Вже неодноразово висловлював свою позицію щодо необхідності прийняття нової Конституції України, яка б назавжди завершила комуністично-радянський період існування нашої держави і підвела юридичну базу під ті кардинальні політико-правові зміни, які відбулися в Україні в результаті двох народних революцій.
Досвід останніх двох революцій показав, що політичним результатом цих революційних подій, було в кращому разі як раз зміна одних облич на інші обличчя при владі, а не нова Конституція – написана народом – як політичний підсумок цих революцій.
Зараз ми напередодні виборчих процесів і по обранню президента і парламенту. В штабах політичних сил, які готуються до цих виборів обговорюється і питання Конституції. І в цьому немає нічого дивного,так побудована політична система і питання Конституції – це і суть політики.
Але проблема полягає в тому, що кожний політик бачить цю Конституцію виключно в межах своїх егоїстичних інтересів.
Саме тому мені видається, що єдиною можливістю ухвалити нову Конституцію, яка б відповідала інтересам народу і за що цей народ і боровся – це референдум через народну конституційну асамблею.
В деяких штабах вже навіть готові проекти нових Конституцій, Президент теж пропонує внесення змін до Конституції в частині входження України в ЄС та НАТО.
Вважаю, що такий крок Президента є важливим з точки зору припинення постійної дискусії щодо зміни політичного вектору розвитку країни в залежності від результатів виборів, але цього замало.
Україні потрібна нова Конституція.
Останнім часом деякі політики вже почали публічну дискусію щодо форми правління, хоча ця дискусія в науковому чи громадському середовищі не припинялась ніколи.
Але пропозиція, щоб в нашій державі на конституційному рівні головною політичною фігурою був канцлер, виглядає, на мій погляд, достатньо фантастичною і нереальною.
Я розумію, що ця найвища посадова особа не обов’язково повинна називатись – канцлером, може бути і інша назва посади, але мова йде про парламентську форму правління канцлерського типу.
Мені видається Україні набагато більш потрібна зараз сильна президентська влада, ніж канцлерська. Можливо через деякий час наші потомки і захочуть мати канцлера як главу своєї держави, але зараз, я впевнений, люди це не підтримують.
Я за сильного президента, який повинен бути обраний на всенародних виборах. Саме президенту як особі, якій народ довірив свою долю і честь управляти країною, повинна належати уся повнота влади, тим більше це необхідно в умовах військової агресії, яка здійснюється на нашу країну. Тому я за президентську форму правління. Президент повинен бути не тільки главою держави, але й главою виконавчої влади. Якщо люди, виборці довірили йому владу, то він повинен мати усі правові (конституційні) важелі для реалізації своєї виборчої програми. Для цього Президент повинен сформувати уряд і його очолити. Нам треба припинити дуалізм влади.
Безумовно, парламент при цьому має отримати значно більші повноваження для контролю над президентом і для того щоб був досягнутий баланс влади.
І не треба думати, що президентська форма правління обов’язково тоталітарна і не успішна і як приклад приводиться Росія. Але Путін в Росії не є президентом, він тільки формально так називається, а на справді Путін – цар. Нам царі не потрібні.
Але є і інші успішні демократії з президентською формою правління – США. Мені, особисто ця система надзвичайно імпонує і досвід США показав її високу ефективність.
Гетьман – це наша історія, а канцлер – не нашого поля ягода.
Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права
