Сучасний Берлін – це величезний будівельний майданчик. Після об’єднання Німеччини її столицею став Берлін.
В свідомості людей мого покоління згадка про Берлін майже завжди в тій чи іншій мірі пов’язується з періодом Другої світової війни.
Саме тут, в столиці Німеччини прийшов до влади політичний режим, який спричинив Другу світову війну і є винуватцем колосальних жертв, яких зазнало людство.
В Берліні і зараз ще залишилось багато пам’яток того періоду, але я хотів би присвятить свою розповідь трохи про інше.
Про прекрасне.
Хочу розповісти про два архітектурні шедеври – Кафедральний собор і Меморіальну церкву кайзера Вільгейма.
Одного дня, гуляючи по Берліну, я несподівано побачив в ранкових променях сонця чудовий архітектурний комплекс, який розташований на березі річки Шпрее, з чітко вираженими зеленими куполами – один великого діаметру а чотири по бокам значно менших діаметрів.
Я був вражений красотою цього архітектурного ансамбля. Була якась його схожість з Собором Святого Петра у Ватикані, може тому, що ті хто прийняв рішення про будівництво в Берліні цього собору хотіли, щоб він відтворював основні архітектурні шедеври Собору Святого Петра.
Але це співпадіння лише за деякими ознаками, а насправді – це зовсім інший архітектурний образ.
Його будівництво тривало 11 років і було завершено в 1905 році.
На відміну від Собору Святого Петра у Ватикані, який є головним католицьким храмом для усіх католиків світу, Кафедральний собор у Берліні будувався як протестантський храм, який за задумом ініціаторів
його будівництва, мав об’єднати всіх протестантів у Європі..
До Другої світової війни цей собор був самою високою будівлею у Німеччині – його висота була 114 метрів.
Під час війни собор, як і переважна більшість будівель в Берліні була або знищена, або пошкоджена.
Собор теж був значно пошкоджений і після реставрації був відкритий лише в 1992 році.
Тобто, майже 50 років відбувалась його реставрація, можна лише уявити які масштаби руйнувань зазнав цей собор, якщо для його відновлення потрібно було майже 50 років.
В процесі реставрації і в результаті руйнувань, які зазнав собор, його висота теж зменшилась.
Тепер собор становить 98 метрів в висоту.
Надзвичайно вишукане внутрішні оформлення собору, кожний окремий елемент якого може бути приводом для самостійної розповіді.
Тут в соборі встановлено орган знаменитого Зауера, та крипти членів сім’ї Гогенцоллернів.
Багато дуже гарних вітражів і картин біблейської тематики.
Безумовна це дуже коротка розповідь про цей визначний архітектурний шедевр Берліна, можна навіть сказати, що це як пропозиція усіх бажаючих відвідати цей туристичний об’єкт номер один у Берліні.
Доповнюю цю свою розповідь фотографіями собору, але фотографій внутрішнього убранства собору мало, це для того щоб було більше бажання своїми очима побачити це геніальне творіння німецьких архітекторів Отто і Юліуса Рошдорффи.
І зовсім несподівано натрапив на Меморіальну церкву кайзера Вільгейма. Чому несподівано, тому що мали намір зробити прогулянку по відомій вулиці Курфурсендамм. Ця вулиця відома перш за все своїми магазинами, яких тут розташовано дуже багато.
Але перш ніж відправитись на цю вулицю, яка розпочинається з площі Брайтшайдплац і саме на цій площі крім відомого торговельно офісного центру «Європа центр» і розташована напівзруйнована церква, ми вирішили спочатку оглянути саме цю церкву.
І не пожаліли!
Ця протестантська церква була побудована в кінці 19 ст. на честь першого кайзера Німеччини і на той час була самою високою будівлею у Берліні, її висота була 113 метрів, але під час війни американськими бомбардувальниками ця церква була зруйнована. Після війни місцеві жителі заборонили владі зносити пошкоджену церкву і вона залишилась в такому вигляді, як її можна побачити сьогодні.
Пізніше після війни навколо зруйнованої церкви було добудовані інші приміщення із скла і бетону, але ця частина цього комплексу є найбільш цікава для туристів.
Незважаючи на напівзруйновану частину церква має свій колокол, який інколи дзвоне, а також головну історичну цінність – алтар з величезною фігурою Христа, висота якою 4.6 метра.
До речі, в тій частині яка була добудована в 1961 році, а це восьмигранна церква, в ній знаходиться напроти алтаря, ікона «Сталінградська мадонна» – ескіз, який був написаний на зворотній стороні радянської топографічної карти за допомогою вугілля німецьким лікарем Куртом Ройбером вночі 25 грудня 1942 року на завершальному етапі Сталінградської битви.
Ця церква кайзера Вільгейма мало нагадує традиційну церкву у нашому уявлені, але від цього вона не менш цікава. Вона більш нагадує якийсь військовий музей.
В церкві відреставровані мозаїки які зображають усіх кайзерів Німеччини. Є крісло на якому сидів канцлер Вільгельм і багато чого цікавого.
Все інше можна буде побачити на фотографіях які доповнюють цю мою розповідь.
Віктор Швець,
Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук
