Франція, Шербур: Наполеон, Титанік, атомна субмарина

В період ранньої юності дуже популярним був відомий кінофільм «Шербурзькі парасольки», який завдяки чудовій акторській роботі Катрін Деньов та Ніко Кастельнуово зробив його всесвітньо відомим – як символ палкої любові двох прекрасних людей. В той час, я безумовно, не міг навіть не то, що уявити себе у Шербурі, а навіть мріяти про це – було б величезною фантазією. Але життя змінюється і як то кажуть – казка стала реальним життям.

І ось через багато-багато років після того, як я побачив цей легендарний кінофільм про закоханих, я був в Шербурі і саме на тому місці, тобто на тій вулиці, де і знімався цей фільм.

Завдяки цьому кінофільму Шербур став всесвітньо відомим містом, незважаючи на те, що у цьому місті є дуже важливі історичні пам’ятки, які роблять це місто цікавим, привабливим і бажаним для туристів з усього світу.

Шербур розташований майже за 400 км від Парижу, на березі Ла-Маншу, в Нормандії. Місто за мірками Франції не дуже велике, але воно красиве, має своє історичне обличчя і наповнене важливим історичними подіями. Але як би там не говорили усі романтики світу про Шербур – як символ кохання, головним символом цього міста є порт.

Я обійшов усю частину міста, яка є історичною, побачив усі пам’ятки і зробив для себе деякі висновки, які будуть стосуватись трьох подій, які винесені у заголовок цього оповідання.

Але перш ніж перейти до цих пунктів ще декілька слів про Шербур. Я в це місто прибув вранці і зразу ж вирішив прогулятись і побачити місто. Спочатку у мене складалось якесь дивне уявлення про місто – малолюдне, абсолютно тихе і спокійне, але десь близько 11 голин ранку місто почало наповнюватись людьми і дуже швидко воно стало багатолюдним, веселим і щасливим. Гарні охайні будинки, чисті вулиці, привітні люди – ось характерні особливості того, що я побачив у Шербурі.

Мені дуже сподобалось величезна кількість кав’ярень, кафе, ресторанів, магазинів, які пропонували свої товари і послуги, деякі з яких були унікальні. Кожен ресторан чи кафе відрізнялись один від одного не тільки меню, але й своїм фірмовим стилем.

Дуже сподобалось, коли по історичній частині міста туристів возять на екскурсії на красивих і дуже потужних конях – важковаговиках, які тягли за собою повозку в якій було до 20 людей, а деякі навіть дві такі повозки. 5 євро і 1 годину вас возять по місту.

Дуже вразив порт, про що я ще буду писати, але зараз хочу тільки висловити своє враження коли я побачив як багато-багато років тому назад французи створили потужні форти і мури в морі, які захищали місто. Дуже вражаючі інженерні споруди.

Мова йде про відомий Шербурський рейд, який з моря захищає мол – 9,3 метра над рівнем моря, 60 метрів в ширину і 3638 метрів в довжину, а по середині цього молу – центральний форт з маяком.

Безумовно про Шербур можна говорити довго і все гарне що ми скажемо про це місто буде правдою, але я все таки хочу, щоб мої враження про місто були доповнені фото, які я зробив, а потім повернутись до трьох головних тем, які я хочу розкрити в подальшому.

Це дот, який захищав Шербур з моря під час другої світової війни,який повністю зберігся в тому вигляді, в якому був побудований.

Це один із молів. Взагалі їх декілька, які почали будувати ще при Наполеоні Бонапарті, які представляють собою дуже потужну систему оборону Шербура. вони повністю захищали Шербур з моря. Важко собі уявити як взагалі ця споруда була побудована в морі і в цьому місці вже значна глибина.

а) Наполеон

В Шербурі є пам’ятник Наполеону, великий, красивий і розташований на самому березі біля військового порту. Цей пам’ятник підтвердження величезної поваги французького народу до видатного і мужнього полководця.

Наполеон зіграв дуже велику роль в долі міста Шербура, саме йому мешканці цього міста повинні бути вдячні за те, що саме він розпорядився побудувати на цьому місці військовий порт. Завдяки цьому Шербур із невеликого провінційного містечка згодом перетворився у великий міжнародний центр мореплавання.

Цей пам’ятник був відкритий в 1857 році і по сей день стоїть. На пам’ятнику є напис: «Я вирішив обновити Шербур в дусі чудес Єгипту».

З іменем Наполеона Бонапарта пов’язані дві події в місті Шербур. В 1840 році прах великого імператора повернулись до Франції зі Святої Елени саме через Шербур. Мешканці Шербура зустрічали прах свого імператора з величезною повагою до нього. Це в місті була величезна подія.

При відкритті цього пам’ятника в 1857 році був присутній сам Наполеон ІІІ.

б) Титанік

Вже більше століття трагедія гибелі «Титаніка» хвилює суспільство. Незважаючи на те, що дослідженням причин цієї трагедії займаються найкращі фахівці і вже багато десятиліть ця трагедія так до кінця і не досліджена. І на багато питань, які виникають коли починаєш більш глибоко вивчати обставини, які призвели до загибелі цей лайнер, так і не має відповіді.

Я, наприклад, не знав про те, що доля цього лайнера пов’язана була в тому числі з Шербуром.

Саме про це і піде мова.

Британський трансатлантичний пароплав «Титанік» був побудований в Белфасті і на момент введення його в експлуатацію був самим величезним у світі, його тоннажність була більше 52000 т.

12 квітня 1912 року «Титанік» відправився у свій перший і останній рейс. Командиром, або як це називається на флоті капітаном цього лайнера був самий досвідчений капітан судоходної компанії «Уайт Стар Лайн», якій належало судно – Едвард Джон Сміт.

Екіпаж «Титаніка» складався із 900 людей.

Посадка на лайнер розпочалась ще 10 квітня, причому пасажирів доставляли з Лондона спеціальним поїздом, варто зазначити, що не всіх пасажирів в такому порядку доставляли на лайнер, а лише пасажирів І класу, пасажирів ІІ і ІІІ класу доставляли із Лондона іншим поїздом.

Після того як пасажири зайшли на борт лайнера він почав готуватись до виходу в море.

Але, саме в цей момент «Титанік» ледь не врізався в інше судно, яке стояло біля стінки причалу. Лише завдяки мужності екіпажу і випадку зіткнення з пароплавом «Нью-Йорк» вдалося не допустити.

З майже годинним запізненням «Титанік» нарешті вийшов у свій перший рейс з Саутгемптона і вирушив не в сторону Нью-Йорка, а в сторону Франції, а саме Шербура.

Відстань між британським портом і Шербуром була не велика, трохи менше 150 км, які «Титанік» пройшов за шість з половиною годин і приблизно о 18.30 прибув в Шербур.

Оскільки він був дуже великий, то лайнер не міг ввійти в порт, а став на якір посеред бухти. Пасажирів і вантажі доставили на лайнер спеціальними пароплавами.

В Шербурі на борт «Титаніка» піднялись пасажири дуже заможні і відомі, вони прибули з Парижу на спеціальному потязі. Це були дуже багаті американці, які в цей час відпочивали в Монте-Карло, Ниці, Каннах.

Стоянка «Титаніка» була не довгою, десь приблизно півтори години, після чого лайнер вирушив до Ірландії в порт Квінстаун, де мав взяти на борт групу пасажирів ІІІ класу і вже звідти вийти на трансатлантичний курс до Нью-Йорка.

В Шербурі повністю зберігся термінал через який здійснювалась посадка пасажирів на «Титанік», майже в тому ж вигляді, як він і був в 1912 році.

Зараз тут музей «Титаніка». Всі охочі можуть більш детальніше ознайомитись з цим музеєм на сайті. Я приділив увагу «Титаніку» тільки для того, щоб сказати про те, що «Титанік» з британського порту вийшов не на лінію до Нью-Йорка, спочатку пересік Ла-Манш, зайшов в Шербур, забрав велику кількість пасажирів І класу і направився в Ірландію, а вже потім взяв курс на Ню-Йорк.

В музеї Шербура багато є цікавого про «Титанік», багато з того, що там є вже відомо, але відтворені інтер’єри кают І, ІІ та ІІІ класу, деяких служб лайнера. Багато є інформації про пасажирів і обставини загибелі лайнера.

Для більшої зручності розміщую деякі фото терміналу, музею «Титаніка» в Шербурі, а також перші полоси газет за 14 квітня 1912 року, коли стало відомо про трагедію «Титаніка».

Це і є той термінал, через який була організована посадка великої групи пасажирів І класу на пароплав “Титанік”. На другому поверсі цього терміналу повністю зберіглась пасажирська галерея в майже такому вигляді, якою вона була більше ста років тому. Зараз з цієї пасажирської галареї розпочинається музей “Титаніка”.

Це фасадна частина цього терміналу, до речі, зараз океанські лайнери заходять безпосередньо до причалу.

в) Атомна субмарина

В Шербурі є ще один дуже цікавий об’єкт для відвідування туристами – це реальний атомний підводний човен «Радутабль». Це чи не єдиний музей в світі, де виставлена для відвідувачів реальна бойова атомна субмарина, яка ще зовсім недавно перебувала на озброєнні Франції і здійснювала бойові чергування в світовому океані. Єдине, що було зроблено з цього підводного ракетоносця було вилучено ядерний реактор та ядерні балістичні ракети, все інше залишено в такому вигляді, як воно було в реальному житті цієї бойової субмарини.

Човен перебував на озброєнні у Франції з 1971 по 1991 роки, це був перший у Франції такий човен, саме такого класу.

Взагалі у Франції було побудовано 6 човнів такого класу – атомних стратегічних підводних човнів.

Спуск на воду цього ракетоносця був великою подією для Франції. Під час цієї церемонії був присутній Президент Франції Шарль де Голь.

Довжина цього човна, який є зараз музейним експонатом – 128,7 м, ширина корпусу – 10,6 м, середня осадка – 10 м, тоннаж (підводний) 8900 т. Екіпаж цього човна складався з 128 чоловік, з яких 15 – офіцери. Швидкість (підводна) 25 вузлів, робоча глибина занурення – 250 м. На озброєнні цей човен мав стратегічні балістичні ракети з ядерною боєголовкою та торпедно-мінне озброєння.

Коли я потрапив на борт цього човна, то заразу ж з’явилося відчуття, що ти дійсно перебуваєш на реальному підводному човні.

Я не в перший раз зайшов на борт підводного човна. Один раз я був на американському підводному човні, але не атомному, а дизельному, який як музейний експонат стоїть в одному із причалів в Нью-Йорку, а також був один раз на діючому підводному човні, але радянському і теж дизельному. Різниця між атомним і дизельним колосальна, але про це іншим разом.

Тобто, французька субмарина є достатньо серйозною бойовою одиницею, на борту якої перебувають ядерні ракети великої потужності. Ознайомившись з внутрішнім світом цієї атомної субмарини можна з впевненістю сказати, що служба на таких або інших підводних човнах надзвичайно важка і складна і щоб всі, хто будуть читати цей матеріал самі в цьому переконались, я розміщую велику кількість фото цього атомного ракетоносця.

Атомна підводна субмарина перебуває в сухому доку. З 2003 року тут музей. До речі, цей підводний човен і був побудовий тут, на вервях Шербура, але базувалась вона в іншому місці, в районі фрнацузького бреста. Там і зараз базується весь статегічний підводний флот Франції.