Усі ми родом із дитинства. Без сумніву – найкращий період життя людини.
Саме в період дитинства формується характер людини і визначається його подальша доля.
В дитинстві, як правило, усе чудово. Дуже часто єдиною проблемою є якраз дитячий вік.
Всім нам хотілося якомога швидше стати дорослими і вершить грандіозні мрії.
Буває дуже часто, що найкращі спогади у людей саме з дитинства.
І це абсолютно зрозуміло – дитина пізнає світ, перед її очима проходять важливі життєві процеси, які істотно впливають на долю дитини.
Усі діти і їх батьки сподіваються на щастя своїх дітей і на добру долю.
Але, треба усвідомлювати, що майбутнє дитини закладається в її дитинстві.
І дуже важливо, щоб в дитинстві були закладені важливі цеглини щасливої долі людини.
Ми дуже часто на усе своє життя пам’ятаємо деякі речі чи предмети які прийшли з дитинства.
Так сталося і у мене. Не знаю яким чином і звідки в нашої сім’ї з’явилася поштова листівка на якій була зображена якась, як я тоді вважав, стара і рогата жінка.
Ця листівка мені не подобалась, тому що на ній була зображена якась невідома і дуже не схожа на інших, жінка.
Я підростав, вже навчився читати і ця листівка залишалась серед тих речей, які мене на той час оточували. Я декілька разів намагався з’ясувати, що це за жінка на поштовій листівці, чому вона там зображена і взагалі, хто вона така.
Але, як я не старався, так відповіді на ці питання я не знайшов, а на листівці не було написано, хто це на ній зображений.
В подальшому вже виріс, з’явились інші інтереси, у мене почалося доросле життя, але ця поштова листівка залишилась в батьківському домі і я про неї інколи згадував.
Пройшли роки, багато років.
Але в моїй пам’яті залишалось це зображення, якоїсь дивної жінки, як я вважав в дитинстві, відповіді на те, хто це таке, я так і не отримав, хоча бував у багатьох музеях в різних країнах і в певній мірі цікавився живописом.
І от мені випало побувати в бельгійському місті Брюгге, де я і отримав відповідь на своє дитяче запитання.
В одному із музеїв цього прекрасного міста, я побачив картину на якій була зображена та, як я в дитинстві вважав дивна, або рогата, жінка.
Це був портрет – Маргарєт Ван Ейк.
Він мені вже не здавався дивним, навпаки я зрозумів, що переді мною геніальне творіння видатного голландського художника Яна Ван Ейка.
А на картині була зображена його дружина – Маргарета.
Я побачив, як з портрета на мене дивилась жінка з надзвичайно характерним і розумним обличчям. Разом з тим вона була якась не схожа на вичурні портрети інших людей – вона була написана так, що не дуже красиве обличчя з деякими елементами мужності, ховало в собі великий інтелектуальний потенціал. Складалось враження, що ця жінка дивиться прямо вам в душу, але при цьому залишалась буденною і з високим рівнем духовності.
На ній немає вишуканих ювелірних прикрас, її одяг більше схожий на буденний одяг жінки не з вищого світу.
Жіночність, висока людська гідність, душевний спокій – характерні особливості цього образу який я побачив.
Геніальний Ван Ейк зумів так передати погляд цієї жінки, що стає аж моторошно від того що відчуваєш цей пронизливий погляд, при цьому її праве око точно фіксується на вашому погляді.
Правда є певне відчуття непропорційності розмірів голови і тулуба, це мабуть було зроблено майстром для того, щоб акцентувати увагу саме на обличчя і руки цієї жінки, яка зображена на картині.
І те що мені в дитинстві вважалось рогами, на справді було гарним головним убором.
Як вже було сказано, на картині зображена дружина художника,
І там є такий напис « Мій чоловік Йоханес (Ян) закінчив писати мене в року 1439, 15 червня, мені було тридцять три», а далі власний девіз художника написано грецькими буквами: “Аls ixh xan” -«Як умію».
Через два роки, ван Ейк помер, але на віки залишив нам своє геніальне творіння.
До цього варто мабуть доповнити тільки те, що Брюгге надзвичайно красиве місто, я був просто вражений усім тим, що там побачив.
Це казка, яку варто побачити.
Віктор Швець
Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук
