Події останніх тижнів чітко вказують на те, що Путін вступив в завершальний етап свого правління.
Далі – крах.
Те що, крах Путіна неминучий, це було вже зрозуміло ще в кінці минулого року і на початку цього року.
Путін почав стрімко втрачати популярність і як результат – значно впав його рейтинг. Довіра населення до свого вождя була на найнижчому рівні за останні роки правління.
Весь пропагандистський арсенал Кремля був задіяний для спасіння його рейтингу, але це не приносило результатів, на які розраховувала влада.
Було очевидно, що Путін втрачає довіру людей.
Єдине на чому тримався і тримається Путін – це мілітаристський угар, яким населення постійно одурманюють, але, як виявилось, і цей феномен не діє на молодіжну частину путінської Росії.
Молоде покоління вже не хоче жити стереотипами георгієвських стрічок і юноарміі.
Молоді росіяни хочуть свободи і цивілізованого життя, яке Путін не може їм дати.
Побудувати ще один супер сучасний підводний атомохід – це може; погрожувати Світу гіпер звуковими ракетами – це теж може; сформувати із молодих новобранців чергову штурмову бригаду на кордоні з Україною – теж може, а от дати молодому поколінню нові стандарти життя і свободи – не може.
Як і сподівались, короновірус багато що змінив у світі. Світ став іншим. Змінив він і Росію.
Населення Росії побачило, що тільки їх вождь, єдиний у світі, сховався у глибокому підземному бункері, повністю відрізав себе від країни, від долі мільонів своїх співвітчизників. Головна його мета була – захистити себе, а не організувати спасіння народу.
І народ почав усвідомлювати, що ніякий Путін не вождь, який готовий покласти своє здоров’я і життя заради людей.
Безумовно ця обставина не пройшла непоміченою серед розумної частини людей.
Крім того, короновірус змусив мільони росіян залишитись вдома, оскільки кордони закрились і глибоко замислитись над своїм життям.
Росія найбільша у світі країна за територією і найбагатша за природними ресурсами, але люди в цій багатій країні живуть в десятки разів гірше і бідніше ніж люди, наприклад, в арабських країнах, де неймовірна спека і пустелі.
І мільони росіян бачать цю колосальну різницю і починають розуміти, що проблема не в ресурсах і кліматі, а зовсім в іншому.
Путін хизується досягненнями у військовій сфері,відкрито погрожує світу новітньою зброєю, на розробку якої витрачається колосальні державні ресурси, але при цьому майже 15 % російських сімей у своєму житлі не мають елементарних туалетів.
Путін затіяв зміни до Конституції не заради того щоб права і свободи росіян були гарантовані і обсяг цих прав був збільшений, а тільки для того, щоб вічно залишитись при владі.
Але й тут дав промашку – справедливого голосування не вийшло і люди це чітко зрозуміли, що їх знову обдурили.
А люди,навіть в Росії, дуже не люблять коли їх нахабно дурять.
Тисячі, десятки тисяч людей вийшли на вулиці Хабаровська з протестом.
Такого в Росії ще не було, щоб люди вийшли захищати свої права.
Формально в підтримку народного губернатора, але головна причина в тому, що Путін начхав на волевиявлення хабаровчан, які вибрали собі того губернатора якого хотіли, а не того що Путін хотів.
Але проблема для Путіна не тільки в тому, що десятки тисяч людей вийшли на протест. І раніше в деяких містах люди протестували, головна проблема Путіна в тому, що в Хабаровську люди вийшли на протест проти нього – Путіна і це бачить уся Росія .
Події в Хабаровську, незалежно від того як вони закінчаться, підтверджують лише те, що час правління Путіна добігає кінця.
Завтра уся Росія може перетворитись у суцільний Хабаровськ, для Путіна виникла реальна загроза втратити владу.
Путін шокований, його влада не може знайти адекватної відповіді на цей протест. Кожний день протеста показує слабкість його влади і нездатність швидко заспокоїти людей. З кожним днем протест в Хабаровську стає все більше і більше протестом проти Путіна.
На цьому фоні, Путіну залишилось лише ще більше нагнітати мілітаристський угар і войовничий патріотизм.
Путіну потрібна війна.
Тільки війна може на деякий час відтермінувати його крах.
Війна – це спасіння Путіна.
Якщо уважно проаналізувати 5 – 6 років напередодні Другої світової війни, то можна побачити, що багато в чому сьогодення нагадує передвоєнний період у Європі.
Такий же мілітаристкий угар, войовнича агресія німецького фюрера при повному потуранні демократичних цивілізацій, в решті решт призвели до війни.
Зараз події багато в чому є схожими, хоча багато в чому і відрізняються, але наслідки можуть бути такими ж.
Фюрер німецького народу чітко заявив, що його головна місія збільшити життєвий простір для німців.
Через дванадцять років це закінчилось крахом і фюрера, і Німеччини, і Нюрнбергським процесом.
Чим закінчиться те, що заявляє і робить Путін – скоро побачимо.
Для Гітлера – головними ворогами були євреї, для Путіна – українці.
Для фюрера головні його плани були пов’язані з його агресивними зовнішньополітичними факторами.
Для сучасного руського вождя його агресивність і войовничість витікає із внутрішнього фактора.
Будь-яка війна, яку затіє Путін буде консолідуючим фактором для частини населення Росії, внутрішні конфлікти відійдуть на другий план.
Ніяке перемир’я Путіну не потрібно, йому потрібна війна.
Мир для Путіна – це крах його влади і його особисто.
А тому, не треба себе тішити ілюзіями, що з Путіним можна домовитись про мир і що він його хоче.
Дуже важливо, щоб і президент Зеленський і інші світові лідери – це усвідомили.
Потурання агресії фюрера, призвело до Другої світової війни.
Потурання агресії Путіна призведе до третьої світової війни.
Поки не пізно, це треба усвідомити.
Швець Віктор,
Президент Української фундації дослідників права,
народний депутат України 5,6,7 скликань
Доктор юридичних наук
