Несподівано,  як гроза серед ясного неба, надійшла страшна звістка – зазнав катастрофи транспортний літак АН 26 на якому перебували 27 військовослужбовців авіаційного університету.
Один вижив.
Двадцять шість загинули, в основному курсанти – молоді, красиві в яких тільки починалось доросле життя.
Важко усвідомити масштаби материнського горя, яке в одну мить увірвалось в їх життя і навіки його змінило – матері втратили своїх синів – свою надію і свою гордість!
Скільки сліз виплакано за ці дні в українських сім’ях в які прийшло це страшне горе, а скільки ще буде виплакано.
Я не хочу зараз аналізувати причини цієї трагедії, є кваліфіковані спеціалісти, які знайдуть і причини і винуватців.
Але матерям ніхто не верне їх дітей!
Вони віддали своїх синів на навчання в університет, хоч і авіаційний, але університет!
Як могло статися так, щоб дітей, майбутніх українських соколів, навчали літати на літаку якому було 43 роки.
Зрозуміло, що є ресурс у літака і цей ресурс цей літак ще не використав, тобто міг літати, як транспортний літак.
Але його використовували не для перевезення вантажів , а для навчання курсантів!
Хто дозволив? Чому транспортний літак використовували, як навчальний, навіть якщо він був спеціально обладнаний.
Але йому вже було 43 роки! І двигуни і інше обладнання  не було в безпечному стані. Да і сама система безпеки на літаку не відповідала сучасним вимогам для безпечного перевезення людей!
Чому був продовжений ресурс? Хто за це буде відповідати?
Відповідь одна – повна безвідповідальність!!!
Може тоді, коли замість Дмитра Ківи, який на ДП Антонов попрацював більше 50 років і став президентом і генеральним конструктором, академіком, професором і очолював цей світовий бренд «Антонов», призначили керувати автоділера і людину яка не мала жодного відношення до авіації , оскільки продавала автомобілі марки Шкода в одному із обласних центрів.
Трудовий колектив протестував, але прийшла нова влада і своім соратникам потрібні посади.
Генерального конструктора викинули і поставили будувати літаки комерсанта, абсолютно не фахову людину.
Як таке може бути?
Але так сталося.
Це всеодно, що посадити за штурвал літака зоотехніка і сказати – лети!
А тепер ми пожинаємо ці результати!
До речі, після Ківи вже п’ятий керівник ( за не повних п’ять років).
Я згадав про ДП Антонов , тому що саме там був продовжений ресурс на цей літак.
За останні п’ять років не вироблено ні одного серійного літака! А хто ж їх буде виробляти – автоділери?
Тому замість нових літаків,які повинні вироблятись на ДП Антонов, але не виробляються – дітей навчають літати на літаках, які вже і технічно і морально дуже застарілі!
В цих літаках застосована зовсім інша система безпеки, ніж та яку зараз застосовують на сучасних літаках, яким дозволяють людей перевозити.
В Україні є два потужні літакобудівні підприємства, які свого часу виробляли величезну кількість авіаційної техніки і, до речі, усім відому «Мрію» – АН 225 – теж виготовили в Україні на ДП Антонов , але тоді цим підприємством керували  і створювали видатні літаки славетні авіаконструктори такі  як Олег Антонов, Петро Балабуєв і Дмитро Ківа і в державі була відповідальність і тих хто призначає і тих кого призначають.
А зараз немає ні одного ні другого!
Тому і палають літаки і гинуть наші діти – цвіт української нації і майбутнє держави !
Царство їм небесне!
Щире співчуття усім рідним і близьким.

Віктор Шаець, народний депутат України 5,6,7 скликань, віце- президент ДП Антонов (2014-2016), доктор юридичних наук