мій».
Київська влада затвердила цю пісню гімном Києва, а тому було б логічно і правильно, якби саме київська влада і особисто мер Віталій Кличко виступили ініціаторами такого пісенного фестивалю української пісні. А для того щоб зробить цей фестиваль престижним – встановити приз для його переможців (наприклад квартира в Києві) на честь авторів гімну Києву.
Може почнемо відроджувати українську пісню, пане мер, як Ви думаєте?
Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права
