Вже пройшло достатньо багато часу після візиту Держсекретаря США до України.
Про цей візит було багато написано і сказано.
Я вирішив повернутись до цієї теми тільки тому, що вважаю, що в ході цього візиту були вперше зафіксовані наміри України і США до стратегічного партнерства про що вже було публічно заявлено.
Дуже важливо, що і на сайті Держдепартаменту США в день візиту Держсекретаря, теж було зазначено про стратегічне партнерство наших країн.
Президент України, урядовці, політики сучасної України взяли рішучий курс на вступ України в НАТО.
Це – стратегічний курс.
Я згадав передвиборчу риторику, коли виборча компанія Президента України була в повному розгарі, я висловив свою позицію з цього питання в програмі одного із кандидатів у Президенти.
Чому я згадав зараз про це, мені здається тоді в лютому 2019 року, були чітко висловлені наші перспективи і необхідні дії для захисту України від російської агресії, які зараз починають реалізовуватись на найвищому державному рівні.
Щоб бути точним, наведу невелику частину висловлювань, які були опубліковані більше ніж два роки тому, які, як показав час, були правильними:
«Є ще один дуже важливий аспект забезпечення миру в Україні – це приєднання України до сил колективної безпеки, тобто вступ України в НАТО.
Українці повинні усвідомити, що єдиним захистом їх від агресивного сусіда – це потужна військова організація, яка не тільки може протистояти Росії, але й може забезпечити мир в Україні.
Саме в цьому напрямку зовнішньополітичної діяльності бачу основний наш резерв.
Необхідно направити усі наші зусилля, щоб зняти усі юридичні перепони, які б відкрили Україні шлях до НАТО.
Разом з тим, я чітко усвідомлюю, що цей шлях може бути достатньо довгим, адже треба знайти необхідні аргументи, щоб переконати наших європейських партнерів і особливо США – що чим раніше Україна буде прийнята в коло цивілізованих країн – тим швидше у Європі настане мир.
Але, якщо питання вступу в НАТО може зайняти деякий час через відповідні процедури, то укладання міждержавного договору із США про партнерство і безпеку можна зробити дуже швидко на прикладі аналогічних договорів США із Японією, Південною Кореєю.
Укладання договору між США і Україною про партнерство і безпеку – це була б видатна перемога української зовнішньої політики і взагалі українського народу.»
Фактично заради цих двох останніх абзаців і була приведена ця моя цитата більш ніж дворічної давнини.
Що зараз важливо і що за цей час змінилось.
Зараз питання стратегічного партнерства між Україною і США вже на порядку денному.
В якому форматі буде це стратегічне партнерство – залежить від майстерності нашої влади і усіх хто опікується зовнішньополітичною діяльністю.
Укладання договору про стратегічне партнерство – це найголовніше політичне завдання для влади.
Було б надзвичайно ефектно і ефективно якби такий договір був підписаний між Україною і США в результаті зустрічі і переговорів Президентів наших країн!
Підписання такого договору про стратегічне партнерство до осені цього року – найкраща гарантія миру в Європі і світі, оскільки до осені ситуація в Росії може настільки загостриться, що єдиним спасінням для влади Путіна буде війна.
Навряд чи Путін ризикне розпочинати якусь нову війну, а тому – війна з Україною, під лозунгом захисту руськомовних – неминуча.
Віктор Швець
Президент Української фундації дослідників права,
доктор юридичних наук
