Подорож до Бразилії – це безумовно велика подія для кожної людини, яка зважиться на це. Якби була така статистика, то я впевнений, що Бразилія увійшла б в п’ятірку географічних точок на земній кулі, куди б люди хотіли обов’язково з’їздити і побачити цю омріяну країну.

Я теж відношусь до тих людей, які завжди хотіли побувати в цій країні, але, на жаль, далеко не всім вдається реалізувати це бажання.

Мені безмовно пощастило відвідати Бразилію, і не одну столицю Сан-Паулу, чи колишню столицю Ріо-де-Жанейро, але й побувати в інших частинах цієї величезної країни і побачити ряд великих і дуже гарних міст – Манаус – знаходиться глибоко на території Бразилії, на річці Амазонка, для того щоб добратись до цього міста є два шляхи – літаком, або по Амазонці.

Манаус це двохмільйонне місто, дуже красиве і якому вже кілька століть Манаус – це останнє місто на Амазонці, куди можуть заходити океанські круїзні лайнери, це від Атлантичного океану більше півтори тисячі кілометрів, далі по Амазонці можуть ходити лише місцеві, хоча і достатньо великі річкові пароплави.

Про Амазонку і Манаус я вже більш докладно написав у іншій своїй розповіді, а зараз я хотів би більше часу присвятить Бразилії взагалі і іншим містам, в яких мені випала можливість побувати і побачити.

Це – Форталеза, Ресіфі, Сальвадор і безумовно Ріо-де-Жанейро.

В Ріо-де-Жанейро я був декілька днів перед тим, як вилетіти до Києва рейсом Люфтганзи до Франкфурта, а якщо точніше, то п’ять днів. Цього часу явно не достатньо щоб побувати у всіх тих місцях, які є популярними у туристів, але разом з тим, п’ять днів цього достатньо щоб основні пам’ятні місця і взагалі цікаві місця побачити.

Тому про Ріо-де-Жанейро моя розповідь буде більш широка, а в інших містах, про які я вже сказав, був лише по одному дню, але загальне враження про ці міста у мене сформувалось і я хочу цими враженнями поділитись.

Але спочатку про Бразилію.

Ніхто, мабуть, не буде заперечувати тому, що Бразилія є однією з найбільших краї світу, як за територією, так і за населенням.

Майже половину Південної Америки і займає Бразилія. Тут найбільша у світі ріка Амазонка, довжина якої більше 600 км, а басейн цієї річки за площею, більший ніж уся Європа. Тут проживає більше 20 млн. людей, а якщо говорити, що корінних жителів – індіанців, то по деяким оцінкам їх проживає на сучасній території Бразилії більше 750 тис. Є одна дуже важлива обставина – деякі племена, які живуть у джунглях Амазонки – ніколи не контактували з цивілізацією.

Тобто, в джунглях Амазонки є до сих пір великі території, на яких проживають індіанці тим життям, яким вже тисячі років жили і живуть їх предки і вони самі.

Незважаючи на те, що Бразилія достатньо розвинута економічно і інтелектуально країна, всі, наприклад, знають, які видатні досягнення бразильців в електронній галузі, літакобудуванні (літаки Ємбрайер, до речі, щороку випускаються більше 1000 тис. літаків) і в інших галузях економіки і науки.

Але, разом з тим, третина населення проживає у бідності, біля кожного великого бразильського міста, або і в середині цього міста, є окремі райони, де проживають бідні люди – це фавели. Там існують свої порядки, свої закони і навіть поліція там не з’являється. Ці райони створюють серйозну криміногенну ситуацію. Ввечері люди, якщо і виходять на вулиці, то тільки в центральних частинах міст, де є цивілізація, освітлення і поліція.

До речі, фавели – це не тільки бразильська екзотика, такі райони з бідним населенням, але де діють свої дуже жорстокі порядки я бачив і в інших країнах. Наприклад в США, якщо від’їхати від центра Вашингтона ви зразу попадаєте в специфічні райони, де проживають бідні люди. Таксисти туди не хочуть їхати, поліція теж, якщо треба медична допомога, то треба домовлятись з місцевими, щоб лікарі могли доїхати. Є такі величезні райони бідноти і в інших країнах, наприклад, в Індії.

Про Бразилію можна говорити безкінечно, тому що тут так багато усього цікавого і унікального, що хочеться усім цим поділитись.

Я коли дізнався, що в Бразилії найбільша у світі японська діаспора – майже 1,2 млн. японців, був надзвичайно вражений, навіть ніколи не підозрював, що таке може бути, але це факт. В Бразилії майже 15% населення не вміють ні читати, ні писати, зате в цій країні дуже шанують родинні зв’язки, навіть з дуже далекими родичами обов’язково спілкуються. Перш ніж одружитись бразильці не менше 5 років зустрічаються, але і не більше 10 років.

В Бразилії найбільша у світі кількість транссексуалів – тут навіть для них є окремі туалети.

З жінками на вулицях не знайомляться, в сім’ї у Бразилії не менше 3 дітей. Майже усі авто в Бразилії їздять на біопаливі, захист екології надзвичайно важлива сфера в цій країні. Імена мешканців Бразилії складаються із трьох частин.

Ця країна вважається державою мавп, але їх тут дуже важко побачити. Наприклад, на острові в Карибському морі Кітс мавпи бігають по дорогам і будь-де, як у нас собаки – дворняжки.

Бразильці є надзвичайними патріотами своєї країни, кожен обов’язково має у своєму гардеробі майку, або якусь футболку із зображенням бразильського прапора – вони безмежно люблять свою країну.

Бразильці розмовляють на португальській мові, а не іспанській чи англійській. Бразильської мови взагалі немає.

В Бразилії правосторонній рух, всі розрахунки за куплений товар здійснюють виключно картками.

В цій країні є більше 4 млн. різних рослин, такого  більше немає ніде у світі.

Разом з тим, Бразилія є одним з найбільших експортерів кофе, тут є більше 4000 аеропортів. 80 відсотків усього населення країни проживає у містах. В Бразилії є легендарний стадіон «Маракана», який вміщує 200 тис. глядачів. Футбол – це більше ніж спорт, це – частина життя бразильців. Коли йде чемпіонат світу – тут життя повністю завмирає.

Такі цікаві факти  про Бразилію і її мешканців можна продовжувати ще дуже довго, але головне, що мені зразу вразило в око, коли я ступив на бразильську землю – щедрий і добрий народ.

Дійсно, нас дуже попереджали, що тут криміногенна ситуація. Можливо це так і є, але нас бог милував, ніяких інцидентів не було, але про це більш детальніше у розповіді про Ріо-де-Жанейро, а зараз хочу повернутись до інших міст, де мені пощастило побувати і побачити.

Але, все ж таки треба декілька слів сказати про таке величезне місто як Сан-Паулу. Це найбільше місто Бразилії, але не тільки по кількості мешканців, але й по своєму потенціалу.

В цьому місті більше 24000 підприємств, тобто тут зосереджено 90% усієї електронної промисловості, машинобудування і багато чого іншого. Наприклад, із 11 автомобільних заводів, які є в Бразилії – 10 знаходяться в Сан-Паулу.

Конкуренція між Сан-Паулу і Ріо-де-Жанейро призвела до того, що більше 50 років тому було за 3,5 роки побудовано нове місто – Бразилія, яке і стало столицею цієї країни.

А тепер про Форталезу, Расіфі, Сальвадор.

Форталеза.

Коли я довідався, що буде можливість відвідати це місто, мене це дуже порадувало, адже чим більше безпосередньо побачив реальних міст в тій чи іншій країні – ваше уявлення про цю країну буде набагато повніше і об’єктивним.

Форталеза – це велике місто, в якому проживає більше 2,5 млн. людей. Воно засновано було ще в XVIII столітті, спочатку голландцями, а потім португальці його відвоювали і дали йому нинішню назву, яка з португальської перекладається як фортеця.

Місто дуже сучасне, красиве, велика кількість гарних суперсучасних архітектурних будівель, але моє перше знайомство з Форталезою дуже збентежило. На під’їзді до центральної частини міста багато теж гарних і охайних будинків, але усі вони, навіть сучасні багатоповерхові будинки, обнесені високими парканами з колючим дротом. Так мешканці цих будинків захищають своє житло від злочинців.

Коли під’їжджаєш вже ближче до центру, таких захисних засобів вже не видно – але там є інші – жалюзі, потужні броньовані двері і т.і. Тобто, відчувається, що у цьому місті є деякі проблеми із злочинністю. В подальшому ці наші припущення були підтверджені компетентними людьми.

Але, місто саме по собі чудове, великі і красиві проспекти, на яких велика кількість гарних і сучасних будинків, красивих інших архітектурних споруд.

Головна цінність цього міста – 25 км чудових піщаних пляжів і майже цілий рік – сонце.

Люди тут щасливі, дуже дружелюбні, привітні.

Форталеза, крім того, що центр туризму, ще є і центром адміністративним одного із бразильських штатів Сеара.

Тут прекрасні умови для туристів – чудова природа, яку дуже оберігають, прекрасна туристична інфраструктура, дуже багато ресторанів, кафе, барів, де майже цілодобово вирує музика і гарний настрій.

Такою важливою пам’яткою цього міста є театр Жозе де Аленкар, побудований у ХІХ столітті, приваблює велику кількість туристів.

Ця моя коротка розповідь про чудове бразильське місто Форталеза доповнюється фото

Расіфі.

Наступним великим містом на східному побережжі Бразилії є місто Расіфі. Воно розташоване частково на материку, а частина на островах. Саме тому це місто часто називають бразильською венецією. Тут побудовано більше 50 мостів, які з’єднують материкову і острівну частини міста.

Расіфі – це теж центр або столиця одного із штатів Бразилії – Пернамбуну. Воно знаходиться на відстані 800 км від наступного міста, про яке я хочу розповісти – Сальвадор і більш ніж 2300 км від Ріо-де-Жанейро. В Расіфі відпочиває 1,5 млн.людей.

Расіфі, як і майже усі інші міста Бразилії заснували португальці в 1537 році і первісно це місто називалось так, як зараз штат.

Расіфі це дуже великий туристичний центр, місто надзвичайно гарне і з дуже гарною архітектурою. Але його особливістю є те, що тут дуже велика кількість хмарочосів, можливо тільки в Сан-Паулу чи Ріо-де-Жанейро їх більше.

Тут створена чудова туристична інфраструктура. Красиві пляжі, велика кількість готелів, ресторанів, місць відпочинку молоді.

Разом з тим, в океані тут величезна кількість акул, тому люди не купаються, тільки загоряють на пляжах.

Ресіфі у перекладі означає – риф, клімат тропічний з високою вологістю, середньорічна температура 28-30 градусів тепла.

В Ресіфі розташований один із самих стародавніх францисканських монастирських комплексів Бразилії – Монастир Сан Франциско, який був побудований у XVI ст.

Великий інтерес викликав у нас Палац Пернамбуну, до 1967 року була в’язниця, а зараз центр для туристів. Велика кількість сувенірних і інших магазинів розмістились прямо в колишніх камерах для в’язнів.

Зважаючи на те, що в Ресіфі, як і в Бразилії в цілому, дуже напружена криміногенна  обстановка, то у нас не було можливості вільно пересуватись по мсту, лише у складі групи, так захотіли американці, які і складали цю групу.  Але в цьому центрі, який був огороджений з усіх боків і була охорона – ми змогли добре погуляти.

Але, головна мета наших відвідин Ресіфі була все-таки Олінда – це історичне місто, яке розташоване за 7 км від Ресіфі, але яке включено до світової спадщини ЮНЕСКО.

Ми довго думали чи варто туди  їхати, але коли приїхали, то побачили чудове по своїй красоті історичне місто.

Дуже гарні будинки, яким вже по декілька сотень літ, вулиці, храми. Все тут дуже романтично і вишукано. Одно і двоповерхові будиночки колоніального періоду, вулиці – дуже гарно передають чарівну атмосферу середньовіччя.

І як завжди доповню свою розповідь фото, які значно краще розкриють красоту і Ресіфі, і Олінди.

 

 

   

І, нарешті, Сальвадор.

Сальвадор – це унікальне місто,саме тут зародилась історія Бразилії, історія футболу і карнавалу.

Повна назва цього міста – Сан-Сальвадор-да-Баія-ді-Годуш-ум-Сантуїм – Святий Спаситель Бухти Всіх Святих, але самі мешканці називають своє місто «Баія» саме так називається штат, адміністративним центром якого і є Сальвадор.

Сальвадор – це трете по кількості людей місто, які тут проживають, а це 2,5 млн. людей.

Місто розташоване на півострові між Атлантичним океаном і Бухтою усіх Святих.

Сальвадор, як і багато інших міст Бразилії заснували португальці в 1549 році, колоніальний дух цього міста можна відчувати абсолютно кругом.

Відомий бразильський письменник Жорж Амаду писав про Сальвадор: «Баія – це не просто одне із багатьох міст на карті. Баія – мати усіх бразильських міст, колишня столиця Бразилії, негритянський Рим».

До цих слів важко щось добавити, але в цих словах душа цього мста.

В Сальвадорі є ще одна дуже важлива особливість – карнавал, але не такий, як в Ріо-де-Жанейро, де це вже професійний рівень, там танцюють і все роблять для журі, в Сальвадорі – усі приймають участь у карнавалі, тут немає учасників і глядачів. Тут усі щасливі і радісні танцюють і веселяться.

Атмосферу бразильських міст і людей дуже важко передати словами.

Але, головне на що звертаєш вагу, тут люди – щасливі.

Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права