Думаю, не буде перебільшенням сказати, що у нас українців особливе ставлення до Канади і канадців. І це абсолютно зрозуміло, адже декілька мільйонів українців знайшли тут свою другу Батьківщину. Різні причини привели наших земляків в Канаду. Одні переїхали сюди ще на початку століття, інші після війни, деякі в період відлиги, але незважаючи на мотиви імміграції і її причини, українці в Канаді залишились українцями. В їхніх сім’ях народились вже не тільки діти, але й онуки на канадській землі, але не зважаючи на це переважна більшість українців і тих, які давно залишили Україну і ті, які недавно знайшли тут собі домівку, їх діти чи онуки не забули, що вони є українцями.

Вони зберігають мову, традиції, свята, дуже вболівають за свою Батьківщину.

Українці в Канаді дуже згуртовані, підтримують тісні зв’язку один з одним, активно приймають участь у різних громадсько-культурних заходах.

Мені приходилось зустрічатись з українськими громадянами в Канаді, і до речі, не тільки на території цієї країни, але і в інших країнах.

Більше десяти років тому я виступив автором ідеї і продюсером документального фільму «Степан Бандера. Ціна свободи», який був знятий до 100-річчя цього видатного борця за волю України. Фільм повнометражний, майже півторагодинний. В Україні цей фільм декілька разів був показаний по центральному телебаченню України, його прем’єрний показ був гарно організований по всіх областях Західної України.

Це бв перший такий масштабний правдивий документальний фільм про життя та діяльність Степана Бандери.

Я в той час опікувався виборчим округом з центром у м. Стрий Львівської області. Саме з цим краєм пов’язані деякі періоди життя Степана Бандери і його сім’ї. Стрий, Воля-Задеревацька і інші місця Стрийщини були пов’язані з життям Степана Бандери.

Саме тому і виникла ідея цього фільму і грандіозного музичного фестивалю «Цвіт папороті», який відбувся в Стрию в 2008 році і на гала-концерті було біля 70 тис. людей. Цей фестиваль теж був присвячений 100-річчю Степана Бандери.

Невдовзі після прем’єрного показу цього фільму я відбув до США, де мав дуже гарні зустрічі з великою групою керівників і активістів української діаспори, як з США, так і з Канади. І завдяки посольствам України в США і Канаді і особисто послам України вдалось організувати показ цього фільму в багатьох містах США і Канади, де живуть українці.

Для них це було свято. Мені надходило дуже багато схвальних відгуків не тільки від окремих українських громад, але й і від Центрального проводу української діаспори і в США, і в Канаді.

Я багато разів був в США і кожний раз обов’язково зустрічався з активістами української діаспори, в тому числі і бізнесменами, які активно працювали з Україною.

В цей раз я приїхав в Торонто не офіційно, як турист, або майже як турист. Що мене вразило вже в аеропорту Торонто коли проходив міграційний контроль. Коли я підійшов до офіцера міграційної служби і протягнув йому український паспорт, то він зразу ж перейшов на українську мову і сказав, що його батьки з України і він дуже пишається тим, що є українцем.

Мені було дуже приємно, ми з ним декілька хвилин поговорили, але приємний спогад про цей можливо і незначний епізод запам’ятався мені мабуть на все життя.

Торонто дуже гарне місто, саме велике в Канаді. Тут проживає біля 3 млн. чоловік, а разом з містами, які доповнюють Торонто – біля 6 млн. чоловік. Тобто, в цьому великому мегаполісі проживає фактично п’ята частина населення всієї Канади.

Яка є особливість Торонто, тут більше половини населення це емігранти, багато тут проживає і українців, і вихідців із бувшого СРСР.

Торонто це ще й столиця провінції Онтаріо. Культурний, науковий, діловий і фінансовий центр Канади. Місто багато національне, люди говорять різними мовами.

В Торонто є ще одна дуже важлива особливість – це місто високої культури і мистецтва. Тут проходить величезна кількість різноманітних культурних заходів.

