11 лютого 2011 року на північно-східному узбережжі Японії відбулась масштабна ядерна катастрофа на АЕС «Фукусіма-1», яка назавжди змінила життя японців в цьому регіоні і істотно вплинула на усіх жителів планети.
По деяким оцінкам фахівців після цієї аварії кожний житель планети отримав хоч і невелику, але чітко визначену дозу радіації.
За своїми масштабами вона може бути співставлена з трагедією на Чорнобильській АЕС, хоча механізм катастрофи на АЕС «Фукусіма-1» і на Чорнобильській АЕС був різний.
Масштаби горя і збитків, які принесли ці дві трагедії, можуть бути співставленні. І нам, українцям, які на собі відчули усі негативні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, зрозуміло те горе, яке спричинила ця катастрофа для японського народу.
В цей день 11 березня 2011 року в Японії відбувся найпотужнішій землетрус, однак шість реакторів, які працювали на той час на АЕС «Фукусіма-1» витримали ці потужні поштовхи, але, як нам відомо, біда не приходить одна.
Цей потужний землетрус призвів до серйозних і величезних руйнувань у тому регіоні, в тому числі було зруйновано електрозабезпечення міст в цій частині Японії та самої атомної електростанції.
Система безпеки спрацювала і реактори були відключені, але потужний землетрус спричинив надзвичайно потужний цунамі. Висота хвиль, по різним оцінкам, досягала від 13 до 20 метрів. Вода повністю залила і змила в океан дві третини зруйнованої атомної електростанції.
Оскільки генератори, які повинні були охолоджувати реактори були зруйновані і залиті водою, через деякий час відбувся потужний ядерний вибух. В результаті цього вибуху, і взагалі аварії, загинуло біля 20 тисяч людей, постраждала величезна кількість людей, сотні тисяч людей назавжди залишили свої домівки, величезна територія навколо АЕС «Фукусіма-1» назавжди стала мертвою зоною.
Матеріальні збитки, які спричинила ця аварія, в тому числі і на відновлення території і компенсації спричинених збитків людям, за ці роки досягнули біля 200 млрд. доларів США.
Але повернемся в 2012 рік. Я хочу розповісти те, що бачив своїми очима, коли з офіційним візитом відбув до Японії і в той час ще не до кінця усвідомлював, що я там побачу.
В кінці лютого 2012 року, вранці мені зателефонував Керівник Апарату Верховної Ради України і повідомив, що мене, на той час народного депутата України, Голову Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, включено до складу офіційної делегації Верховної Ради України, яка на початку березня 2012 року має відвідати Японію на запрошення парламенту цієї країни.
Незважаючи на те, що у мене була запланована поїздка в одну з європейських країн, я дав згоду, оскілки мене завжди дуже приваблювала Японія і я до цього ніколи там не був.
На той час ще не знав ні програми цього візиту, ні його мети, але я був впевнений в тому, що це буде дуже корисна і важлива поїздка.
І ось, 7 березня 2012 року пізно вночі ми вилетіли з аеропорту «Бориспіль» на урядовому Іл-62м, до речі надзвичайно комфортний і безпечний був переліт, хоча і дуже довгий, але старенький Іл-62м показав себе з найкращого боку. Пізніше мені доводилося ще літати у цьому літаку і у В’єтнам, і у Південну Корею теж у складі офіційних делегацій, але моє позитивне враження від польоту на цьому літаку не змінилось.
Ще на одному Іл-62м я декілька разів літав з Прем’єр-міністром України і він теж не відрізнявся від дальнемагістрального свого собрата за комфортністю і безпечністю польоту.
До складу офіційної делегації крім мене входило ще декілька народних депутатів України та невелика кількість офіційних осіб та представників засобів масової інформації, які супроводжували делегацію. Керівником офіційної делегації був Голова Верховної Ради України.
В літаку нам видали великі пакети з документами, які стосувались зустрічей в Японії. Всю цю інформацію нам треба було вивчити, щоб володіти предметом переговорів на тих зустрічах, які були в програмі візиту.
Уже в літаку, коли прочитав програму візиту, звернув увагу на те, що вона передбачає крім зустрічей на найвищому рівні – аудієнція у Імператора Японії Акіхіто, переговори з Прем’єр-міністром Японії Й.Нода, Спікером Палати представників та Головою Палати радників Парламенту Японії, з представниками громадських організацій та бізнесу, було передбачено відвідування префектур Фукусіма та Маягі, а також відвідування АЕС «Фукусіма-1» та м.Нагорі, яке постраждало від цунамі.
Я зараз хочу поділитися своїми враженнями не від цього візиту взагалі – все було на найвищому рівні гарно організовано і переговори, які відбулися, були корисними і плідними, я хотів би передати свої враження від відвідування АЕС «Фукусіма-1», оскільки не часто люди можуть безпосередньо бачити зруйнований реактор АЕС. Ми його бачили в безпосередній близькості, у всіх деталях.
Так от, після завершення усіх офіційних заходів у Токіо, ми вирушили до аеропорту Ханеда, зайняли місця у нашому літаку і вилетіли до м.Сендай, це приблизно біля години перельоту із Токіо на північ.
В подальшому, на потязі ми вирушили до префектури Фукусіма, де спочатку зустрілись з губернатором цієї префектури, а потім переїхали до тимчасового табору для працівників АЕС «Фукусіма-1», які здійснювали аварійно-відновлювальні роботи на зруйнованій атомній електростанції та військовослужбовців самооборони Японії, які забезпечували охорону зруйнованої станції та зони відчуження. Ми оглянули цей табір, він був дуже великий і після чого зустрілись з працівниками Токійської енергогенеруючої компанії «ТЕТІКО», якій належить АЕС «Фукусіма-1» та представниками Агентства з атомної та промислової безпеки Японії.
Відбулась дуже відверта розмова про трагедію, яка сталась 11 лютого 2011 року на АЕС «Фукусіма-1», обмінялись враженнями від спілкування з працівниками атомної електростанції.
На той час у нас уже склалось достатньо обґрунтоване враження про ту трагедію, яка спіткала Японію. Ця трагедія була співзвучна з тою, яку пережила Україна після аварії на Чорнобильській АЕС. Зважаючи на те, що серед осіб, які супроводжували нашу делегацію був директор Інституту проблем безпеки АЕС НАН України, то ця розмова була дуже конкретна і компетентна.
Під час розмов з японськими друзями ми запитували їх, як так могло статися, що така потужна атомна електростанція була побудована в сейсмічно небезпечній частині Японії (поруч гірські райони) і крім того надзвичайно близько до океану, фактично декілька блоків були побудовані майже на березі океану, при чому в цьому районі не рідкістю є і землетруси, і цунамі.
Безумовно, вони щось пояснювали, але нам було зрозуміло, що мабуть це була сама головна помилка, яка врешті решт і призвела до такої масштабної трагедії.
І тоді, і зараз вже було відомо, що головною причиною тієї трагедії, яка відбулась на АЕС «Фукусіма-1» – був масштабний землетрус, який зруйнував електропостачання міста і самої атомної електростанції. В принципі ми здогадувались, що проектувальники цієї атомної станції повинні були враховувати можливості землетрусу. Вони мабуть це точно враховували, але трагедія сталася. Тут безумовно зіграло свою негативну роль в цій трагедії і саме розташування АЕС біля води. І в цю трагічну ситуацію крім землетрусу ще добавилось цунамі, вода повністю залила АЕС. Автоматика зупинила реактори, але навіть школярам відомо, що відключити атомний реактор простим натисканням кнопки неможливо повністю. Реактор буде продовжувати роботу, навіть після того як стержні будуть опущені і реакція в реакторі значно уповільниться, але він все ж буде продовжувати роботу і його треба було охолоджувати.
Тобто, землетрус спричинив цунамі, після чого ситуація на АЕС «Фукусіма-1» стала критичною.
Аварійні генератори, які повинні були охолоджувати реактори, були несправні через цунамі, то врешті решт і відбулась ядерна катастрофа в Японії.
Масштаби цієї катастрофи були дуже великі і ми почали усвідомлювати, яке горе спричинила ця катастрофа японському народу – величезні матеріальні збитки та екологічну катастрофу на значній території.
Те що наші підозри з приводу того, що одною з головних причин цієї катастрофи було невдале розташування енергоблоків фактично на березі океану підтверджується тим, що ті енергоблоки, які були побудовані і працювали подалі від океану, в другій частині станції «Фукусіма-2», практично не постраждали, витримали землетрус, а цунамі до них не дійшло, оскільки вони були розташовані значно вище рівня океану.
Після того як ми про все це дуже відверто і по дружньому поговорили з нашими японськими колегами і представниками державних інституцій Японії, за нашими планом було передбачено, що наша делегація безпосередньо відвідає як двадцяти кілометрову зону відчуження навколо АЕС «Фукусіма-1» так і безпосередньо відвідає саму зруйновану АЕС «Фукусіма-1», тобто ті три реактори із шести, які були повністю зруйновані.
Табір, де ми перебували, був на відстані від АЕС приблизно на двадцять п’ять кілометрів.
Організатори нашого візиту з японської сторони ще раз нас перепитали, чи не змінились наші плани. Ми підтвердили, що вся делегація у повному складі поїде на АЕС.
На той час ми безумовно не знали багатьох важливих аспектів цієї трагедії, в тому числі рівень забруднення двадцяти кілометрової зони, а також рівень забруднення і рівень радіації безпосередньо на території АЕС «Фукусіма-1».
Це вже потім ми дізнались, що, наприклад, влада США рекомендувала своїм громадянам, які перебували на території Японії, не наближатись до «Фукусіми-1» ближче 30 миль (48 кілометрів).
До нас ні одна іноземна делегація не була допущена до території зруйнованої атомної електростанції. Чому нам дозволили її відвідати і яка була в цьому необхідність мені не відомо і зараз. Коли між собою ми це питання почали обговорювати, то дехто з нас запитав, а не погарячкували ми давши згоду поїхати в це пекло?
Після того нас запросили у спеціальне приміщення, де видали підготовлені кожному по розміру спеціальні захисні комбінезони. Ми їх з великими труднощами наділи, потім ще білі халати, маски, спеціальні респіратори. Кожний із нас пройшов дозиметричний контроль і кожному був закріплений дозиметр.
Після того, як ми підготувались, нас запросили у спеціальний автобус і ми поїхали у напрямку АЕС. Через деякий час автобус зупинили військові, нас всіх перевірили і пропустили автобус у двадцяти кілометрову зону відчуження.
Ми їхали довго через цю зону, було важко дивитись на все те, що ми бачили із вікон автобуса. Покинуті будинки, кафе, ресторани, готелі, житлові будинки, автомобілі і все інше було в такому стані начебто люди тільки зараз десь вийшли з будинку чи автомобіля.
За весь час поки їхали до АЕС ми не зустріли жодної людини, все навколо було мертвим.
Коли ми під’їхали ближче до АЕС нас пересадили в інший автобус, ще більш захищений і ми в’їхали на територію АЕС «Фукусіма-1».
Кругом був повний безлад, все було зруйновано – землетрусом, цунамі і потужним ядерним вибухом, який стався 11 лютого 2011 року.
Ми під’їхали безпосередньо до одного із зруйнованих реакторів. Приміщення не було, його повністю зруйновано і водою винесено у океан. Реактор зберігся, але був повністю зруйнований.
Це наслідки цунамі, навіть через рік їх було видно коли ми їхали через територію, по якій цунамі завдало удару.
Враження від всього того, що ми побачили, було дуже важким і неприємним.
АЕС «Фукусіма-1» – не існувало, її повністю знищено, величезна шкода була спричинена людям і усьому живому не тільки на землі, але і в океані.
Тисячі, десятки тисяч людей залишили свої домівки, не знаю чи зможуть вони колись туди повернутись.
Ми своїми очима побачили яку величезну катастрофу спричинила ядерна аварія на АЕС «Фукусіма-1».
По території знищеної станції ми проїхали в автобусі хвилин п’ятнадцять, може двадцять, і після чого виїхали за її межі і зразу ж поїхали в табір.
В таборі ми пройшли санітарну обробку, переодяглися, здали свої дозиметри, які показали значно підвищений рівень радіації, але до критичних відміток він не доходив.
В автобусі, при відвідуванні АЕС «Фукусіма-1», 10 березня 2012 року крім нас, членів офіційної делегації та керівника нашої делегації, був ще посол України в Японії Микола Кулініч, представники японської влади та компанії власника цієї АЕС.
Я не знаю, чи була це чиясь помилка розмістити АЕС в тому місці, де вона була, я не знаю, чи була якась помилка персоналу, яка призвела до цієї трагедії, але я знаю точно, що права мільйонів людей у всьому світі були порушені через цю трагедію на АЕС «Фукусіма-1», як до речі і Чорнобильській АЕС.
Весь час в поїздці на «Фукусіма-1» крім інших осіб нас супроводжувала депутат парламенту Японії від цієї префектури, з якою я зробив фото.
Президент Української фундації дослідників права
— Віктор Швець
