Крим, Донбас, хто наступний? Може Аляска?
Ще коли був народним депутатом, зважаючи на те, що в Україні встановлене єдине громадянство, вніс законопроект про встановлення кримінальної та адміністративної відповідальності за подвійне ( множинне) громадянство.
Це було ще до анексіі Криму і війни з Росією на сході.
Підставами для встановлення відповідальності за набуття громадянами України подвійного громадянства якраз і було те, що Росія і деякі інші наші сусіди, зокрема Угорщина, почали масово видавати свої паспорти нашим громадянам.
Вже тоді прогнозувалось, що ці незаконні дії по роздачі українським громадянам російських паспортів, рано чи пізно можуть призвести до тих наслідків, які ми побачили в 2014 році і спостерігаємо зараз.
Путін вже тоді закладав можливість використання
російських паспортів, як передумови до військової агресії.
На засіданні комітету, який я тоді очолював, майже усі члени комітету його підтримали, а от при голосуванні в парламенті депутати – регіонали і деякі інші були проти, але з перевагою в один голос – парламент України підтримав цей законопроект в першому читанні, але в подальшому цей процес прийняття закону в цілому був заблокований керівництвом Верховноі Ради.
Я це згадав тільки тому, що роздача Путіним паспортів українським громадянам, перетворилась в серйозну проблему національної безпеки і як один із факторів агресії.
В будь-який час, Путін може ввести війська на територію Ураіни, або іншої країни, не тільки для захисту російськомовних, але й тому, що там проживають громадяни, які мають російський паспорт, тобто громадяни Росії.
Саме тому, він шаленими темпами роздає паспорти в ОРДЛО.
Ніякої несподіванки в тому, що російська Держдума запропонувала Путіну визнати ЛДНР, немає. Такий законопроект вже давно був внесений комуністами, але не розглядався і в ньому передбачалось, більш категорична форма визнання цих незаконних утворень.
Коли декілька днів тому з’явився законопроект про-путінської фракції було зрозуміло, що це рішення Путіна, тому голосування носило формальний характер.
Тепер Путін, посилаючись на це рішення, може в будь-який час визнати ці терористичні утворення.
Для чого Путіну це визнання?
Тут можуть бути декілька варіантів, але в будь-якому разі, це тільки загострить і без того гостру ситуацію на украінських кордонах.
Одним із таких варіантів є – варіант, який був задіяний щодо незаконної анексії і подальшого визнання Криму.
Очевидно, як тільки Путін підтримає рішення Держдуми, будуть скликане загальне засідання Федеральних зборів і ЛДНР будуть прийняті до складу РФ. Тобто, вже і де- юре.
На наступний день, після цього рішення війска Путіна окупують ці території.
Після цього війна неминуча.
Путін усвідомлює усі надзвичайно негативні наслідки від таких зухвалих дій, але це його не стримає.
Путіну потрібна перемога, хоч маленька, але перемога!
Він усвідомив, що захопити усю Україну не зможе, то треба своєму населенню природнести хоч шматок України, який він своїми агресивними зубами вигрезе з України.
Можна бути впевненими, що ідеологічне чи пропагандистське обґрунтування в Кремлі вже готово.
Але цей черговий зухвалий крок Путіна, він не віддаляє світ від війни, а навпаки, ще більш наближає і робить цю війну неминучою.
Але, навряд чи Путін готував собі на ювілей такий подарунок.
Хіба для Путіна незначна територія України, може бути достойним подарунком, коли він реально претендує якщо не на увесь світ, то хоча б на половину.
Аляска – це зовсім інша справа.
Деякі російські патріоти вже почали вивчати обставини продажу Росією Аляски.
Вони ніколи не визнавали законність цієї угоди, яку підписав цар.
Дуже вони сумують через те, що російський терорист Каракозов, який стріляв в царя Олександра II за одинадцять місяців до підписання цього договору, промахнувся.
Якби, терорист Каракозов не промахнувся, то як вважають патріоти, Аляску не продали б і вона і зараз була б російською.
В цей день 16 квітня 1866 року цар Олександр II, разом з своім племінником, завершив прогулянку по Літньому саду і вийшов на Невську набережну.
Зверніть увагу – охорони у імператора не було взагалі! Тільки тротуаром вдалині ходив поліцейський, а біля царського екіпажу його чекав жандармський унтер.
Біля екіпажу зібралась невелика група людей, щоб побачити царя.
Олександр II підійшов до свого екіпажу, підібрав поли шинелі і намагався сісти в карету і в цей час пролунав простріл.
Терорист промахнувся, але, як вважають історики, цей постріл терориста розсік навпіл російську історію.
Якби там не було, але саме цей цар підписав договір про продаж Росією Аляски США за 7.2 млн. доларів. В травні 1867 року президент США Джонсон підтримав цю угоду.
Якби до цього хто не відносився, але заради такого подарунку Путіну можна було б подумати, і деякі російські патріоти вже думають, щоб в суді оскаржити цей договір продажі Аляски тим, що була порушена, наприклад, процедура, зокрема тим, що підписаний договір був переданий на ратифікацію в палату представників США, сесія якої закінчилася в цей же день, а для ратифікації цієї угоди сенатом США була скликана надзвичайна сесія. Це при певних умовах, може розглядатись як порушення, оскільки ратифікація угоди про купівлю Аляски повинна бути ратифікована обома палатами конгресу США
Це, так би мовити юридичний аспект, їх може бути багато.
Але, якщо вдатися до юридичного спору то виникне питання, а який суд має його розглянути?
Це складне питання, але не для путінських юристів. Хіба у Москві мало судів?
Або,чому не можна піти по вже проторенній доріжці – видати жителям Аляски російські паспорти з усіма наслідками які вже є в Україні.
Хіба важко Путіну буде знайти мешканця Аляски , який скаже, що хоча у нього в кармані паспорт громадянина США, але душею – я з Росією, оскільки він нашадок руських, які відкрили Аляску, тут є руські люди, руські церкви і з Росією іх розділяє лише Берінгова протока, шириною 68 кілометрів.
Дехто скаже, це повна маячня, фантазії, але якби нам сказали 10 чи 15 років тому, що Путін анексує наш Крим, і захопить де факто – частину нашого Донбасу і що зараз світ буде стояти перед реальною загрозою ядерноі катастрофи світового масштабу – багато хто сказав би, що це повна маячня, таке не можливе – у нас є договори, є міжнародні договори, де зафіксовані кордони і що наші народи ніколи не будуть воювати.
Але війна вже йде 8 років, загинуло більше 14 тисяч найкращих українців.
Путін начхав на усі договори і незаконно анексував наш Крим і забрав іншу частину нашої землі.
То що для нього царські договори.
Але повернемось до рішення Держдуми.
Це – черговий шантаж України, це – продовження агресії Путіна.
А чи буде Путін роздавати свої паспорти в Алясці, залежить, що буде з тими паспортами, які він роздав в ОРДЛО.
Віктор Швець,
Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук
