Новий путін. Хто буде?
ua-pravo.org
З початком широкомасштабної війни путінської росіі з Україною, значно активізувались розмови про наступника путіна. Такі розмови були пов’язані, перш за все із станом його здоров’я. За тією інформацією, яку розповсюджували найбільш «інформовані» аналітики, блогери, політики – путін невдовзі помре, що він в критичному стані і що найближчим часом йому необхідна складна операція, після якої він може не прийти до тями.
Але, як показав час, – нічого цього не сталося. Можливо, з урахуванням його віку, у путіна і є якісь проблеми із здоров’ям, але вони, мабуть, не критичні.
Тому і розмови про його наступника, трохи втратили актуальність, але це не означає, що проблеми наступника не існує.
Існує, і вона в дуже активній фазі іі вирішення.
Усі, хто цікавиться російською політикою, пам’ятають, як несподівано і надзвичайно швидкими темпами, путін фактично змінив основні елементи державної влади в рф, шляхом внесення відповідних змін у конституцію, які були закріплені на референдумі.
путін планував залишатись верховним правителем росіі до 2036 року, тобто до вказаного часу він законодавчо гарантував собі місце на троні. І не обов’язково на посаді президента.
Якщо проаналізувати логіку тих законодавчих змін, які відбулись, то царювати путін якраз і планував не на посаді президента.
Мабуть, на той час, він допускав можливість, що президентом буде обрано іншу особу, на яку вкаже путін.
Але, відмова путіним від поста президента ніяким чином не свідчила про те, що він відмовиться від влади, або зменшить обсяг своїх владних повноважень.
Категорично – ні, навпаки він шляхом конституційних маніпуляцій планував значно збільшити свої повноваження і зробити їх довічними, а потім звільнити місце в мавзолеї від комуністичного лідера і зайняти його місце на віки.
Але, ситуація в Казахстані, все змінила. Він зрозумів, що нікому вірити не можна і що влада може впливати надзвичайно негативно, навіть на найбільш довірених людей.
Цей план, так званого транзиту влади, путін відхилив і усвідомив, що владу нікому передавати не можна, навіть під своїм контролем, тому що це може бути небезпечно для його долі і політичноі, і людської. Ситуація з наступником може бути ще більш не передбачуваною, якщо таку владу та чи інша особа, навіть за активної політичноі протекції путіна, отримає в результаті виборів.
Але є одна дуже важлива обставина, на яку ніяк не може впливати путін – він такий же смертний, як і усі інші люди на землі. І рано чи пізно, обов’язково помре, правда невідомо, чи своєю смертю.
І путін, незалежно від того, хоче чи не хоче це усвідомлювати, повинен змиритись з тим, що він помре і на його зміну прийде інша особа.
Яка зараз перед путіним головна ділема.
Допустити зміну влади при його житті – в цьому разі під повним його контролем, чи після смерті – з невідомими наслідками для його пам’яті і побудованої ним влади.
Можна припустити, що путін при усій своїй неадекватності не може допустити, щоб його владу ділили без нього.
Тому можна з великою впевненістю стверджувати, що головне завдання зараз для путіна, крім війни в Україні, – обрати і привести до влади свого наступника. Але не на пост президента, а за сценарієм приходу самого путіна до влади – шляхом призначення свого наступника на пост прем’єр-міністра, який і може стати наступником, але вже після смерті путіна, якщо він не прийде до висновку, що в цій особі він помилився. В цьому разі, і будучи президентом з фактично необмеженою владою, він може в будь-який час його звільнити і пробувати іншого.
Посада прем’єр-міністра і юридично, і фактично наступна за повноваженнями президента.
Саме прем’єр-міністр у разі якщо Президент не може виконувати свої повноваження, є виконуючим обов’язки президента. А обов’язок провести вибори президента в трьохмісячний строк, можна і ігнорувати, як це часто буває в російських реаліях – завжди можна знайти юридичне обгрунтування для таких дій.
Отже, наступник путіна, це не далека перспектива, а питання найближчого часу.
Хто може бути наступником путіна?
Тільки новий путін!
Дзеркальне відображення путіна, тільки значно молодший і з великим життєвим ресурсом.
Саме такого наступника російське населення без будь-яких сумнівів і вагань, сприйме, як свого нового царя.
Для путіна це надзвичайно важливо, щоб путінізм жив у віках.
Президенти можуть мінятись, а путінізм, як спосіб життя російського суспільства не змінювався.
Путінізм – повне і всеохоплююче нехтування правами і свободами людей, відсутність будь-якої політичної альтернативи, жорстке підпорядкування волі однієї людини, нещівна державна цензура, масштабна пропаганда, яка є невід’ємною частиною державної політики, агресивна і войовнича зовнішня політика, нехтування будь-яких норм міжнародного права і абсолютний та повний контроль спецслужб за суспільно політичним життям.
Путін – це узагальнюючий образ руського населення рф, саме такий образ вождя і викристалізувався із психоемоційного стану населення рф.
Вони є брати – близнюки.
Тобто, тільки такий типаж людини і зможе бути наступником путіна.
В ЗМІ вже давно обговорюються різни кандидатури наступника путіна. Але найбільшу активність в цьому питанні, як і в деяких інших питаннях російської агресії, проявляють російські опозиціонери,як вони себе вважають і які вже давно втекли з рф.
Не впевнений у тому, що комусь із українців буде цікаво обговорювати деякі призвіща, які вже давно на слуху.
Я пропоную трохи інший підхід.
Зараз в кремлі продовжується дуже активна робота в пошуках підходящої кандидатури замість путіна. Тут треба мати на увазі, що ця робота ніколи не зупинялась вже на протязі декількох років, але фаворити постійно змінюються.
Агресивна війна почала набувати дуже важливого значення. Величезні матеріальні і людські втрати у війні з Україною та надзвичайно жорсткі санкції західних країн, введених проти агресора і як результат значне зниження рівня життя населення рф, почали відчувати в кожній родині.
Ця ситуація набуває для путіна загрозливого характеру.
Очевидно, що будь-якими, навіть самими жорстокими санкціями, путіна не перемогти. Населення рф буде жити в голоді і холоді, але буде терпіти, і повторювати усе що їм скаже путін.
Навіть падіння економіки рф, яке вже підтверджують вищі економічні і фінансові чиновники – не сприймаються, як катастрофа, хоча за їх повідомленням, війна з Україною призвела до того, що для відновлення російської економіки до рівня 2021 року – потрібно не менше 10 років, а експорт зарубіжних товарів в рф за цей період зменшився в 6 разів!
Це лише один аспект, а таких аспектів, які змінюють рівень життя в рф з кожним днем стає все більше.
Путін не може бути задоволений і військовими успіхами своїх загарбників. Навпаки, все більш чіткіше вимальовуються контури реального перелому в ході цієї війни. Крах путінської агресії невпинно наближається, як і крах самого путіна.
Є ще одна дуже важлива особливість, яка підтверджує, що і військова, і економічна, і суспільно політична ситуація в рф стає з кожним прожитим днем все гірше і гірше, – як результат цього – путін все частіше почав відкрито погрожувати світу застосуванням ядерноі зброї.
Трагедія полягає і ще й у тому, що російське населення підтримає навіть глобальну ядерну війну, тільки щоб загинув увесь світ разом з Україною. При цьому вони навіть не хочуть обговорювати те, що вони і їх країна загине ще раніше, ніж увесь світ.
Уявіть собі до якого психологічного стану довела кремлівська пропаганда населення рф щоб так ненавидіти усе людство і увесь світ за межами рф.
А тепер спробуйте спрогнозувати, як сприйме це ж населення, сигнали повітряної тривоги, які почнуть вмикати навіть в москві і санкт-петербурзі. Вій сирен по містам – це буде нове усвідомлення ними об’єктивної реальності і що може невдовзі послідувати за цим воєм сирен.
Цей дуже короткий аналіз зроблений тільки для того, щоб підкреслити – часу у путіна залишилось дуже мало, а тому рішення про наступника необхідно приймати.
На мій погляд, існують дві групи в оточенні путіна, які активно просувають свою кандидатуру путіну.
Перша група найбільш впливова і максимально наближена до путіна – назвемо її умовно – спецслужба, або силовий блок.
Друга група – це, знову таки, з умовною назвою – промисловці (олігархи).
Почнемо з другої групи.
Хто буде кандидатом від цієї групи – невідомо. Як і невідомо, хто в неї входить. Називаються деякі призвіща, але це все припущення.
Разом з тим, сам факт існування такої групи не можна недооцінювати – це можуть бути надзвичайно впливові люди з значними можливостями.
З іншого боку, важко собі уявити російського олігарха в путінській владі. Можна не сумніватись, що ці, так звані олігархи, – це спільники путіна, яким влада дозволила стати олігархами, безумовно, на певних умовах.
Тобто, можна погодитись, що така група впливових промисловців і бізнесменів реально існує і може теж впливати на путіна, шляхом внесення своєї кандидатури його наступника.
Хто цей кандидат – невідомо, тому почекаємо, коли він з’явиться.
Перша група – спецслужби або силовий блок.
Можна з високою ймовірністю прогнозувати, що наступником путіна буде особа, яку запропонує ця група. Але тільки в тому випадку, якщо ситуація буде під контролем путіна.
В іншому випадку – наступником буде абсолютно невідома і несподівана кандидатура, яка прийде до влади в результаті кремлівського перевороту, як завжди і відбувається в росіі.
Тому путін і поспішає якомога швидше вирішити питання наступника, пока він ще може контролювати владу.
Але, повернемось до ймовірного кандидата від першої групи.
Такий кандидат є.
Він ще молодий, йому 45 років, але вже достатньо впливовий. Випускник академіі фсб, має досвід державної служби. Чинний міністр уряду рф.
У нього є багато переваг, яких не мають інші кандидати, які б могли бути ставлениками цієї групи.
Його головний ресурс підтримки – сімейний. Це саме той ресурс, який надзвичайно ефективний. Його сім’я протягом багатьох років в дружніх стосунках з путіним, ще з часу спільної роботи батька кандидата з путіним в контррозвідці ленінградського кгб.
З кандидатом добре відомий путін, оскільки він підтримував завжди сімейні стосунки з цією сім’єю.
Батько кандидата – є нацбільш довіреною і вхожою особою до путіна. З дня початку широкомасштабної війни з Україною цей вплив на путіна він тільки збільшив і зробив його вирішальним в підборі кандидатури. Напевне у путіна є високий рівень довіри до цього кандидата, оскільки вона грунтується на сімейних зв’язках і цінностях, які пройшли випробування десятиріччями.
Можна припускати, що ця особа давно була узгоджена з путіним, як гідна кандидатура, саме тому і був такий його успішний кар’єрний ріст. Не виключено, що цей кандидат, отримавши владу, зробить усе можливе, щоб привести до політичної чи державної влади доньку путіна, що буде гарантованим запобіжником для самого путіна.
Можна багато продовжувати переконливі фактори, які мають вирішальне значення при виборі саме цього кандидата, але достатньо назвати його призвіще, щоб усвідомити – це реальний наступник путіна.
Він продовжить і законсервує путінізм та максимально забезпечить усі необхідні гарантії путіну.
Як перехідний варіант він найближчим часом може бути призначений віце – прем’єром, щоб населення рф звикало і йому буде створена максимальна пропагандистська компанія, перед тим, як він займе пост прем’єр-міністра, а фактично наступника путіна, можливо саме він і стане новим путіним.
Це – Дмитро Патрушев.
Віктор Швець,
Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук
ua-pravo.org
