В Пуерто-Ріко я був декілька разів і кожний раз, коли прибував у цю дуже специфічну адміністративну територію, то кожен раз по-новому відкривав для себе і цю територію, і її столицю Сан-Хуан.

Перший раз, коли збирався в Сан-Хуан, то ця подія у мене викликала величезний ентузіазм, по-перше тому, що це дуже далека територія, по-друге – добратись до неї не так вже й просто і по-третє –  я ніколи до цього не  був в басейні Карибського моря, хоча і багато про це чув.

Кариби – це унікальне місце і за кліматом, і за природою, і звичайно за величезною історичною пам’яткою. В подальшому я був на багатьох островах в Карибському морі, і на великих, і не дуже. Але той перший раз мені багато чим запам’ятався, тому все, що я там побачив було вперше. До речі, потім я ще був в Пуерто-Ріко, в тому числі і Сан-Хуані, і в ті рази, до речі, я вже дещо по іншому сприймав все те, що побачив вперше.

Отже, для того щоб добратись до Сан-Хуана я спочатку прилетів в Нью-Йорк, а вже потім через декілька днів вилетів із Нью-Йорка і через 4 години літак приземлився в аеропорту Сан-Хуана.

Але, преш ніж це відбулося, виникла певна проблема. Вже коли літак почав розбіг, двигуни працювали у злітному режимі, командир припинив зліт, літак повернувся до перону і нам сказали, що несправність електроніки і її швидко відремонтують. Але, це швидко продовжувалось більше 2 годин і наш літак Боїнг-757-200 без включеного кондиціювання чекав поки  завершиться ремонт. Але, для мене цей переліт був пам’ятним ще й тому, що американська авіакомпанія «Unaited», розглядала його як внутрішній рейс, а не міжнародний, а ми спочатку цього не знали і намагались зареєструватись  на цей рейс, але як міжнародний. Нам, як ми потім з’ясували, і пояснювали, що на  цей рейс інший порядок реєстрації. Добре, що знайшовся один американець, на бейджику якого було написано «Victor», який взяв наші документи, посадив на електрокару і відвіз в іншу частину одного із терміналів аеропорту ім. Кеннеді, там нас зареєстрував на рейс в Сан-Хуан, відав документи і побажав приємного польоту. Я до сих пір пам’ятаю цей добрий вчинок людини.

Так от, літак відремонтували і він без проблем долетів до Пуерто-Ріко. Коли ми наближались до цього острова, його було дуже добре видно в ілюмінатор літака, і можна було зверху побачити весь остів, оскільки літак його перелетів і зайшов на посадку зі сторони Карибського моря.

Мене дуже вразила манера американських пілотів управляти літаком. Літак достатньо великий, Боїнг 757-200, дуже довгий, тому що вузько фюзеляжний, а вміщує більше 230 пасажирів, але екіпаж так лихо його завів на посадку, що викликало у нас усіх захоплення. На посадку заходив з великим креном на розвороті і зразу ж різке зниження і посадка.

Це було дуже круто. Наші так не літають.

Отже, Пуерто-Ріко.

Мешканці цієї острівної території називаються вільною асоційованою державою Пуерто-Ріко. Самі ж мешканці Пуерто-Ріко називають себе американцями і вважають Пуерто-Ріко одним із штатів США. Таке рішення на референдумі дійсно було прийнято про приєднання до США в якості окремого штату більше ніж пів року тому, але США не поспішає реалізовувати це бажання Пуерто-Ріко, хоча тут фактично діють американські закони, в обігу американські долари і взагалі весь життєвий уклад – американський.

Територія  острова біля 10 тис.кв.км, населення більше 4 млн. Рельєф острова – невеликі гори. Офіційна мова не одна, а дві – англійська і іспанська. Переважна більшість населення – католики. Столиця цієї держави – Сан-Хуан. Це місто було засновано в 1521 році. Воно є одним із самих старих американських міст і одне із самих великих на даний час і самих красивих на Карибах.

Місто дійсно прекрасне, особливо подобається усім, хто тут буває. Старе місто з прекрасною архітектурою Фуерте-Сан-Феліні-дель-Моро і Фуерте-Сан-Кристобаль. До речі, ці історичні пам’ятки включені до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Ці фортеці в Сан-Хуані дуже добре збереглися, хоча їм вже більше 500 років. Вся стара історична частина міста обнесена фортецями, лише є деякі участки, де зруйновані історичні мури. В цій частині Сан-Хуана почуваєш себе, як в якомусь історичному фільмі, начебто знаходишся серед декорацій, але це не декорації, це реальні пам’ятки історії. Вузенькі вулички, дуже охайні будинки, красиві фасади, величезна кількість різноманітних магазинів, кафе, тощо. Територія старого міста може не таке вже й велика, але для того щоб її обійти не вистачить і декілька днів. І взагалі вся територія старого міста – це суцільний музей під відкритим небом. Вся архітектура є свідченням іспанського колоніального минулого.

Але Сан-Хуан – прекрасне місто не тільки своєю історичною цінністю. Сан-Хуан – він надзвичайно красивий і достатньо великий сучасний мегаполіс, по міркам Кариб. Тут дуже багато красивих не тільки історичних споруд, будівель, пам’ятників, але й сучасних. В місті навіть є метро.

Сан-Хуан – це один із найбільших у світі круїзних портів, сюди заходять, або звідси починаються океанські круїзи, або круїзи по Карибам. Тут кожний день швартуються найбільш фешенебельні і великі круїзні лайнери.

До речі, у місті дуже гарна інфраструктура для туристів. Тут є усе – готелі, величезна кількість кафе, ресторанів і пам’яток історії. Тут вам запропонують здійснити безкоштовну екскурсію по місту, в тому числі по старому місту, на дуже гарному екскурсійному транспорті. В місті є велика кількість магазинів усіх відомих світових брендів. Для американців – Пуерто-Ріко це їх територія для відпочинку.

Пуерторіканці мабуть і бачать свою головну роль – це забезпечувати комфорт і відпочинок для туристів, як американських так і з усього світу.

Я жив в готелі фактично на березі Карибського моря  і коли перший раз вийшов щоб прогулятись по чудовому піщаному берегу, то був шокований тим, що прямо на мене із сторони моря йшов на посадку величезний літак, а оскільки прямо за готелем починається злітно-посадкова смуга, яка приймає найбільші літаки, то коли вони заходять на посадку зі сторони моря, то летять на висоті біля 15-20 метрів у тому місці де починається берег і через декілька секунд здійснюють посадку.

Такого раніше ніколи не бачив і був зачарований тим, що бачив при посадці літаків, а інтенсивність була дуже висока, можливо через кожні 15-20 хвилин сідав черговий літак.

Таких посадок літаків, я більше не бачив ніде.

В минулому році я мав ще раз побувати в Сан-Хуані, але відомий тропічний тайфун, який накрив це чудове місто і інші карибські острови, наробив багато лиха Пуерто-Ріко і зокрема Сан-Хуану. Причому масштаби руйнувань, особливо прибережної території не дозволили навіть самим сучасним лайнерам зайти в порт Сан-Хуана.

Оце така коротка оповідь про цей прекрасний острів і не менш прекрасне місто Сан-Хуан. Доповню цю свою оповідь деякими фото.

(такі вони – пуерторіканки)

Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права