Символом Торонто є телевізійна вежа – сама висока у світі. В місті багато музеїв, пам’ятників, парків. Що стосується парків, то це взагалі окрема тема – тут найбільша кількість парків, в яких люди дуже активно відпочивають. Тут майже 1500 офіційних парків. В цих парках величезна кількість дерев різних порід, кущів, трави. Все тут створено для людини і її відпочинку.

Особливої розповіді потребує зоопарк Торонто. Це унікальне місце і зразок того, як люди відносяться до звірив.

Зоопарк в Торонто знаходиться кілометрів 30-35 від міста. Це один з найбільших зоопарків у світі. Тут утримується більше 5000 звірив, більше 400 видів. Він поділений на 6 зоогеографічних областей: Індо-Малайзія, Африка, Америка, Австралія-Азія, Євразія і Канада. Звіри тут утримуються і в традиційних клітках, але є такі, які вільно тут живуть своїм природним життям. Територія цього зоопарку біля 300 га. Після того, як ви відвідуєте цей зоопарк, то емоції і надзвичайне захоплення будуть довго вас супроводжувати.

Торонто, як вже було сказано вище, фактично центр світової культури. Тут величезна кількість культурних заходів, концертів, фестивалів, виставок і все, що пов’язано з культурно-мистецьким життям відбувається щоденно.

Ну і безумовно, особливої оповіді заслуговує Ніагарський водоспад. Півтори-дві години на автомобілі з Торонто і можна приїхати до Ніагарського водоспаду. Його  називають дивом світу. Мабуть важко зустріти зараз людину, яка не чула про Ніагарський водоспад, хоча він не самий високий (50 м) і не найбільш широкий на планеті, але він дійсно найбільш потужний по кількості води, яка падає.

Цей водоспад розташований на американській річці Ніагара, вона коротка, але дуже потужна. Ця річка з’єднує два озера Ері і Онтаріо. Треба сказати, що Ніагара не один, а два водоспади, по середині річки якраз і проходить кордон між Канадою і США. Таким чином, один водоспад – американський, другий – канадійський.

Падаюча вода створює такий шум, що його чути за 25 км від водоспаду, а коли ви безпосередньо знаходитесь в районі водоспаду, то як би ви старались, почути один одного просто неможливо.

Ніагарський водоспад це унікальне природне явище, особливо красивий він вночі, коли підсвічується різними кольорами.

Але все ж таки повернемось до Торонто.

На що я звернув увагу в Торонто, тут майже не має таких товстих людей, як в інших країнах. Вони, мешканці Торонто, дуже активно займаються спортом, фізкультурою. В будь-який час в парках Торонто дуже багато людей, які займаються фізкультурою і що дуже цікаво, це нікого не дивує.  І взагалі в Торонто дуже специфічні люди, можливо тому, що тут мешкають люди майже 100 національностей, саме тому з ними дуже легко спілкуватись і вони є надзвичайно контактні і приємні. Навіть якщо ти не знаєш англійської мови, наприклад в ресторані, кафе чи магазині, вони тут же через декілька хвилин знайдуть працівника, який знає російську чи українську мови.

Я, коли приїхав в готель і оформляв своє поселення, дівчина, яка це робила, тільки побачила мій паспорт, вибачилась і відійшла. Через декілька хвилин переді мною була наша землячка із Одеси. Вона пояснила це тим, що мені буде зручніше спілкуватись саме з одеситкою. Такі вони люди – чемні і уважні.

Я також звернув увагу, що велика кількість людей просто гуляє по місту. І від цього вони отримують величезне задоволення.

В Торонто важко зустріти корінного канадійця, вони живуть трохи далі від міста. В основному, ті люди, яких я бачив, з якими спілкувався – це іммігранти.

Канадійці, до речі, рідко кудись виїжджають, вони важко працюють. В середньому по 10 годин в день.

Клімат тут специфічний, 9 місяців холодно, дуже сильні вітри, які просто пронизують людину. Влітку висока вологість – важко дихати, але люди живуть і з кожним роком потік іммігрантів тільки збільшується.

Залишаючи Торонто, я від’їжджав з гарним настроєм, мені дуже подобається і Канада і канадійці. І де б я по світу не зустрічався з ними, я завжди намагався поспілкуватись. І це спілкування завжди було приємним.

Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права