Спочатку такий невеликий відступ від основної теми – шлях до Господа.
Кожний приходить до Господа Бога по своєму. Одні ще в ранньому дитинстві під впливом своїх батьків, дідів, бабів чи інших членів сім’ї , інші уже в зрілому віці – під впливом життєвих обставин, або коли наступає прозріння і виникає потреба єднання з Господом Богом.
Тобто, сприйняття Бога, як невід’ємної частини свого єства у кожної людини відбувається по своєму. Головне щоб цей процес самоусвідомлення був щирий і не кон’юнктурний.
Людина, яка живе з Господом Богом у своєму серці – це інша людина, яка живе, в переважній більшості, по божим законам.
Але й є багато людей які згадують Господа Бога лише тоді, коли усі інші можливості використані і людина залишається сам на сам з нездоланною проблемою, незалежно від того що це за проблема – тяжка хвороба чи тяжкі обставини.
І тоді людина згадує Господа Бога, як єдину надію на спасіння
Безумовно є і значна частина людства яка вважає, що може обійтися без віри, без бога. Я б цих людей не засуджував і ні в чому не переконував би.
Кожен до Господа Бога повинен прийти своєю дорогою. І якщо людина ще не прийняла в своє серце бога це не означає, що так буде завжди.
Просто – одні люди вже прийшли в своєму розумінні до Господа Бога – а інші тільки на шляху до нього.
Із цього можна зробити висновок – незалежно від того віруюча людина чи атеїст, незалежно від її раси, національності, належності до будь якої релігійної конфесії, рано чи пізно звертається до Господа Бога, як до останньої надії на порятунок і все прощення.
В світі багато релігій. Можна привести деякі статистичні данні про чисельність прихильників основних релігій у світі. Ці данні наводяться у різних джерелах, я взяв середні значення, вважаю, що вони дуже близькі до реальних.
Отже, у світі приблизно 2.2 млрд.
християн, з яких – 1.2 млрд. католиків, біля 800 млн. протестантів, 220 млн. православних., та деякі невеликі групи віруючих які теж відносять себе до християн.
Таким чином, у світі приблизно 32% християн.
Другими за чисельністю є мусульмани, яких налічується біля 1.6 млрд.
В ісламі не існує загальновизнаних класифікацій течій, але деякі дослідники ділять мусульман на сунітів, яких приблизно 87% від усіх мусульман і приблизно 12% шиїтів.
Далі йдуть – індуїсти, біля 1 млрд.
На п’ятому місці за чисельністю є буддисти, яких налічується біля 500 млн.
От про буддизм, вірніше про буддійські пагоди у В’єтнамі і буде моя розповідь.
Тут треба тільки пам’ятати, що буддизм не являється єдиною релігією а розпадається на сотні шкіл.
Виділяють три основних напрямки в буддизмі – Махаяна, Тхеравада і Тібетський буддизм.
Більшість буддистів проживає у Азії , більше 400 млн.
Невелика кількість буддистів є в Північній Америці – біля 4 млн. і Європі – 1.8 млн.
В інших частинах світу буддистів не багато.
Я не є спеціалістом по буддизму і не буду глибоко аналізувати цю релігію. Лише, як людина яка багато подорожує і був в багатьох країнах де буддизм є однією із основних релігії, хочу розповісти про буддійські храми, але не про усі, їх було дуже багато в різних азіатських країнах, а лише про два буддійські храми у В’єтнамі.
Один у Сайгоні і другий – в районі дельти ріки Меконг.
Особливістю буддійських храмів у В’єтнамі є те, що в центрі уваги є статуя Будди. Як правило, це дуже масштабна скульптурна композиція, яку добре видно. До речі, коли будують буддійські пагоди, так в’єтнамців називають ці храми, будують на найкращих місцях для будівництва. Біля статуї Будди є багатоярусні пагоди. Чим більше ярусів у пагоді тим вона вища і її далеко видно.
Отже – пагода Він Г’єм в Сайгоні.
Вона була побудована не так давно, років п’ятдесят назад.
Це буддійський храм.
До його будівництва мали відношення японці. Особливий інтерес викликає молитовна башня, яка складається із восьми ярусів і заввишки більше 40 метрів.
Завдяки такій висоті, цю молитовну пагоду можна бачити дуже далеко.
При її будівництві була застосована така технологія, завдяки якій ця башта виглядає як побудована із граніту, а насправді вона побудована із бетону.
На території храму, як до речі і на територіях інших храмів, є спеціальні приміщення які використовують паломники і будь які інші віруючі, щоб переночувати і далі направитись по святим місцям.
Дуже гарне як внутрішнє так і зовнішнє убранство храму
В центрі храму є велика позолочена статуя Будди.
Тут завжди багато людей, як тих хто прийшов вклонитися Будді, так і туристів, які прийшли подивитись на цей буддійський храм.
Цю коротку розповідь про цей храм я доповню серією фотографій, які допоможуть краще відчути буддійський храм і побачити його внутрішнє і зовнішнє убранство.
На цих фотографіях можна буде побачити як 40 – метрову пагоду, так і сам храм Він Г‘єм в Сайгоні, він значно поступається і масштабами і розмірами усіє території буддійському храму у
Мітхо.
На фотографіях ця різниця буде дуже чітко визначена, але будь які розміри чи масштаби не можуть
вплинути на святість і того місця де розташований храм, так і на сам храм.
Отже, тепер буддійський храм у Мітхо.
Мітхо – це не дуже велике провінціальне місто, приблизно за 80 км від Сайгону. В ньому проживає трохи більше 200 тис. мешканців. Місто хоч і не велике, але центр однієї із провінцій В’єтнаму.
Але головна особливість цього міста полягає у тому, що Мітхо – ворота до дельти Меконгу.
Саме тому усі туристичні маршрути у дельту Меконга обов’язково пролягають через це місто.
Я не знаю які є пам’ятки чи пам’ятники в’єтнамської культури у цьому місті, але достатньо що там є цей видатний архітектурний шедевр – буддійський храмовий комплекс Він Чань.
Як вже зазначав, саме місто Мітхо, хоча і є провінційним центром не справляє якогось особливого враження. Тут немає нічого такого на що можна було б звернути увагу, але коли ми в’їхали в храмовий комплекс Він Чань – було величезне здивування. Як тут міг з’явитись такий архітектурний шедевр.
Буддійський храм Він Чань -вражає, і красотою, і вишуканістю і своїми масштабами.
Це дійсно грандіозний архітектурний шедевр.
Цей комплекс складається з п’яти пагод. Перша будівля, яка нагадує палац, була побудована в 1849 році. Раніше на цьому місці був розташований будинок Глави цієї провінції.
Через 50 років цю пагоду було реконструйовано. Спеціалісти кажуть що ця будівля поєднала в собі архітектурні стилі В‘єтнаму, Камбоджі і Китаю. Там знаходяться багато різноманітних статуй.
Загальна площа цього комплексу – 20 000 кв м, як вже зазначалось, в цей комплекс входить п’ять будівель , два парки і 178 колон. Вся ця велика територія огороджена гарним металевим парканом.
В комплексі є три великих статуї Будди. Найбільш вражає статуя Будди що сидить у вигляді лотосу висотою 24 метри, а навколо гарні діючі фонтани. Є ще велика статуя Будди у весь зріст і Будда, що спить.
Головна пагода, про яку вже йшла мова займає площу разом з парком 14 000 кв.м.
У пагоди три входи. Центральні ворота прикрашені мозаїкою з буддійськими сюжетами.
Внутрішня частина пагоди теж надзвичайно красива, там є 20 цінних пейзажних картин, біля 60 скульптур із міді і дерева.
На фотографіях можна буде побачити деякі елементи внутрішнього убранства пагоди.
Дуже гарна Тріумфальна арка, за нею алтар Будди Татхагати, біля якого завжди багато людей, які моляться.
На фотографіях які будуть доповнювати цю мою розповідь все це можна буде побачити.
Дуже гарна семиярусна пагода, коричневі карнизи якої загнуті вверх і на кінчиках – голови птахів.
Трохи далі за цією пагодою буде Будда, що лежить. Саме в цій позі вважається, що Будда помер.
Навколо території пагоди знаходяться захоронення монахів.
На кожній могилі є невелика кам’яна надгробна плита на якій зазначені дані життя монаха.
Цей комплекс багато разів перебудовувався і реконструювався, в 1984 році його визнали Національним історико – культурним пам’ятником, а в 2007 році комплекс попав в книгу рекордів Гіннеса, як сама велика і красива пагода.
На території цього комплексу є офіс буддійського коледжу.
В приміщеннях які входять в цей комплекс, зустрічав багато монахів, які займалися своєю повсякденною роботою. В одне приміщення я навіть, з їх дозволу, зайшов. Вони були різного віку, однаково одягнуті у своє вбрання і дуже привітні. Але коли я їм запропонував разом сфотографуватись – вони делікатно відмовились, посилаючись на етикет, але дозволили сфотографувати чудовий букет красивих тюльпанів, який стояв у них на столі. Цей букет теж буде на фото.
Це така коротка розповідь про одну із найбільших буддійських пагод.
А тепер доповнюю цю свою розповідь фотографіями, але спочатку будуть фотографії пагоди із Сайгону, а вже потім ця пагода із Мітхо.
Віктор Швець,
Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук
