В Єрусалимі я був багато разів, і у складі офіційних делегацій, і у службовому відрядженні і просто, як людина, яка подорожує по світу.

Кожний раз, коли ступав на древню землю Єрусалима, мене охоплювало невідоме раніш відчуття спорідненості з цим місцем, духовна близькість. Тут я відчував себе дуже затишно і спокійно, незважаючи на те, що відбувалось довкола мене.

Я жив своїм життям, усі мої думки були про Єрусалим. Я не буду переповідати історичну довідку про це місто, вона охочим добре відома, я буду лише відтворювати свої відчуття, безумовно поєднані з деяким історичними фактами.

Єрусалим – це дійсно «місто миру» у перекладі з івриту. Це найбільший спільний духовний центр для усіх прибічників трьох найбільших релігій світу – християнства, мусульманства та юдаїзму. Крім того, воно є одним з найдревніших поселень, перші поселення людей на цьому місці виникли приблизно 5000 років до приходу Христа.

Для християн Єрусалим – духовна столиця. Велика частина життя і проповіді Христа так чи інакше стосуються Єрусалиму.

Християн у Єрусалимі найменше, але святинь у них тут найбільше.

Найбільшою такою святинею для християнського всесвіту є Храм Гроба Господнього. Коли я вперше побачив цей храм я був здивований, якщо не сказати більше. Я зовсім по іншому уявляв собі цю найбільшу християнську святиню, – наприклад як Свята Софія в Стамбулі, але в Єрусалимі я побачив зовсім інше і тому те, що я побачив мене збентежило.

Зовні він не вражає, не можна сказати, що це якась монументальна споруда, величезна і красива. Храм Гроба Господнього справляє враження якоїсь достатньо хаотичної споруди, можливо навіть не дуже доглянутої і охайної. Але коли починаєш розуміти, що храм поділений на декілька фактично суверенних територій між різними конфесіями, то усвідомлюєш, що зовнішні фактори не є головними і визначальними, навіть можна сказати, що вони є другорядними чи взагалі незначними і на це істинний християнин не звертає увагу. Головна святість – у середині храму. Перше що бачиш коли заходиш в храм – камінь, який мироточить, плита рожевого мармуру наче покрита тоненьким шаром воску. Аромат добре запам’ятається, а якщо потерти хусточкою, то буде триматись дуже довго.

Далі палахкотить Благодатний вогонь (це зліва), а з справа займає частину приміщення Голгофа.

Так виглядає вхід до Храму Гроба Господнього :

Саме у Великодню ніч в капличці Храму Гроба Господнього запалюється Благодатний вогонь і мільйони християн у всьому світі вірять в те, що цей вогонь з’являється дивним чином.

Але недавно виник серйозний конфлікт з цього приводу. Один із настоятелів Храму Гроба Господнього в Єрусалимі Самуїл Атаян, який представляє вірменську єпархію, заявив ізраїльському телебаченню, що Благодатний вогонь запалюється від «масляної лампади». Служитель Єрусалимської Вірменської патріархії архімандрит Гевонд назвав ажіотаж навколо заяви вірменського священика про таємницю сходження Благодатного вогню штучним.

«Ми ніколи і не говорили про те, що вогонь сходить з небес… Ми вважаємо вогонь Благодатним тому, що завдяки йому можуть відбуватись чудеса, зцілюватися хворі».

Що ж стосується отця Самуїла, то він разом з грецьким патріархом брав участь у церемонії запалювання вогню і сам запалював його від церковних лампад, сказав архімандрит.

Але переважна більшість людей не вірять у цю сенсацію і продовжують вірити у те, що суботу перед Великоднем відбувається сходження Благодатного вогню у Храмі Гроба Господнього, що свідчить, на думку вірян, що Господь явив милість людям.

Храм Гроба Господнього збудований на тому місці де була Гробниця Ісуса Христа. Саме тут з’являється і Благодатний вогонь. У натовпі людей, які в цей день заповнюють храм, важко порахувати відстань від Голгофи до останньої опочивальні Христа, але вона складає 33 кроки, що дорівнює рокам земного життя Ісуса. При цьому кожний, хто перебуває в храмі має по 33 свічки в руках.

Охоронці перевіряють капличку, зачиняють двері на ключ і ставлять печатку, що означає, що в середині немає джерела вогню.

За традицією в середину каплички входять два священика, ієрархи залишаються у дуже простій одежі без поясів. Це пов’язано з тим, що коли Свята Земля належала Османській імперії, турецькі охоронці, що не могли повірити у диво Вогню, ретельно перевіряли саме пояси, щоб там не сховали сірники. Зараз ці функції належать ізраїльським полісменам, які і здійснюють перевірку і не допускають конфліктів між представниками конкуруючих конфесій.

Сходження Благодатного вогню було, і я впевнений в тому, і залишиться найбільшим чудом в Християнському світі.

Не тільки православні, але і представники різних конфесій із хвилюванням чекають на цю подію.

Із усього світу в цей день у Велику суботу до Храму Гроба Господнього стікаються віряни, щоб вмитися його Благодатним Світлом і отримати Боже благословення.

Сучасний Храм Гроба Господнього складається із трьох головних споруд – Храму на Голгофі, часовні Гроба Господнього і Храму Воскресіння. Він розділений між шістьома християнськими конфесіями.

Отака вона найбільша християнська святиня, яка стоїть на тому місці де був розп’ятий, захоронений і потім воскрес Ісус Христос.

Про Єрусалим можна говорити безкінечно тому, що якщо один раз побачити це місто, то воно тобі западе в душу і серце назавжди.

Християни з усього світу з’їжджаються сюди, щоб пройти по «Хресному шляху Ісуса». Я теж пройшов цей шлях, можливо ця обставина мені найбільше запам’яталась, оскільки ти ідеш по тому шляху, яким йшов Ісус від місця оголошення вироку (це зараз у мусульманському кварталі) до місця страти (Храм Гроба Господнього). На цьому шляху визначені чотирнадцять місць, кожне з яких має свій історичний символізм. Ти разом з Ісусом проходиш цей шлях, який завершився для Ісуса його воскресінням.

В Єрусалимі багато історичних і релігійних пам’яток і кожна людина може сама знайти собі найкраще місце. Головне не це, головне те, – якщо ти один раз побував в Єрусалимі, то ти обов’язково захочеш побувати ще раз. Відкладіть усі свої справи і побувайте у Єрусалимі, зробіть дарунок своїй душі.

Віктор Швець,
Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук.
(ua-pravo.org)