Вже багато разів збирався відвідати Середню Азію і зокрема, Узбекистан, але кожний раз щось змінювалося і це моє бажання відкладалося на інші часи.
Але на цей раз ми твердо вирішили обов’язково відвідати цю чудову країну.
Все було підготовлено і організовано – квитки, маршрут, супровід, готелі.
Нічого не вказувало на те, що поїздка може бути перенесена , або взагалі відмінена.
Але, сталося не так, як гадалося – за декілька днів до вильоту нас повідомили, що аеропорт у Самарканді, куди ми повинні були прилетіти із Стамбула і звідки починалась наша туристична програма – закрили на реконструкцію і усі рейси скасували.
Це дуже істотно змінило наші плани і наміри, але бажання відвідати Узбекистан було непереборне і ми повністю змінили свій маршрут і організацію нашої подорожі.
Тепер ми мали прилетіти в Ташкент, пізно ввечері, а вже із Ташкента на автомобілі прямо з аеропорту переїхати у Самарканд.
Але, коли ми намагалися вилетіти у Стамбул, а звідти у Ташкент, несподівано виникла проблема наявності тестів для польоту в Ташкент. Ми швидко в аеропорту Бориспіль зробили тести і полетіли у Стамбул.  Прилетівши до Стамбулу чекали на виліт до Ташкента, але на момент посадки у літак наші тести ще не були готові і нас не допустили до літака.
Дуже неприємна ситуація, але ми і на цей раз не розгубилися і поїхали в Стамбул, попередньо Турецькі авіалінії поміняли нам квитки – видали нові на політ у Ташкент через два дні,  хоча формально нам треба було заново купити квитки. Але Турецькі авіалінії з розумінням віднеслись до проблеми, яка несподівано виникла у зв’язку з рішенням влади Узбекистану.
Без будь-яких проблем знайшли собі готель в Султанахметі, там же пересувна лабораторія зробила нам тести.
Ми чудово провели два дні в Стамбулі, про що окрема буде розповідь, і у визначений час вилетіли у Ташкент.
В літаку А – 330-300 не було жодного вільного місця. Переліт був дуже комфортний і безпечний, як завжди на Турецьких авіалініях.
Через чотири години польоту, вже недалеко від Ташкента, нам видали пачку різних документів, які стосувались вакцинації, тестів, перебування і які треба було заповнити.
Але яке наше було здивування коли ми прилетіли в Ташкент і проходили усі прикордонні процедури – у нас ніхто навіть не спитав, ні про тести, ні про ті документи які ми заповнювали у літаку – нікому це не було потрібно..
Ташкент нас зустрів достатньо прохолодно. Була глибока ніч.
Ми пересіли в автомобіль, який нас чекав і поїхали у Самарканд.
До Самарканда на автомобілі ми їхали майже п’ять годин. Дорога була не дуже гарна, але їхати можна було. Відстань до Самарканда – 320 км.
Вранці приїхали до Самарканда.
Самарканд – чудове місто, але про нього буде окрема розповідь.
А зараз – Бухара.
В Бухару ми теж добиралися на автомобілі. Відстань із Самарканда до Бухари – приблизно 350 км.
Виїхали ми дуже рано і вже в 10 годин ранку були в Бухарі.
Дорога до Бухари теж не дуже гарна, але їхати можна було. Що нас вразило. Майже усі автомобілі в Узбекистані – Шевроле, різних моделей, але усі вони зроблені тут у Узбекистані.
Майже усі автомобілі на газу – тут газ із Таджикистану і він в п’ять разів дешевший за бензин. Тому автомобілі заправляються газом і на дорогах багато заправних станцій, але не заправки, як у нас бензином, а газом.
Бухара.
Не знаю, як зараз, а в період мого дитинства Бухара була усім відома з дитинства, перш за все через відомого персонажа – Насреддіна із Бухари.
З раннього дитинства у мене було бажання обов’язково побувати у Бухарі і побачити те місто де жив  легендарний Насреддін.
Я був щасливий, що нарешті реалізував ще одну дитячу мрію.
Безумовно, я мав певне уявлення про Бухару, але те що я побачив – значно перевершило мої уявлення.
Бухара – одне із найбільш стародавніх міст Узбекистану і взагалі Середньої Азії. За різними оцінками, Бухарі вже від 2000 до 2500 років.
Місто ділиться на дві частини – одна частина це стародавнє місто і друга частина – сучасне місто.
Безумовно усі туристичні потоки направлені на стародавнє місто.
Тут величезна кількість пам’яток культури і архітектурних комплексів. Всі вони розташовані компактно і це зручно для туристів.
В стародавній частині міста більше 140 пам’ятників історії, які добре збереглися.
Бухара пережила набіги і руйнування і Олександра Македонського,  і Чингісхана, і багатьох інших загарбників. Але незважаючи на велику кількість руйнувань і воїн, які пронеслися через територію Бухари – вона кожний раз відроджувалася і оновлювалася.
Спочатку Бухара розвивалась, як християнське місто, але після того,  як його захопили араби і почали дуже жорстко запроваджувати іслам – їм врешті-решт це вдалося і сьогодні Бухара один із центрів ісламізму.
Як вже було сказано, в місті, в її історичній частині збереглися більше 140 історичних пам’яток, різних за періодом виникнення, але однаково цінних. Деякі пам’ятки знаходяться під захистом ЮНЕСКО, оскільки є загальносвітовими пам’ятниками історії.
В Бухарі я був один день. В принципі цього достатньо, щоб швидко оглянути основні туристичні об’єкти, але однозначно мало, щоб глибоко з ними ознайомитись, а тим більше вивчити їх.
Але я й не ставив перед собою така мету – глибоке знайомство і вивчення, але навіть швидкого ознайомлення з історичними пам’ятками одного дня замало. Тому я зосередив увагу на головних пам’ятках.
Серед таких головних пам’яток можна виділити:
Цитадель Арк – резиденція бухарських емірів яка займає площу більше 4 гектарів і знаходиться на насипному піску висотою 20 метрів. Коли проходить повз ворота цитаделі зразу ж попадаєш в інший світ. Тут, протягом багатьох віків жили бухарські еміри і здійснювали свою державну владу. Разом з емірами за високими мурами цитаделі жили і велика кількість обслуги яка забезпечувала життєдіяльність еміра і його родини. Тут жили державні чиновники, управителі, військова знать, охорона.
Тут приймали послів іноземних держав, тут проходили усі державні заходи.
Тут в цитаделі, навіть була своя в’язниця для осіб, які вчинили злочини. На фото все це можна буде побачити.
Дуже цікавий архітектурний ансамбль Поі – Калон – Мінарет Калян (ХІІ ст.), Мечеть Калон (ХУ ст.), Медресе Мір – Араб (ХУІ ст.), Мечеть Атторі (ХІІ ст.), архітектурний ансамбль Лябі – Хауз ( ХУІ – ХУІІ ст.) – Медресе Кукельдаш (ХУІ ст.), Ханака Нодіра Диван – Беги, Медресе Нодира Диван – Беги  (ХУІІ ст.).
Все це, що я перелічив і багато іншого і є світовою спадщиною ЮНЕСКО.
Бухара – це центр великого оазису на південній частині величезної пустелі Кизилкум. Природа тут абсолютно не схожа з нашою – українською. Більшу частину території Узбекистану в Туркменістану займає пустеля.
Влітку тут дуже жарко і сухо, але коли ми були у листопаді, то було навіть прохолодно, а в Самарканді взагалі йшов дощ.
Але дуже жарке літо не зменшує кількості туристів, які щороку приїжджають поїздом – дуже сучасним швидкісним ( іспанського виробництва), який за чотири години долає шлях у 650 км із Бухари до Ташкента з однією зупинкою в Самарканді, або літаками – тут є місцевий аеропорт.
Бухарське ханство в 1924 році увійшло до складу Узбекистану.
При в’їзді в Бухару вас зустрінуть стародавні фортеці і унікальні стародавні будівлі.
Бухара – це без перебільшення – музей під відкритим небом, де кожний камінь, по якому ви будете проходить, нагадає стародавню вікову історію цього міста, як і велика кількість мінаретів, які теж нагадують про історичне минуле.
До речі, мінарет Калян побудований в 1127 році є самою високою вежею в місті, він довгий час служив своєрідним маяком для величезної кількості караванів, які йшли через Бухару по Великому шовковому шляху.
Як я вже згадував, тут жив і допомагав бідним знаменитий Ходжа Насреддін.
В Бухарі жили видатні люди, такі як аль Бухарі, Авіацена ( Абу Алі  ібн Сіна), Фарабі, та інші.
Декілька слів про головний архітектурний ансамбль Бухари – Поі Калян (Підніжжя Великого).
Саме цей архітектурний шедевр і формує  неповторний силует міста.
Мечеть дуже велика, довжина – 130 метрів, ширина – 80 метрів, вміщає – 10 тисяч віруючих. Ця мечеть за розмірами є другою після  самаркандської  мечеті  Биби – Ханум.
Медресе Кукельдаш саме велике в Бухарі (1569 рік).
При усьому бажанні неможливо розповісти про усі історичні пам’ятки Бухари.
Це дійсно чудове місто. Залишав це місто вже ввечері, після гарного обіду у самому центрі біля оазису. До речі, тут недалеко і пам’ятник Ходжі Насреддіну.
Дуже оригінальний і цікавий ляльковий театр.
Ну і безумовно, було дуже цікавим відвідини місцевого базару. Величезна кількість товару. Мені дуже сподобались знамениті бухарські кинджали із дамаської сталі.
І на завершення.
Надзвичайно сподобались узбеки – дуже добрі, гостинні, дружелюбні. Коли дізнавались, що ми з України – були щиро здивовані і раді нас бачити в Бухарі.
На завершення цієї дуже короткої розповіді про одне із стародавніх міст світу – Бухари, доповнюю фотографіями, на яких можна буде побачити все те, про що написано.
А на завершення скажу – таку красу треба обов’язково побачити.

 

 

Віктор Швець,
Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук