Що таке карнавал в Ріо-де-Жанейро якщо не всі, то багато хто знає, оскільки він широко рекламується в засобах масової інформації, телебаченням по всьому світу і ці події, що року відбуваються в Бразилії приділяється велика увага безумовно перш за все в самій Бразилії.

Іншим разом я мав можливість побувати і в Бразилії і хоча безпосередньо на карнавал ми не попали, але те місце де проводяться карнавали в Ріо-де-Жанейро я бачив.

Якщо карнавал в Бразилії усім добре відомий, то про те що в Аргентині є аналогічний карнавал я думаю знають не всі.

Насправді, карнавал в Аргентині ще більш потужний ніж в Бразилії і проходить майже два місяці, чим він істотно відрізняється від Бразильського карнавалу.

За кількістю його учасників, а також за кількістю тих глядачів, які приходять на цей аргентинський карнавал він однозначно не поступається бразильському.

А що стосується колориту, красок, костюмів, карнавальних конструкцій – мабуть і перевершує карнавал в Ріо-де-Жанейро.

Програмою мого перебування в Аргентині було і відвідання карнавалу, який проходить в місті Гуалегуайчу, яке розташовано на південь від Буенос-Айреса, можливо км 250-300. Це приблизно три години їзди автомобілем.

Перш ніж розповісти про сам карнавал, хочу декілька слів сказати про те, що я побачив коли їхав в автомобілі в карнавальне місто.

Зважаючи на те, що карнавал починався ввечері ми з Буенос-Айреса виїхали десь приблизно в обід, при цьому ми планували спокійно їхати з тим щоб була можливість заїхати по дорозі в деякі населенні пункти, які особа, яка нас супроводжувала дуже рекомендувала їх побачити.

Тільки ми виїхали за межі Буенос-Айреса на південь я звернув увагу на те, що наш автомобіль виїхав на дуже гарний автобан і практично цей автобан був протягом усього шляху до того місця куди ми їхали.

Що мене вразило: по обидва боки дороги майже не було населених пунктів. Якщо десь і були населені пункти, то тільки було видно їх назви, а самі населені пункти були десь далеко за автобаном. Це перша обставина.

Друга обставина знову ж таки по обидва боки дороги майже не було високих дерев, а була достатньо висока трава, скільки видно, аж до самого краю неба.

І останнє, що найбільш мене вразило – це на всій цій території, яка була з права і зліва від дороги, до речі, проїжджа частина була закрита відповідною огорожею на всій довжині дороги, паслись величезні стада тварин: велика рогата худоба, вівці, кози і інші тварини.

Складалось враження, що одне стадо закінчується і зовсім невеликий проміжок починалось інше стадо. Всі ці тварини були так би мовити у вільному випасі. Їх ніхто не охороняв, я не бачив біля них ніяких пастухів з собаками, взагалі нікого. Єдине, що привертало увагу, це те, що у кожної корови, чи вівці, чи коли є прикріплений до вуха чіп.

Як з’ясувалось, це не просто чіп, через нього власники цих тварин завжди їх контролюють через систему ЖПС, через яку кожна конкретна тварина знаходилась під контролем власника, який точно знав де в даний час знаходиться та чи інша тварина і йому були відомі усі пересування цієї тварини.

Всім добре відомо, що аргентинські стейки найкращі в світі. Це правда. Я сам особисто переконався в цьому. Скажу більше – стейки, які вдалось скоштувати безпосередньо в Аргентині, вони істотно відрізняються за своєю якістю, від тих стейків, які теж називались аргентинськими, але пропонувались в інших країнах.

В мене була можливість зустрічатись з потужними бізнесменами, які мали великі стада худоби і великі площі виноградників, які великі обсяги вина і м’яса експортують в інші країни, в тому числі і європейські, і вони мені казали, що головна цінність і якість аргентинського м’яса полягає в тому, що тварини утримуються безпосередньо в природних умовах, круглий рік, які живуть фактично на волі.

Через певний час ми звернули автобану і заїхали в  невелике містечко, воно було далеко від дороги заховано, але якось різко відрізнялось від того, що я раніше бачив в Аргентині. Мені казали, що це населений пункт в якому живуть німці, які переїхали до Аргентини після Другої світової війни. Всі будинки і інфраструктура цього населеного пункту  були побудовані і відповідали німецькому стилю періоду 30-40 років минулого століття.

Нам запропонували зайти в один з барів, який був в цьому містечку випити чаю, коли ми зайшли я був дуже спантеличений. Я не знаю як виглядало кафе чи бар в довоєнній Німеччині, наприклад в 1939 чи в 1940 році, але те, що я побачив в цьому кафе у мене було таке враження, що повернувся у ті роки і що я зараз знаходжусь не в Аргентині , а в Німеччині.

Коли ми зайшли в цей бар і були дуже вражені від того несподіваного інтер’єру, який там побачили, молода дівчина, яка стояла біля бару пішла в підсобне приміщення і через деякий час звідти вийшла стара, але гарно одягнута жінка. Після того, як ми сказали, що ми туристи з України, вона була дуже здивована цьому і сказала, що вона німка і живе тут з 1946 року. Вона нас особисто пригощала чаєм і кавою і довго не хотіла відпускать. Її дуже цікавило сучасне життя в Європі, в тому числі і в Німеччині. Все, що ми могли їй розказати – ми розказали. Вона казала, що вона була дочкою високопосадової особи в німецькій армії, і що батько її загинув в осанні дні війни, а їй з матір’ю вдалося виїхати до Аргентини і усе своє життя вона прожила в цьому населеному пункті. Ми попрощалися з нею і поїхали далі.

Через деякий час ми приїхали до міста Гуалегуайчу. Це було вже десь під вечір.

Що представляє собою місце, де проходить карнавал. Це не стадіон в нашому розумінні. Це майже кілометр широкої дороги з обох боків якої побудовані трибуни, як на стадіоні. На цих трибунах сидять глядачі, які купляють квитки, а по цій дорозі ідуть в карнавальній ході його учасники.

Всю цю відстань кожний учасник карнавалу проходить за 30-45 хвилин, за цей час він має можливість показати усі свої принади, костюм і взагалі все, що підготував до цього карнавалу. Деякі учасники в процесі цієї ходи  спілкуються з глядачами, фотографуються з ними, особливо це стосується двох трибун, які класифікуються, як віп-трибуни. Вони знаходяться в самому центрі по одній трибуні з обох боків цієї карнавальної дороги.

Усі учасники карнавалу обов’язково біля цих двох трибун зупиняються і  показують глядачам все найкраще, що вони вміють. Як правило на цих трибунах знаходяться іноземні туристи, в основному американці.

Особливість цих трибун полягає в тому, що там не тільки є можливість сидіти і дивитись на карнавал, але там стоять і столи, на яких вам приносять будь-які страви, які ви замовите. Квитки на ці дві трибуни достатньо дорогі, в залежності від того місця, де буде розташовано ваш столик, такою і буде ціна квитка. Вартість квитків сягає  від 250 до 800 доларів США, а вартість взагалі квитків на трибуни щоб подивиться цей карнавал не дуже висока.

Зважаючи на, що по кількості населення Аргентина майже така як Україна, там проживає більше 41 млн.чоловік, але приймаючи величезну територію Аргентини – вона одна з найбільших у світі, аргентинцям теж дуже важко сюди добиратись, але вони є. карнавали відбуваються з січня по лютий на вихідні дні і тривають майже всю ніч.

На трибунах, як правило, перебуває до 40 тис.глядачів. усього за період карнавалу його відвідують 450-500 тис.людей.

І на закінчення цієї інформації про карнавал необхідно сказати ще й про те, що учасники карнавалу – це не аматори, це професійні люди, які цілий рік готуються до цього карнавалу, шиють костюми, готують театралізовані композиції, придумують різні системи, все це можна побачити на фото, що будуть нижче, але головне завдання учасників карнавалу – сподобатись і не тільки глядачам, а й продюсерам, які багато кому з них зможуть запропонувати роботу.

Я уже висловлювався з цього приводу, але ще раз хочу повернутись до цього, в Аргентині надзвичайно красиві жінки, вони всі є нащадкам європейців і дуже сильно відрізняються від жінок Бразилії. Населення Аргентини взагалі дуже відрізняється від населення інших латиноамериканських країн, особливо Перу, Уругвай і інших.

До речі, дуже важливо тим людям, які будуть планувати поїздку до Аргентини мати на увазі, що там дуже серйозна криміногенна ситуація. Ми фактично завжди були з охороною навіть в Буенос-Айресі, але при цьому треба мати на увазі, що основним джерелом кримінальних проявів є не безпосередньо аргентинці, а вихідці з інших країн, яких легко впізнати тому що вони різко відрізняються від аргентинців.

А тепер фото карнавалу, впевнений в тому, що особливих коментарів ці фото не потребують.

Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права