В Індонезії мені випало побувати декілька разів. Я вже декілька разів розповідав про свої враження від Індонезії і тих місць, де я побував. Індонезія – унікальна країна і ще достатньо мало вивчена. Унікальність цієї країни полягає у тому, що вона розташована на великій кількості островів. Частина цих островів, а це біля 7000 – є не обжитими і вони зберігають свою неповторну красу. Інша частина, а це теж, приблизно 8000 островів – де постійно проживають люди. Треба обов’язково доповнити, що і одні, і другі острови різні за розмірами, за своєю природою і геологічним походженням. Індонезія – одна з найбільших країн світу і за площею, і за населенням. Тут надзвичайно бережно зберігаються вікові традиції і тисячолітній уклад життя. Про одну із цих вікових традицій, яка збереглась до сьогодення я і хочу розповісти. Це – пінісі. Пінісі – це легендарні індонезійські кораблі, які з’явились приблизно в 14 віці, тут в провінції Південний Сулавесі, це приблизно 180 км від головного міста провінції – Макасара. Макасар – це велике і гарне місто, найбільше на одному із найбільших островів Індонезії – Сулавесі. Про цей острів і це місто я вже розповідав, але і острів, і місто настільки великі і надзвичайно цікаві, тому про них можна розповідати надзвичайно багатоі і цікавої інформації. Саме тут в Макассарі я побачив вперше пінісі, коли нас привезли у місцевий порт, де біля причалу стоїть велика кількість цих кораблів. В подальшому, пінісі – я ще бачив в Джакарті. Ці кораблі і на даний час виконують свою основну функцію – перевезення морем вантажів між індонезійськими островами. Частину цих кораблів переобладнали і використовують для перевезення туристів, які займаються дайвінгом. Але основне призначення пінісі- вантажні перевезення. Особливість цих кораблів полягає у їх унікальній конструкції, яка забезпечує їм чудові мореплавні якості і наявність вітрил. Тобто, пінісі використовують вітрила, як джерело руху. І зараз ще ці вітрильні кораблі продовжують будуватись в основному недалеко від міста Біра, місцеві жителі продовжують називати цю територію «землею пінісі». Тут, на берегамхможна побачити десятки сухих доків, де і будуються ці величаві кораблі. Тут, майстри з надзвичайною точністю створюють ці кораблі. Пінісі будують з використанням традиційних інструментів, чітко дотримуючись технології їх будівництва, яка передається із покоління у покоління уже не одне століття. Для будівництва вітрильника потрібно мати не тільки силу і знання технологіі, а й надзвичайні здібності, оскільки кожен етап будівництва пінісі передбачає відповідний ритуал. Індонезійці вірять, що без дотримання цих ритуалів неможливо побудувати пінісі. Що представляє із себе пінісі. Корпус цього вітрильника може бути в довжину до 35 метрів, але не менше 20 метрів і приблизно 350 – 400 тонн водотоннажністю. Дуже специфічна технологія будівництва, спочатку обшивка, дошки якої з’єднуються спеціальними круглими шипами, а потім вставляються у вже готовий корпус, який, до речі, виготовляється із так званого залізного дерева. Пінісі має дві щогли, одна передня ( грот ) вища, ніж інша задня. Конструкція дозволяє обидві щогли використовувати для транспортування вантажів на корабель. Висота цих щогол може бути різна, але, як правило, вона не перевищує 30 метрів. В порту Макасара пінісі було дуже багато. Всі вони різни, але багато в чому і схожі. На тих пінісі, які я бачив двигуни не використовувались, вони були повністю автентичними, але нам розповідали, що на деякі пінісі зараз встановлюють і двигуни, але не замість вітрил, а в доповнення, щоб покращити іх мореходні якості. Раніше на цих кораблях мореплавці здійснювали далекі подорожі – до Австралії, В’єтнаму і багато інших країн, зараз пінісі використовуються для перевезення пасажирів, вантажу інколи, і туристів на недалеких маршрутах, в основному між островами. Ці кораблі, їх інколи називають човнами, але мені здається, що назва – кораблі, більш відповідає їх мореплавним можливостям, можуть здійснювати і довготривалі подорожі в океані. Як вже було сказано, в порту Макасара пінісі біля причалу було багато. Ніхто на нас не звертав уваги. Майже усі кораблі, які були в полі нашого зору, завантажувались і готувались в черговий рейс. От така коротка розповідь про пінісі. Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук