Мені неодноразово доводилось чути про те, що сторона захисту (підозрюваний та його захисники) зловживають своїм правом та затягують ознайомлення з матеріалами справи. Про це говорить сторона обвинувачення (прокурор та слідчий) тоді, коли хоче пришвидшити передачу справи до суду.


Дійсно, час ознайомлення з матеріалами справи віддаляє початок розгляду справи судом, але можливість ознайомитись з ними вирішує інше основоположне завдання – надає стороні захисту можливість зрозуміти в чому полягає суть обвинувачення та якими доказами прокурор обґрунтовуватиме це в суді. Без відкриття матеріалів сторонами одна одній починати розгляд справи взагалі не можливо.

Для того, щоб сторона захисту не могла «вічно» знайомитись з матеріалами справи та таким чином блокувати передачу справи до суду, законодавство (ч. 10 ст. 290 КПК України) визначає, що сторонам кримінального провадження надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов’язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів.

Але що таке «достатній час», законодавець не говорить. Питанню визначення достатності часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження присвячено ряд наукових праць. У статті Ю.І. Азарова, кандидата юридичних наук, доцента, професора кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ («Юридична наука» №3/2015), зокрема, відзначається наступне.

Процесуальні строки реалізації окремих процесуальних прав чи виконання обов’язків є однією з гарантій кримінального провадження. Для процесуальних строків характерним є те, що вони забезпечують максимальне скорочення часу між фактом вчинення кримінального правопорушення та притягненням винної особи до відповідальності, але, разом з тим процесуальні строки гарантують забезпечення прав і законних інтересів усіх учасників процесу.

У зв’язку з цим під час наукових дискусій, які були при розробці проекту КПК України, В.Т. Маляренко пропонував передбачити у законі «певний максимум часу для простої справи і певний максимум – для складної, протягом якого обвинувачений і його захисник можуть знайомитися з матеріалами справи». Втім, визначити узагальнений строк, якого достатньо для ознайомлення з матеріалами, до яких надано доступ, досить складно. А тому, спроби розробити відповідні методики визначення «достатнього» (розумного) строку для ознайомлення з матеріалами, до яких надано доступ, поки що є безуспішними та не знайшли свого закріплення в законодавстві чи підтвердження на практиці.

Європейський суд з прав людини питання адекватності часу та можливостей, наданих для підготовки захисту, пропонує вирішувати в контексті обставин кожної конкретної справи (п. 66 рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України»). Так у справі «Кемпбелл і Фелл (Campbell and Fell) проти Сполученого Королівства» (рішення від 28 червня 1984 р.) заявник скаржився на те, що він не був достатньо проінформований про пред’явлені звинувачення, так як його повідомили лише за 5 днів до початку судового розгляду (п. 63). Суд, враховуючи простоту звинувачень щодо заявника (дисциплінарні порушення правил внутрішнього розпорядку тюрми), дійшов висновку, що у нього було «достатньо часу» для підготовки свого захисту (п. 98).

А у справі «Хусейн та інші (Huseyn and others) проти Азербайджану» (рішення від 26 липня 2011 р.) Суд визнав порушення підпункту «b» п. 3 ст. 6 Конвенції, відмітивши, що матеріали обвинувачення були досить великими і включали, поміж іншого, більше 6200 сторінок документів у 22 томах та відео свідчення, записані на 22 відеокасетах. Вивчення такого великого обсягу матеріалів вимагає значного часу для ознайомлення. А тому, Суд, дійшов висновку про наявність серйозних проблем з адекватністю і відповідністю часу і способів, наданих захисту для ознайомлення (пункти 174–178).

Отже, вищенаведені приклади свідчать, що проблему визначення достатності часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження Європейський суд з прав людини вирішує в контексті обставин кожної конкретної справи. Судом не вироблено єдиних критеріїв визначення достатнього часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. А тому, рішення Суду в цьому випадку мають не стільки прецедентний, скільки орієнтаційний характер.

Тож як тоді встановити достатній час для ознайомлення з, наприклад, матеріалами справи, що налічує 240 томів? Нещодавно я брав участь в судовому засіданні, в якому суддя оголошувала (іноді скорочуючи) текст клопотання, викладеного на 22 сторінках. Це зайняло 1 год 40 хв часу. Шляхом простих розрахунків можна встановити, що просте читання однієї сторінки тексту займає близько 4,5 хвилини або 13,5 сторінок на годину. За 8 годинний робочий день можна прочитати близько 110 сторінок.

Стандартний том, в який формуються матеріали справи повинен містити близько 250 сторінок, хоча іноді в один том зшивають до 400 аркушів двостороннього друку. Тоді один том може містити до 800 сторінок тексту.

З огляду на це, вважаю, що при всіх припущеннях «розумним та достатнім» буде строк ознайомлення, за якого стороні захисту надається не менше, ніж 2 робочих дні для ознайомлення з 1 томом матеріалів справи.

Встановлення для сторони захисту меншого часу для ознайомлення з матеріалами справи вказує на безумовне порушення права на захист. Не знаючи матеріалів, підготуватись до розгляду справи в суді просто неможливо. На превеликий жаль, українські суди часто піддаються тиску слідчого чи прокурора, який поспішає направити справу до суду та нехтують правами підозрюваного.

Щоб припинити будь-які зловживання при визначенні достатнього часу для ознайомлення, вважаю за необхідне на законодавчому рівні визначити мінімальний час для ознайомлення з один стандартним томом матеріалів справи, надавши суду можливість визначати більший строк виходячи з конкретних обставин справи, про які вказувалось вище.

Спеціально для Української фундації дослідників права

— Автор: Любомир Дроздовський