Війна – останній аргумент Путіна
Починаючи з середини минулого року, ще коли можливість широкомасштабної агресії Путіна проти України і початок світової війни, сприймалась як гіпотетична, я неодноразово, публічно звертав увагу українського суспільства на те, що кожний прожитий день, наближає нас до війни і приводив відповідні аргументи в підтвердження свого прогнозу.
Останній раз, про загрозу світової війни, висловив свої міркування в травні цього року.
Що за цей час змінилось?
Агресивна риторика Путіна, його сподвижників і підконтрольних Кремлю російських пропогандиських телеканалів збільшилась в рази.
Вона набула характеру прямої загрози української державності.
Військовий потенціал, який Путін ще влітку цього року розмістив на кордонах з Україною не тільки не зменшився, а навпаки істотно збільшився.
Фактично завершився аншлюс Білорусі, процес юридичного оформлення повного поглинання Білорусі Росією в стадії завершення, але вже ніхто не сумнівається в тому, що Путін може без будь-яких перешкод використати і територію Білорусі для нападу на Україну.
А це додатково майже на 1000 кілометрів збільшилась лінія кордону, де може бути вороже вторгнення в Україну.
Напередодні запуску Північного Потоку 2, риторика Путіна стала ще більш ворожою і почала характеризуватись прямими погрозами Україні.
Колективний Захід продовжував висловлювати своє занепокоєння і погрожував Путіну новими санкціями, якщо буде широкомасштабна агресія проти України.
Напруга на українських кордонах з кожним днем наростала, військова розвідка США прямо заявила, що Путін готовий до війни.
Всі перестороги західних країн, наших друзів і партнерів – Путін ігнорував.
Ігнорував він і офіційні заяви США і навіть президента Байдена про неприпустимість військового вторгнення в Україну.
На всі ці заяви і застереження – Путін відповів двома пусками суперсучасних гіпер звукових ракет з російського крейсера у Північному морі.
Світ невпинно наближався до катастрофи. Достатньо було будь-якого інценденту чи то з літаками, чи то з кораблями НАТО і США, щоб розгорілося полум’я війни.
Усвідомлюючи усю небезпеку для світу, президент Д.Байден запропонував провести перемовини з Путіним.
Це був важливий і правильний крок американської влади, він для Путіна був в певній мірі несподіваний, але дуже необхідний і на певний час зняв напругу. Коли говорять президенти, війна відкладається.
Ці перемовини можна по-різному оцінювати, але якщо об’єктивно проаналізувати іх результати, ті які ми знаємо – стає очевидним, що Путін програв.
Разом з тим, ситуація ні на українських кордонах, ні на міжнародній арені – майже не змінилася.
Чисельність російських військ ще збільшилась, агресивна риторика перейшла в площину прямих погроз Путіна, але вже не тільки Україні, але й США і колективному Заходу.
Було очевидно, що Путін втрачає темп, він остаточно не вирішив що робити. Тримати більш ніж стотисячну ударну військову машину на кордоні з Україною він не може безкінечно, а впевненості в переможній війні з Україною у нього немає.
У разі вторгнення Путіна в Україну неминуче його чекають величезні втрати – тисячі, десятки тисяч жертв.
Війна з Україною не може бути швидкою, як Путін бажає – агресор застряне ще в прикордонних боях.
На захист України підніметься увесь украінський народ.
Путіна і Росію чекає катастрофа. І це в Кремлі усвідомлюють.
Застосувати ядерну зброю Путін не наважиться, оскільки Росія буде стерта з лиця землі потужним зворотнім ударом США.
Це – війна на знищення світу. Після цих ударів ніхто не виживе.
Перемогти Україну без застосування ядерної зброї проти України і США неможливо.
Саме це, поки що і зупиняє Путіна від війни.
Але Путін продовжує нагнітати істерику. Російські пропагандисти вже давно перевершили геббелевську пропаганду.
Вони готують Росію до війни, але при цьому не кажуть, яку ціну Путін і Росія заплатять за свою агресію.
Декілька днів тому МЗС Росії оприлюднив свій ультиматум США, як результат перемовин Байдена з Путіним.
Це не пропозиції, як спільними зусиллями відвернути можливість ядерного апакаліпсиса. Як закінчити війну в Україні.
Це – ультиматум!
Ясно, що США ніколи не погодяться на такий ультимативний тон проекта договора, який Путін запропонував США. Цей проект не може бути прийнятий США, оскільки він суперечить статуту НАТО і взагалі підриває усю систему безпеки у сучасному світі.
На що розраховує Путін?
Невже він думає, що США, або колективний Захід, може злякати своїми новими ракетами і вони погодяться капітулювати перед Путіним.
Впевнений, що цього не буде.
А навіщо Путін пішов на таке істотне загострення стосунків вже не з Україною, а з США і колективним Заходом.
Це від безвиході, йому треба якось зберегти свій авторитет для населення Росії, оскільки переважна більшість цього населення не хоче вмерти у вогні ядерної катастрофи, вони не хочуть щоб їх сини чи чоловіки загинули в загарбницькій війні в Україні.
Населення Росії вже починає усвідомлювати куди і до чого може призвести агресія Путіна.
За таких умов Путін хоче виглядати сильним і потужним – він сподівається, що такий тон Путіна сподобається населенню Росії і яке з більшою радістю піде на смерть.
Після зазначеної заяви МЗС Росії, а фактично Путіна, і прогнозованою відмовою США і НАТО навіть обговорювати цей ультиматум – ситуація набула критичної межі.
Путін, не захоче виглядати переможеним, а відвести війська від українських кордонів і отримати обґрунтовану відмову на свій ультиматум – це буде означати для Путіна колосальний програш.
Це призведе до його краху.
Тому, мій прогноз про невідворотність війни, надзвичайно актуальний.
Але, Путін може змінити напрям свого удару. Він усвідомлює, незважаючи на всю “побєдоносну” риторику його пропагандистів, що війна в України, не буде таким собі бліцкрігом і може коштувати російському населенню багатотисячних жертв, тому Путін може обрати інший об’єкт для удару.
Наприклад – Молдову. Там є плацдарм для нападу, причину і підставу знайдуть.
Швидка, переможна війна може врятувати Путіна, але не на довго.
Час Путіна закінчився, просто він цього ще не зрозумів.
А що робити нам?
Вихід один – укріплювати обороноздатність країни, забезпечити армію усим необхідним, а саме головне – створити в країні таку атмосферу, що армія і воїни, які зі зброєю в руках стоять на захисті країни є найбільш шанованими і найбільш необхідними для країни.
Все найкраще для армії і для захисників країни!
Нам потрібна зараз, як ніколи, військово технічна і військова допомога світу у боротьбі з агресором, але не тоді, коли широкомасштабна війна розпочнеться, а зараз – для того щоб зупинити агресора.
І усім нам треба остаточно усвідомити, що війна – останній порятунок для Путіна.
Віктор Швець,
Президент Української фундації дослідників права,
доктор юридичних наук
(ua-pravo.org)
