Вітторіано.

Кожний раз коли збираюсь в якусь подорож, як правило, хвилююсь.
Це хвилювання пов’язане з тим, що завжди виникала небезпека того, що не вдасться за час цієї подорожі побачити все те, що планується.
Крім того, вже зі свого досвіду цих подорожей, часто виникають ситуації які або повністю, або частково руйнували всі ті плани, які були визначені ще до подорожі.
Тому в хвилююсь, щоб зробити так, щоб те що собі запланував на цю подорож було виконано.
Я зараз не булу переповідати про плани на подорож до Риму, скажу лише про те, що вони багато в чому змінились, оскільки в Римі я побачив те, чого не очікував.
Літак з Києва вилетів після обіду, була гарна погода і дуже гарний настрій.
Вже через дві з половиною години літак приземлився в аеропорту Риму, який знаходиться приблизно 30 км від міста.
Процедури в аеропорту зайняли декілька хвилин завдяки тому, що нам українцям, надано право безвізового в’їзду в Євросоюз.
На автомобілі до міста їхати приблизно 45-50 хвилин. Сонце сідало, поступово ставало все темніше і темніше. Коли ми в’їхали у місто вже було достатньо темно і було включено міське освітлення.
Рим був чудовий, він світився тисячами різнокольорових вогників, великої кількості різноманітної реклами, магазинів, готелів і всієї інфраструктури міста.
Людей було багато на вулицях, були зайняті майже всі місце в невеликих кафе, барах, які зустрічались нам по дорозі.
Рим жив своїм повсякденним життям, люди були привітні і щасливі.
Я з великою зацікавленістю дивився на вулиці, якими ми проїжджали, на людей, серед яких було багато туристів, їх зразу можна впізнати. Туристи майже завжди трохи відрізняються від місцевих і тому ця відмінність зразу впадає в око.
Несподівано, прямо перед нами, метрів за 300-400 побачив величезну білу будівлю, яка дуже гарно підсвічувалася і це придавало цій споруді якийсь нереальний вигляд – вона була така гарна і велична, що я на деякий час був просто шокований цією красотою.
Наш автомобіль наближався і ця велична споруда ставала ще більш грандіозною і красивою.
Ми в’їхали на площу Венеції – це центральна площа Риму. Звідси фактично починаються усі туристичні маршрути.
Я попросив зупинити автомобіль і спитав що це перед нами за грандіозна споруда.
Мені сказали, що і є Вітторіано.
Я був вражений тим, що побачив і щасливий від того, що несподівано для себе відкрив такий архітектурний шедевр.
Безумовно, я цю величаву споруду бачив і раніше на фотографіях, в Інтернеті, але моя зустріч з цією красотою була для мене дійсно дуже несподіваною.
Більше того, я був надзвичайно вражений такою масштабною і величавою спорудою.
Вже трохи пізніше, коли майже цілий день провели серед цієї красоти я в повній мірі усвідомив масштаби таланту і геніальності людей які могли створити таке диво.
Площа Венеції – сама по собі унікальна, тут багато історичних споруд, про які можна розповідати годинами, в тому числі є будинок на другому поверсі якого був кабінет Беніто Муссоліні, коли він тут заправляв. Саме тут сотні тисяч італійців слухали полум’яні виступи диктатора.
Про цю площу багато що у мене вже було написано, в тому числі і було зазначено, що на площі біля Капітолійського пагорба розташоване – Вітторіано, але що це така грандіозна і унікальна споруда я побачив своїми очима і це було дуже вражаюче і несподівано.
Величезний білий мармуровий монумент знаходиться фактично в центрі Риму, він дійсно вражає і своїми розмірами і своєю красотою.
Це пам’ятник Vittoriano (Вівтар Батьківщини).
Він споруджений на честь короля Віктора Еммануїла II – першого короля Італії. Саме йому вдалося об’єднати в 1861 році розрізнені двадцять окремих територій в єдину державу.
До 1861 року Італії, як окремої держави не існувало, тому монумент Вітторіано є головним національним пам’ятником Італії.
А 17 березня 1861 року, коли парламент Сицилії проголосив створення Італійського Королівства яке об’єднало усі незалежні італійські держави в єдину країну – є національним святом італійців.
Король Сардинського королівства Віктор Еммануїл II став Королем Італії.
Після його смерті у 1878 році на престол зайшов його син Умберто I, який і виступив в 1880 році головним ініціатором будівництва цього меморіалу в честь свого батька Віктора Еммануїла II.
За якого Італія стала конституційною монархією. Але не усі італійські території чи міста об’єдналися в єдину державу, деякі з них ще продовжували залишатись окремими державами чи територіями. Зокрема, Папська область, Венеція, а в Римі ще перебував французький військовий контингент.
Саме тому, в 1862 році Гарібальді намагався приєднати Папську область до єдиної італійської держави, але йому це не вдалося і лише в 1870 ця область була приєднана до Італії.
А в 1866 році була приєднана Венеція.
В 1871 році замість Флоренції, столицею Італії стало місто Рим, яке на той час залишили французькі війська.
Таким чином, об’єднання Італії, хоча б у формі конституційно монархії, стало результатом героїчної боротьби італійського народу під керівництвом Джузеппе Мадзіні і Джузеппе Гарібальді.
Конституційна монархія в Італії проіснувала до 2 червня 1946 року, коли на референдумі італійці надали перевагу республіці замість монархії.
Можливо головним аргументом до такого рішення на референдумі була, хоч і пасивна, але підтримка королем диктатора Муссоліні.
Правляча Савойська династія залишила Італію.
Хотілось би звернути увагу на деякі збіги – в 1861 році Італія об’єдналась в єдину державу, в цей же рік в США почалася громадянська війна, а в російській імперії було скасовано кріпосне право.
Як багато відбулося подій в світовій історії а 1861 році і як вони істотно вплинули на подальший хід історії.
Але повернемось до монументу.
Король Віктор Еммануїл II помер в 1878 році і вже через два роки почалися дебати про створення йому пам’ятника.
Був оголошений конкурс і в 1885 році розпочалось будівництво цього монументу яке було закінчено в 1911 році, але будівництво усього комплексу було повністю завершено лише в 1935 році.
В цьому ж 1911 році в честь 50- ти річчя об’єднання Італії, Вітторіо Еммануїл III відкрив 12 -ти метрову велику
кінну скульптуру Віктору Еммануїлу II з позолоченої бронзи. Під нею і був розташований Вівтар Батьківщини.
Тут у 1921 році був похований прах Невідомого солдата, в пам’ять про усі жертви Першої світової війни.
Висота цього монумента 81 метр, ширина 135 метрів, а довжина 130метрів.
В центрі цього меморіалу, як вже було зазначено, встановлено велику кінну скульптуру Віктора Еммануїла II, яка доречи була відлита із бронзи старих гармат папського замку Сант-Анджело, а потім позолочена, як символ переходу влади над Римом до короля.
Біля підніжжя монументу де захоронений невідомий солдат горить вічний вогонь і стоїть почесна варта.
Під монументом в приміщенні колонади розташований музей Рисорджименто.
Рисорджименто – це політичний термін, який символізує період боротьби за політичне об’єднання Італії.
Перед Вітторіано побудовані два фонтани – один символізує Адріатичне море, а другий Тірренське море.
На вершині Вітторіано є можливість оглянути Рим з висоти пташиного польоту,, оскільки висота монументу 81 метр забезпечує таку можливість. З цієї площадки відкривається чудовий краєвид, уся центральна частина Риму лежить перед вами, як на долоні.
Багато часу провів оглядаючи цей величний монумент.
Мене особисто цей архітектурний шедевр вразив, хоча італійці по різному відносяться до нього.
На завершення фотогалерея, на фото можна буде побачити усю велич і красоту Вітторіано.