В’єтнам – дивовижна країна. Тут така величезна кількість різноманітних цікавих речей, які просто вражають.
Перш за все, що кидається в очі – поєднання минулого, вікових традицій в’єтнамського народу і  сучасності.
Може, хто забув, але В’єтнамом ще правлять комуністи, з їхньою ідеологією, символікою. Але при цьому комуністичний В’єтнам якось  органічно уживається з буддизмом. Суперсучасні технології з традиційним в’єтнамським ремеслом.
Сучасні, високоосвічені в’єтнамців, одягнені в дуже дорогий брендовий одяг, можуть без будь яких вагань вийти із своїх мерседесів чи ролс ройсів на узбіччі вулиці і випити кави в компанії дуже не багатих в’єтнамців.
Переважна більшість в’єтнамців продовжують жити, як жили їх далекі родичі.
Але В’єтнам змінюється. При чому ці зміни настільки грандіозні, що важко повірити, що люди за такий короткий проміжок часу змогли там модернізувати свою країну.
Я багато разів був у В‘єтнамі – від Ханоя до Меконга. І мушу сказати, що за останні десять років В‘єтнам дуже змінився. Він все більше нагадує розвинуту країну.
Хошимін,  раніше це місто називалось Сайгон, модернізується такими стрімкими темпами, що навіть за два роки, коли я тут був останній раз, – зміни вражаючі.
Сайгон, так його традиційно наливають, зараз нагадує сучасний азійський мегаполіс – з великою кількістю хмарочосів, офісів провідних світових компаній, сучасною інфраструктурою.
Мій один знайомий, професор Сайгонського університету, розповів, що у нього три дорослих сини – один закінчив навчання в США і там працює, другий – навчався у Лондоні і зараз працює в Сінгапурі, а третій син – теж навчався у США, але працює у Сайгоні у великій американській компанії.
І так в багатьох сучасних в’єтнамських сім’ях.
Разом з тим, в’єтнамці, зберігають усі свої обряди і звичаї, вони дуже монолітні і згуртовані.
Рівень життя у сучасному В‘єтнамі не йде ні в які порівняння з рівнем життя 30 чи 40 років тому назад.
У В‘єтнамі почуваєш себе дуже комфортно, тому що знаходишся серед братнього народу, який пам’ятає і високо цінує допомогу  яку надавала їм і Україна.
В‘єтнам – це рай для туристів, тут є усе необхідне для відпочинку.
Але тут є ще і можливість побачити видатні високохудожні роботі місцевий художників.
Тут величезна кількість сувенірів, дуже різних і дуже гарних.
Інколи диву дивуєшся, як такий витвір мистецтва попав у звичайну сувенірну крамничку.
В Азії взагалі велика кількість талановитих художників або майстрів прикладного мистецтва.
Є деякі роботи художників, на які вони витратили 5-10 років свого життя.
Безумовно, найбільше зібрання мистецьких галерей знаходиться в Ханої, але і в Сайгоні їх достатньо.
Як вже було зазначено, виробів мистецтва, або просто гарних сувенірів тут величезна кількість.
Їх продають будь де – на вулицях в імпровізованих риночках, в крамничках, сувенірних лавках.
Але в Сайгоні є декілька мистецьких галерей, в яких зосереджено не тільки продаж дуже високоякісних художніх творів, в тому числі лакового живопису, але й де можна побачити саму процедуру їх виготовлення.
Мистецька галерея про яку я хочу розповісти, вона не єдина в Сайгоні, але саме ця галерея була в програмі американської туристичної агенції, яка організовувала цю подорож.
Це дуже велика  історична будівля, декілька поверхів.
Тут представлена різноманітна продукція майстрів, які працюють у цій галереї.
Вироби надзвичайно гарні, багато з цих виробів не мають ніякого відношення до в’єтнамських мотивів, але й виробів з в’єтнамськими мотивами теж величезна кількість.
Дуже багато цих мистецьких виробів нагадують роботи відомих європейських імпресіоністів.
Роботи дорогі. Процес їх виготовлення тривалий.
Виключно ручна робота.
Коли я потім був на знаменитому сайгонському ринку, там теж величезна кількість різноманітних сувенірів і виробів, багато з яких є копіями тих, які створені майстрами галереї.
На перший погляд вони майже нічим не відрізняються, але коли більш уважно їх порівняєш з виробами майстрів галереї – то стає зрозумілим високий рівень майстрів галереї.
Але, безумовно, ціна цих виробів набагато більша ніж на базарах чи крамничках.
Коли я ходив залами мистецької галереї , був вражений високим рівнем майстерності художників.
Очі розбігаються, все хочеться купити.
Також було дуже цікаво побачити як народжуються ці мистецькі вироби – це важка, кропітка робота і безумовно, високий талант цих майстрів.
Кожна робота, яка виставляється на продаж в галереї є унікальна, тільки а одному екземплярі виготовлена.
З тяжким серцем залишав галерею, оскільки купив набагато менше виробів ніж бажав.
Але згадка про цю мистецьку галерею залишилась.
Хто буде в Сайгоні, обов’язково відвідайте мистецькі галереї – ви отримаєте масу позитивних емоцій і задоволення.

Віктор Швець,
Президент Української  фундації дослідників права, доктор юридичних наук
ua-pravo.org )