Що таке екватор, усі хто навчався у школі добре знають. Це умовна лінія посеред Землі, яка рівновіддалена від обох полюсів – Північного і Південного. Якщо зважити на те, що планета має деякі характерні ознаки у своїй будові, а саме вона трохи приплюснута з двох боків, то стане очевидним, що екватор, як умовна лінія, між двома полюсами і яка рівно віддалена від кожного з цих полюсів і буде найдовшою дорогою на планеті. Її довжина складає 40 075 696 кілометрів.
Якщо провести таку ж лінію через полюси по центру планети, то ця лінія буде на коротша за екватор на 21.3 кілометри.
Це за рахунок того, що, як вже було зазначено, планета з двох боків полюсів трохи приплюснута і тому лінія екватору і є найдовшою.
Відомо, що довжину екватору, майже точно, вирахував древньогрецький математик Ерастофен Киренський.
Деякі вчені вирахували, що якщо щоденно проходити біля шести годин, то людина може подолати відстань екватору за 1112 діб, або приблизно за три роки.
Ці розрахунки чисто умовні, тому що основна частина екватору пролягає через океани – Атлантичний, Індійський і Тихий.
Так сталося, що мені випала можливість перейти з однієї півкулі Землі до іншої, тобто перейти екватор три рази і це відбулося і в Атлантичному океані, і в Індійському океані і в Тихому океані.
Як усім відомо, найбільш запам’ятовується те, що відбувається вперше.
Моя розподіліть буде про те як відбувся перший раз цей ритуал у Атлантичному океані.
Але спочатку ще декілька цікавих фактів про екватор.
Добре відомо, що на екваторі знаходиться 14 країн, в деяких країнах нульовій паралелі встановлені дуже гарні пам’ятники.
Крім країн, лінія екватору пересікає ще 33 островів, 17 з яких знаходиться під юрисдикцією Індонезії.
Лінія екватору проходить через – Колумбію, Еквадор, Бразилію, Габон, Республіка Конго, ДР Конго, Уганду, Кенію, Сомалі, Індонезію, Сан Томе і Принсіпі.
В деяких цих країнах мені вдалося побувати, зокрема – Колумбія, Еквадор, Бразилія, Індонезія і Сан Томе і Принсіпі.
Наприклад в Індонезії це відбулось на острові Калімантан, або як ще по іншому він називається – Борнео без особливих ритуалів, а також в Карибському морі де знаходиться Сан Томе і Принсіпі – ми просто переступили через лінію екватора, яка була нанесена на асфальті – оце і весь ритуал
Декілька разів перетинали екватор на літаку, але ця подія ніяким чином не була відзначена.
Але коли перехід екватору здійснюється в океані – це велике свято, цілий ритуал – Свято Нептуна.
Я не знаю як організовано цей ритуал для екіпажів океанських лайнерів, але для пасажирів надзвичайно яскраво. Кожен пасажир який вперше пересікає лінію екватора повинен пройти певний ритуал. На фотографіях які будуть розміщені нижче буде добре видно і як проходить це свято і сам ритуал для пасажирів.
Як вже було зазначено, мені випала можливість пройти цей ритуал і в Атлантичному океані біля берегів Французької Гвіани і в Індійському океані біля острова Калімантан і в Тихому океані в Океанії.
Багато в чому ці ритуали були схожі, але кругом вони були дуже яскравим і цікавим святом.
Кожний хто був учасником цих ритуалів отримував посвідчення, фото яких я теж розміщу внизу.
Подорож в океанах, перехід екватору – це згадка на все життя, чудова і красива.
Цю свою розповідь я доповню деякими фотографіями про Свято Нептуна, а потім декілька фотографій про страшне місце – острів Диявола.
Але спочатку декілька слів про цей острів, більш докладно я вже  його описував, кого це цікавить може відкрити на сайті.
А зараз лише хочу передати свої враження, коли посеред океану команда спускає на воду баркас і біля 150 пасажирів його заповнює і баркас направляється на острів Диявола –  одне з найстрашніших місць ув’язнення на світі, де є лише невеликий причал і неторкнута природа невеликого острова, де є залишки цієї страшної катівні.
Сам острів – це вже катівня. Тут загинули десятки тисяч в’язнів, умови життя для них були такі, що в’язні витримували не більше ніж один – два роки. Втекти з острова неможливо – навколо острова велика кількість акул, які не дадуть шансів жодній людині врятуватись.
На самому острові є залишки колишніх казематів в яких втримувалися в’язні, деякі з них непогано збереглися.
Острів невеликий за своїми розмірами, дуже густий тропічний ліс – пройти вниз до океану практично було неможливо через те, що дерева дуже щільно росли на схилах, оскільки сама в’язниця була на вершині цього острова, який метрів на 400 був над рівнем океану.
Від в’язниці до океану було біля одного кілометра, а може ще й менше але пройти цей шлях і вирватись на волю вдалося лише двом в’язням із майже 80 тисяч в’язнів які тут загинули.
Крім акул, які практично не давали шансів в’язням добратись до материка, а це біля 15 кілометрів і непрохідного тропічного лісу, була ще одна серйозна перешкода – величезна кількість змій, які є тут на острові і малярійні комахи, які і переносили малярію від якої в вмирали в’язні.
Острів і зараз повністю відрізаний від території Французької Гвіани, якій зараз належить, але інколи сюди заходять круїзні лайнери і прибувають групи туристів з материка.
Але незважаючи на це, тут є французька влада, зв’язок, магазин сувенірів – все на французькій мові і в євро. Мабуть декілька людей які тут працюють, приїжджають на роботу, коли є туристи. Персонал дуже ввічливий і доброзичливий, хоча умови їх життя тут дуже важкі.
Незважаючи на велику спеку і тропічну вологість усі хто бажав побачити острів Диявола повинні були бути одягнені і мати протималярійне щеплення. Без такого щеплення на острів не дозволяли вийти.
Одним із відомих осіб які тут відбували покарання був офіцер французького генштабу Дрейфус і саме   йому вдалося вийти із цього аду.
Це відома історія і я пропоную усім кого це зацікавить подивитись гарні фільми про Дрейфуса і про цю катівню.
Ради справедливості треба все ж таки зазначити, що тут відбували покарання найбільш зухвалі злочинці – убивці, політичні в’язні спочатку бонапартисти, потім ті хто боровся з ними.
Зараз цей острів як і інші острови цього архіпелагу передані Космічному агентству і тут недалеко знаходиться відомий космодром Куру, з якого дуже зручно запускати космічні ракети.
Космодром розташований безпосередньо на березі океану, фактично на екваторі.

Доповнюю свою це розповідь про острів Диявола декількома фотографіями.

Віктор Швець,
Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук