Індонезія. Легенда судноплавства – пінісі.

В Індонезії мені випало побувати декілька разів. Я вже декілька разів розповідав про свої враження від Індонезії і тих місць, де я побував.

Індонезія – унікальна країна і  ще достатньо мало вивчена.

Унікальність цієї країни полягає у тому, що вона розташована на великій кількості островів. Частина цих островів, а це біля 7000 – є не обжитими і вони зберігають свою неповторну красу.

Інша частина, а це теж, приблизно 8000 островів – де постійно проживають люди.

Треба обов’язково доповнити, що і одні, і другі острови різні за розмірами, за своєю природою і геологічним походженням.

Індонезія – одна з найбільших країн світу і за площею, і  за населенням.

Тут надзвичайно бережно зберігаються  вікові традиції і тисячолітній уклад життя.

Про одну із цих вікових традицій, яка збереглась до сьогодення я і

хочу розповісти.

Це – пінісі.

Пінісі – це легендарні індонезійські кораблі, які з’явились приблизно в 14 віці, тут в провінції Південний Сулавесі, це приблизно  180 км від головного міста провінції – Макасара.

Макасар – це велике і гарне місто, найбільше на одному із найбільших островів  Індонезії  – Сулавесі.

Про цей острів і це місто я вже розповідав, але і острів, і місто настільки великі і надзвичайно цікаві, тому про них можна розповідати надзвичайно багатоі і цікавої інформації.

Саме тут в Макассарі я побачив вперше пінісі, коли нас привезли у місцевий порт, де біля причалу стоїть велика кількість цих кораблів.

В подальшому, пінісі – я ще бачив в Джакарті.

Ці кораблі і на даний час виконують свою основну функцію – перевезення морем вантажів між індонезійськими островами.

Частину  цих кораблів переобладнали і використовують для перевезення туристів, які займаються дайвінгом.

Але основне призначення пінісі- вантажні перевезення.

Особливість цих кораблів полягає у їх унікальній конструкції, яка забезпечує їм чудові мореплавні якості і наявність вітрил.

Тобто, пінісі використовують вітрила, як джерело руху.

І зараз ще ці вітрильні  кораблі продовжують будуватись в основному недалеко від міста Біра, місцеві жителі продовжують називати цю територію «землею  пінісі».

Тут, на берегамхможна побачити десятки сухих доків, де і будуються ці величаві кораблі.

Тут, майстри  з надзвичайною точністю створюють ці кораблі.

Пінісі будують з використанням традиційних інструментів, чітко дотримуючись технології їх будівництва, яка передається із покоління у покоління уже не одне

століття.

Для будівництва вітрильника потрібно мати не тільки силу і знання технологіі, а й надзвичайні здібності, оскільки кожен етап будівництва пінісі передбачає відповідний ритуал.

Індонезійці вірять, що без дотримання цих ритуалів неможливо побудувати пінісі.

Що представляє із себе пінісі.

Корпус цього вітрильника може бути в довжину до 35 метрів, але не менше 20 метрів і приблизно 350 – 400 тонн водотоннажністю.

Дуже специфічна технологія будівництва, спочатку обшивка, дошки якої з’єднуються спеціальними  круглими шипами, а потім вставляються у вже готовий корпус, який, до речі, виготовляється із так званого залізного дерева.

Пінісі має дві щогли, одна  передня ( грот ) вища, ніж інша  задня.

Конструкція дозволяє обидві щогли використовувати  для транспортування  вантажів на корабель.

Висота цих щогол може бути різна, але, як правило, вона не перевищує 30 метрів.

В порту Макасара пінісі було дуже багато. Всі вони різни, але багато в чому і схожі.

На тих пінісі, які я бачив двигуни не використовувались, вони були повністю автентичними, але нам розповідали, що на деякі пінісі зараз встановлюють і двигуни, але не замість вітрил, а в доповнення, щоб покращити іх мореходні  якості.

Раніше на цих кораблях мореплавці здійснювали далекі подорожі – до Австралії, В’єтнаму і багато інших країн, зараз пінісі використовуються для перевезення пасажирів, вантажу інколи, і туристів на недалеких маршрутах, в основному між островами.

Ці кораблі, їх інколи називають човнами, але мені здається, що назва – кораблі, більш відповідає їх мореплавним можливостям, можуть здійснювати і довготривалі подорожі в океані.

Як вже було сказано, в порту Макасара пінісі біля причалу було багато. Ніхто на нас не звертав уваги. Майже усі кораблі, які були в полі нашого зору, завантажувались і готувались в черговий рейс.

От така коротка розповідь про пінісі.