Приємно відчувати себе частиною європейського та світового простору. Ми чомусь забуваємо, що ще 30-35 років тому неможливо було мріяти про те, що можна без проблем купити квиток на літак, приїхати в аеропорт Бориспіль, сісти на сучасний Боїнг чи Єрбас і відлетіти в будь-яку країну світу, при цьому значна частина країн світу, майже 70% приймуть вас взагалі без будь-яких обмежень, тобто без віз.
Особливо приємно себе відчувати в країнах європейського союзу після того як для нас, українців, був введений безвізовий режим.
Дехто сприймає це, як технічне питання, а на справді це історичне рішення для нас, українців. Велика європейська сім’я країн Євросоюзу прийняла нас у свою сім’ю.
І ще одна дуже важлива обставина, на яку я звернув увагу, часто подорожуючи по світу. Ми, українці, за останні чотири роки зробили дуже великий крок до своєї національної ідентифікації. Раніше нас без будь-яких вагань впізнавали у світі, як росіян, і відповідно відносились.
Зараз ситуація кардинально змінилася. Україну знають у всьому світі, знають, що ми ведемо війну з Росією. Переважна більшість іноземців відносяться до нас з великою приязню і відкрито нам симпатизують. Іноземці вже усвідомили, що українці – це європейська нація, якій тисячоліття. Що українці – це культурні, виховані і толерантні люди. І саме це нас надзвичайно сильно відрізняє від російських людей.
Але, поки що у них є фінансові можливості і поки що їх інші країни пускають до себе – це треба враховувати. Якщо хочеш гарно відпочити – намагайся знайти собі таке місце відпочинку, щоб там не було росіян. Вже стало ознакою хорошого тону і в іноземців, як бачать на реєстрації український паспорт, кажуть, що у них немає росіян, або якщо є, то вас поселять так, щоб їх не бачити.
Як кажуть, у Греції є все, нажаль, і росіяни теж.
Багато разів збирався побувати у Греції, особливо декілька разів запрошували на Афон, але з різних причин в Греці я так і не був.
Тому поїздка до Греції була для мене дуже цікавою і всі мої надії і сподівання повністю були задоволені.
(під нами Салоніки)
Переліт грецькою компанією був комфортним і недовгим. Менше ніж через дві години літак приземлився в Салоніках. Я потім спеціально приїжджав у Салоніки, щоб ближче ознайомитись з цим чудовим містом, з його історією і сьогоденням.
Але, Салоніки нас зустріли дуже добре, було тепло, світило лагідне сонечко. З аеропорту нас чекав не дуже довгий переїзд вже на автомобілі в Халкідіки, а якщо точніше сказати, то в дуже красиве і мальовниче місто Неа Потідея.
На схід від Салоніки розташований чудовий півострів Халкідіки, це можливо самий популярний регіон Греції для відпочинку, а крім того Халкідіки це дуже важливий історико-релігійний район Греції.
Це величезний півострів, який входить трьома такими зубцями у чисте Егейське море.
Одним із таких зубців є півострів Кассандра, на якому і розташоване місце мого відпочинку.
Два інші зубці – Сітонія і Афон – теж дуже важливі і відомі, але якщо на Кассандрі розташовані усі основні розважальні центри для відпочинку і кращі готелі, то на Сітонії теж є гарні місця для відпочинку, але може не такі затребувані туристами, як на Кассандрі. А що стосується Афону, то там теж є деякі місця для гарного відпочинку, але головна цінність Афону – це сотні монастирів і взагалі Афон – це автономна монашинська республіка Афон, на територію якої не допускаються жінки і туристи. В 963 році тут був заснований перший монастир. Чоловікам на святі місця дозволено вхід виключно за спеціальними перепустками – візами, які, до речі, треба оформлювати завчасно.
Правда туристи можуть побачити ці святі місця з човнів, якими дозволено плавати біля берегів Афону, але не ближче 500 м.
Там частина півострова є світською, на якій теж є готелі і відпочивальники.
Моє місце відпочинку було на Кассандрі, в Неа Потідії, правда готель був не безпосередньо в цьому місці, але поруч, от що я побачив у цьому дуже древньому місті.
Були ми і в Афітосі, теж прекрасне і дуже древнє місце на карті Греції.
Далі наш шлях пролягав в Віргінію, столицю македонських царів.
(це вхід в захоронення Македонських царів)
(фасадна частина захоронення Македонського царя Філіпа ІІ, батька Олександра Македонського)
З раннього дитинства ми чуємо і знаємо, що в Греції є Олімп, свята гора, але шлях до неї дуже складний. Є декілька населених пунктів, які знаходяться високо в горах. Коли до них доїжджаєш на автомобілі, то складається враження, що ти дійсно вже на небі. Внизу чудові краєвиди і ти знаходишся серед хмар і високих гір, а навколо тебе прекрасний вид на гірський населений пункт. Він існує в переважній більшості для туристів. Таких гірських населених пунктів є декілька. Тут закінчується дорога, а далі тільки пішки можна добратись до вершини, в тому числі і Олімпу.
Це невелике сільське поселення Palaios Panteleimonas знаходиться на висоті майже 1000 метрів біля підніжжя Олімпу.
Раніше нам казали, це поселення, як і інші було в занедбаному вигляді, люди через те, що тут важко жити, спускатись з гір вниз, а саме поселення прийшло в занепад.
Але потім, нащадки тих людей, які мали там будинки зрозуміли, що це може бути великим бізнесом і повністю відновили це гірське поселення. Тут багато дуже гарних і охайних будиночків, які начебто висять над прірвою, готелі, церкви, вимощені гірські дороги.
Ми отримали надзвичайне задоволення від того, що побували на цьому місці і побачили, як жили греки в древні часи.
Ті, туристи, які хочуть дійти до Олімпу, звідси виходять на маршрут під керівництвом досвідчених альпіністів. З цього поселення до вершини Олімпу можна добратись за 12-15 годин. Але підйом дуже складний і далеко не всі туристи наважуються на такий крок.
Ми не наважились. Тому всі наші враження від Олімпу і всього іншого, що ми побачили на шляху до нього у цих фото.
(одна із цих вершин і Олімп)
Мабуть усі добре знають, що греки надзвичайно релігійні особи, вони свято вірять в Бога і щиро моляться. Однією із характерних рис греків є те, що вони кругом встановлюють невеликі каплички, в яких можна розмістити декілька свічок. Але такі каплички продаються на кожному кроці і встановлюються всюди.
Але греки їх не тільки встановлюють і забувають. Ні, вони їх доглядають і там моляться.
Ще одне дуже значне місце, я б сказав святе місце – розташоване між горами Осса і Олімп. Тут знаходиться дуже красива долина Теле.
Коли тут будували залізницю, то знайшли підземне озеро, в якому дивним чином збереглася ікона святої. Греки прямо в скелі побудували храм св.Параскеви і зараз сюди з’їжджаються паломники з усього православного світу.
(оце і є вхід до підземного озера, де як вважається є святе місце, пройти до нього надзвичайно складно, але туристи з неймовірними складнощами все таки туди заходять)
Салоніки – друге по величині місто у Греції, тут є великий морський порт, міжнародний аеропорт. Салонікам більше 2300 років.
Для того щоб краще пізнати і зрозуміти древню Грецію, точніше Македонське царство, столицею якого були Салоніки, неодмінно треба тут побувати. Саме тут можна зрозуміти, яка різниця між архітектурою Римської і Візантійської імперій.
І взагалі Салоніки це чудове сучасне місто, в якому вирує культурно-мистецьке життя, дуже добрі і привітні люди, надзвичайно смачна їжа.
(це на місцевому базарі)
Ротонда св.Георгія, діаметр куполу 24,5 м, товщина стін біля 6 м, висота куполу 30 м, була побудована в 306 році.
Спочатку вона була побудована як гробниця для римського імператора Галерія, а вже в V віці перетворена на християнську церкву в честь Георгія.
В роки турецького періоду ця церква була перетворена в мечеть Сулеймана Хортаджі Ефенді та добудували до неї мінарет, який зберігся до наших днів.
Після того як в 1912 році Салоніки були звільнені ротонда була повернута православній церкві.
На великі свята тут відбуваються богослужіння.
Ротонда св.Георгія є самою древньою християнською церквою в світі.
Мозаїка куполу зберігає зображення Христа, який несе золотий хрест, із сцени другого пришестя перед Страшним судом.
Це головна цінність цього храму.
Біла Башта – візитівка Салонік, розташована прямо на набережній. Ця Башта була побудована в XV віці, а висота складає 33,9 м (6 поверхів).
В XIX віці ця Башта виконувала функцію тюрми (тоді її називали Кривава Башта), тут відбували покарання найбільш небезпечні злочинці.
Базиліка св.Димитрія була побудована в місці загибелі великомученика Димитрія Солунського, покровителя Салонік.
На цьому місці були римські бані, де в 303 році в одному з приміщень був в заточенні і прийняв смерть в великих стражданнях Святий Димитрій.
Спочатку в 313-325 р.р., тут була невелика базиліка, а вже потім був побудований храм.
Протягом багатьох віків він перебудовувався, оздоблювався, змінювався з храму православного на мечеть.
Тільки в 1912 році після звільнення міста, ця святиня перейшла християнам. В 1917 році сильна пожежа значно знищила цей храм, реставрація тривала декілька десятиліть.
Внизу під храмом є крипта, де зараз є археологічний музей.
Базиліка св.Димитрія є діючим храмом, в якому завжди багато віруючих.
Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права