Нещодавно новообрані судді Верховного Суду склали присягу. Очікування зі сторони народу України у бік 113 представників судової влади, так само, як і сподівання на їх порядну та справедливу роботу, величезні.
Нові правила судового процесу покликані зробити його більш ефективним, швидким та зручним для всіх сторін-учасників. Від представників суду всіх рівнів, громадськість вимагає такі риси як, порядність, гуманність та наявність незаангажованого розуму. Саме ці критерії є найбільш важливими для суспільства.
Громадянин України хоче бути впевнений, що його справу розгляне особа, яка має цей перелік якостей. Суддя, як і будь-яка інша особа, має свої духовні цінності, погляди, уподобання, а також властивість помилятися.
Нові обличчя, на яких зараз покладаються українці, вже першими рішеннями по справах зможуть довести, що довіра, яка була виявлена до цих фахівців, не є помилкою. Від цих людей сьогодні ми очікуємо власної думки, розважливих рішень та принципової позиції.
Питання, які саме риси мають бути для подальшої успішної роботи підіймалося вже не раз. Багато хто з представників влади та громадської думки, транслює інформацію про неупередженість суду та «нові погляди». Саме тому, УФДП вирішила поспілкуватися з людиною, яка з 1963 року почала працювати у якості судді місцевого суду та дійшла до рівня судді Верховного суду СРСР і була єдиним представником з України у такому потужному апараті.
Кононенко Віктора Івановича можна сміливо вважати історичною постаттю. Під час своєї роботи у юридичній сфері він застав становлення та розвиток України, брав безпосередню участь у створенні першої Концепції судово-правової реформи, займався реформуванням у цьому напрямі. Сьогодні, без сумніву, він залишається експертом, до думки якого прислухаються.
Які ж риси характеру, звички та правила поведінки мають бути присутні у представників суду без залежності від рівня роботи, аби вони повністю відповідали потребам суспільства? Ми залишили лише 10 правил, які варті вашої уваги. Спецпроект поділено на три частини. До вашої уваги перша трійка порад:
– 1. Я визначився, а ви?
Щоб стати суддею, не раз себе перепитай: чи моя це справа, за яку я планую взятися? У цьому запитанні окрім реального свідомого відношення до роботи немає нічого, ані підводних каменів, ані хитрощів. І коли внутрішнім чуттям визнаєш, що це не зовсім твоє, краще обрати для себе іншу сферу. Людяність – це не трибунні вигуки про любов до людей. Це стосується не лише майбутніх фахівців та суддів, а й діючих. Суддя має розуміти тлумачення терміну «презумпція любові до людини», а отже зважати на людські слабкості. Якщо Ви втрачаєте це почуття – одразу у відставку, адже саме так можливо поступово та впевнено перетворитися на ката.
– 2. Суд для кожного
Перше питання, яке постає під час судової практики – неупередженість суду. Слід пам’ятати , що право справедливого суду має кожен громадянин. Розуміння та реалізація цього факту – одна з найважливіших умов забезпечення об’єктивного, всебічного, законного розгляду справи для винесення справедливого рішення.
– 3. Справедливість
Ідеальної справедливості не існує. Але закон вимагає від суддів саме справедливих рішень. А це залежить від судді, котрий, за посередництва свого профессіоналізму, властивої йому мудрості, приймає рішення, яке стає всім зрозумілим, законним та справедливим. Мета судді, те що має скеровувати його роботу: кожному призначити покарання відповідно до тяжкості скоєного злочину. Невинний, але потрапив у вир помсти, заздрощів або поганого збігу обставин – ти маєш бути вільним!
В Україні сьогодні змішане ставлення до представників суду, навіть у тих громадян, які там жодного разу не були. Цей імідж будувався роками, завдяки непорядним представникам системи, тим, хто власними руками погіршував загальний настрій та створив навколо цієї системи відчуття хаосу. Світовий досвід відкритості судових процесі до людей, дивує українців та викликає не аби який інтерес. УФДП вирішила дізнатися про світовий досвід, який, на нашу думку може надихнути.
Найбільш відомий суддя в Інтернеті, особливо у мережі Facebook, Френк Капріо з Род-Айленду (США) зачарував мільйонну публіку своїм підходом до допиту громадян. Більше 20 років суддя та його брат (оператор) фільмують судовий процес. Всі відео, які з’являються у мережі розповідають історії справжніх людей. Підсудні також можуть заборонити знімати їх – все робиться з урахуванням особистого простору громадян. Головна ідея, яку підкреслює Френк це те, що він не є актором на майданчику, його головна мета – судити». До вашої уваги приклад розгляду справи.
Формат такої розмови судді та підсудного для України сьогодні можна вважати космічним. Цей приклад не слід сприймати, як єдину можливу істину. Як видно з відео, суддя розглядає справи лише з приводу перевищення швидкості та хуліганства, тому поряд у цей ряд ми не ставимо тяжкі злочини та махінації.
Від наших представників ВСУ сьогодні, ми просимо справедливості та законності, а ось вибір форми, якою ця бажана суміш буде подана, залишається за новообраними суддями.
– 4. Незалежність
Щоб не відступати від принципів справедливості і водночас чітко дотримуватися Закону, суддя має бути незалежним. Під час прийнятті судового рішення, суддя повинен бути звільненим від найменшого стороннього впливу і позбавитиСя від особистої зацікавленості. Емоції підсудного, суспільна думка, політична ситуація та рішення, середовище,внутрішні погляди – все це не повинно впливати на суддю. Він має бути рівновіддаленим від сторін, оминати рішення, що мають ознаки узагальнення, суб’єктивізму, суперечності.
Суддя має бути незалежним однозначно і беззаперечно, інакше він об’єктивно чи суб’єктивно перетворбється на важіль зведення рахунків, політичної кон’юнктури, зрештою, дурощів того, хто ним керує. Суддя тоді стає маріонеткою, яку комусь вільно смикати так чи інакше. Отож – прощавай право!
– 5. Професіоналізм
Суддя-професіонал, у моєму розумінні, – це людина, яка ще в юності (але цілком усвідомлено) обрала фах судді. Отримала відповідну освіту. Пройшла практику, і не лише в судових інстанціях, а потім працювала суддею, щодня вивчаючи або розглядаючи справи. Працювала, постійно самовдосконалюючись, штудіювала закони, а ще у вільні хвилини вивчала психологію, конфліктологію, історі. соціальних взаємин. Суддя як професіонал має працювати над справами і над собою 18 годин на добу.
Може, змалював я дещо ідеальну картину, але вона видається такою лише на перший погляд. Мало хто, крім, ясна річ, суддів, замислюється над тим, як-то воно бути в цьому відповідальному ранзі.
Коли чую надумані розмови про незалежність суддів, спадає на думку інше. Хай у законі (приміром, “Про статус суддів”) на кожній сторінці тричі буде вписано “суддя має бути незалежним”, це само по собі не спрацює. Суддя має бути незалежним свідомо. Кажуть, що суддя, особливо під час вивчення чи розгляду справи, мусить відмовитися від самого себе. І це не просто красне слівце. В цьому – глибинний сенс.
– 6. Нейтральність
Переконаний, справжній суддя ніколи не порушить присягу. Парадокс, але саме він, справжній суддя, періодично стає суб’єктом нападів далеких від компетентності, а, частенько, й нечистих на совість “оцінювачів” правосуддя. На їхню, викривлену у відомий бік, думку, саме досвічений і неупереджений суддя буває “несправедливим”.
Суддя повинен бути нейтральним, не зважаючи на свої симпатії чи антипатії. Суддя, який не здатен абстрагуватися від тих, чи інших обставин під час судового розгляду, професійно непридатний. Безперечно, досягти повної об’єктивності дуже не легко, адже, повторюся, суддя також людина, і він має, як і всі ми, свої цінності, почуття і погляди. Однак, не дивлячись ні на що, аби відстоювати право займати свою посаду, суддя забов’язаний у процесу судового розгляду не допустити жодної можливості прийняття неправосудного рішення. Ось чому він повинен буквально викорінити особисті думки, ідеї та погляди. Вміння утриматися від рішень, що “приймаються сердем”, відречення од дружби чи ворожнечі – для судді це просто робота. Так керувати собою здатна лише людина відповідальна.
Особиста думка судді часто-густо стає його ворогом. Приймаючи рішення, він має керуватися винятково законом, а не особистою думкою. Поставити себе на місце підсудного або його близьких означає дійти помилкового висновку. Суддя, який піддався емоціям, висловив особисту думку, прийняв рішення не від імені держави, а від імені власного – не суддя.
Експерт зазначає, що працівник суду має постійно отримувати нові знання та вдосконалюватися, а іноді при прийнятті рішень відмовлятися від власних переконань та повністю йти за буквою закону. Як не дивно, від суддів ми чекаємо повної віддачі, свідомості та розуміння кожного свого кроку та слова. Що стосується підсудних, їх поведінка регламентується нормами ознайомлення з документами та термінами слухань та зустрічей з адвокатами.
Особливу увагу слід приділити шостому пункту – нейтральність. Річ у тім, що за роки незалежності на жаль було багато прикладів, коли судді та представники влади, які були відповідальні за винесення та оприлюднення рішень, страждали через свою роботу. Чітке розгалуження між особистим життям і роботою має бути не лише у суддів, а й у пересічних громадян. Напади біля машини, власного будинку, нанесення травм родині судді не змінить закон, за яким Вам, або вашому родичу чи другу будуть виносити вирок. Чи погоджуєтеся Ви, що такі дії не матимуть позитивного результату, а лише погіршать ситуацію?
Залишилися останні чотири пункти та декілька порад для суддів, які сьогодні є на варті закону, від нашого експерта, судді Верховного суду України у відставці Кононенко Віктора Івановича. Нагадуємо, що метою спілкування з людиною, яка присвятила роботі у сфері юриспруденції більше 50 років, було виявлення тих якостей, звичок та правил роботи, які допоможуть суддям в Україні повернути віру громадян у літеру закону.
– 7. Діяти у рамках закону
Чіткі закони і дотримання їх буквально всіма членами суспільства – аксіома життя країни. Суддя не може бути вище писаних законів та законодавства в цілому. Під час здійснення правосуддя судді повинні бути незалежними від усього, тільки не від Закону. Оскільки судовий процес є застосуванням законів іменем України, він не повинен перетворюватися на арену зведення рахунків, предмет прояву особистих переживань, поглядів та ідейних переконань.
На жаль, закони не завжди відповідають уявленням судді про право. Але він повинен застосовувати саме закони, що діють зараз. Це, до речі, його повсякденний обовязок перед законом, людьми і суспільством. Він особа підзвітна іншим, тому повинен бути генератором ідей, опорою суспільства, борцем за право. Критика діючих законів – не свідчення героїзму чи відваги. Хоча й без сумніву не зробиш правосуддя досконалішим. Однак, виконуючи свої обов’язки, суддя не має права навішувати на закони ярлики “гарний-поганий”, він просто не може не застосовувати їх, адже судочинство вершиться згідно з діючим законодавством, реальним, а не абстрактно-бажаним.
– 8. Бути аполітичним
Будь-яка спроба ігнорувати писаний закон під вивіскою “захисту прав людини”, особистої турботи, ідеальних міркувань, революційної доцільності, громадянських переконань протирічать постулатам демократії. А ці постулати грунтуються на принципі розподілу влади. Причина в тому, що судді можуть примусити виконати певні дії відповідно до закону, але не можуть виконувати функції управлінські. Це і є суть судової влади. Якби судді могли виконувати управлінські функції, їхні рішення приймалися з особистих політичних переконань, то автоматично відпала б необхідність вести мову і про парламентську систему, і про розподіл влади, а також і про демократію в цілому та верховенство права. Інакше кажучи: судді, бійтеся політики!
– 9. Публічність
Важливою гарантією неупередженої поведінки судді та прийняття ним справедливих рішень є спеціальний контроль громадян в умовах гласності (відкритості) судового розгляду. Публічний характер правосуддя, що забезпечує його відкритість і сприяє контролю з боку суспільства, стимулює суддю контролювати свою поведінку, дотримуватись норм правосуддя. Суддя у відкритому судовому процесі має підтвердити свою здатність бути справедливим та об’єктивним. В умовах публічності значно знижується можливість засудження невинного, призначення підсудному надто суворого покарання. Тому всі міжнародні норми, що стосуються здійснення правосуддя, вказують на публічність як на необхідний елемент його справедливості.
-10. Неупередженість
Суддя своєю поведінкою, особливо під час розгляду конкретної судової справи, не повинен виявляти неповагу до інших учасників процесу, зокрема ігнорувати адвокатів, правова позиція яких відрізняється від його точки зору та думки прокурора. Прикро, коли суддя виконує функцію державного обвинувачення. Суддя повинен завжди пам’ятати: він як головна процесуальна особа володіє беззаперечною владою в судовому процесі. Однак його функція справедливо розсудити, а не звинувачувати. Тобто процесуальною владою він має розпоряджатися мудро, рівно ставлячись до сторін.
І, насамкінець, побажання.
Ніколи не йдіть на компроміс зі своєю честю та совістю. Тому рекомендую, особливо це стосується молодих суддів, що лише освоюють нашу професію, виконувати свою відповідальну роботу строго за законом. Усе насамперед залежить від Вас, оскільки Вам надані дуже високі повноваження. Якщо Ви з самих перших кроків рішуче відкинете втручання у власну професійну діяльність, Вас не лише колеги, а й усі люди поважатимуть і цінуватимуть.
А ще ніколи не підходьте до будь-якої справи поверхове, відчуйте, як б’ється серце кожного разу після прийняття рішення. Це єдиний спосіб жити в унісон з цінностями та духом нашого часу. Це свята боротьба, в якій повинен взяти участь кожен юрист.
В «Молитві суддів» є такі слова, які часто спадають на думку. «Суди мене як Бог. Я судив як людина».
Професійна точка зору, тим паче з таким досвідом дуже важлива, особливо для тих, хто сьогодні тільки розпочинає свою кар’єру у якості судді. Громадська думка про якість та неупередженість роботи у цій сфері, як зазначав експерт, не завжди ґрунтується на тверезій оцінці ситуації, а отже кожен українець повинен мати власні думки з цього приводу.
Яке на вашу думку сьогодні ставлення громадян до представників суду, чим воно обумовлено та як зробити так, аби одна з найбільш шанованих професій у світі, набула чинного ставлення в Україні?
