Подарунок путіну, або як Україна зіпсувала йому свято?
Виповнилося 25 років як путін почав сходження до вершини влади. 9 серпня 1999-го Єльцин призначив путіна прем’єром і публічно оголосив спадкоємцем. Більшістю підданих путін сприймається як самоочевидний правитель і як природне явище, що не скасовується. Багато хто з них заходить далі і бачать у ньому персоніфікатора Росії. Тому нападки на правителя стають у їхніх очах наругою вітчизни, навіть якщо особисто до путіна вони не такі вже прив’язані.
У Російській імперії ні в кого ще не було такої нічим не обмеженої влади, як у путіна. Він один із найнебезпечніших людей планети, хоч і не талановитий як полководець. Не очевидно, що він виняткова особистість, але, безперечно, у нього виняткова доля.
путін – типовий представник останнього повністю радянського покоління співробітників радянської політичної спецслужби. Його сходження до вершин влади почалося коли президент Борис Єльцин призначив його, директора ФСБ, прем’єр-міністром замість відправленого у відставку Сергія Степашина. Разом із путіним до влади прийшли, щоб залишитися досі, сотні тисяч співробітників спадкоємців КДБ – Федеральної служби безпеки. Прийшли, щоб сформувати унікальний в історії не лише росії, а й світу режим. У ньому спецслужби – не опора та інструмент влади в особі партії чи диктатора, а являються самою владою.
За 25 років влади, багато що змінилося, змінився і путін. За короткий час перебування у центральній владі дуже швидко перетворився із чиновника середньої руки, який носив портфель Собчаку, у володаря росії. Важко сказати, як путіну вдалося так вплинути за допомогою державної пропаганди і церкви на свідомість населення, яке сприйняло путіна, як намісника Бога на землі і що саме Бог направив його в Росію. Чи можливо це саме населення росії, яке віками було підневільними – кріпаками, а фактично рабами, побачило в путіні свого владику чи імператора. Зараз це вже не має ніякого значення. Значення має тільки те, що світ має найбільш одіозного і небезпечного правителя ядерної країни, для якого не існують будь-які демократичні інститути. На сьогодні – путін є головною і реальною загрозою людства.
Можна собі тільки уявити, які свята готувала кремлівська пропаганда до цього дня. А тут, як завжди, Україна все зіпсувала. І свято тепер не свято.
Не можна виключати, що саме на цей день ЗС РФ готували путіну найкращий подарунок – потужний прорив російського ударного угруповування із Курської області на територію України в межах Сумської області, який при позитивній динаміці операції міг стати стратегічним проривом, що міг би вплинути на подальший характер війни. Але, замість такого подарунку який готували ЗС РФ своєму владиці путіну, подарунок путіну підготували ЗСУ і вже четвертий день ввели Росію у шоковий стан. Війна прийшла на територію росії. Причому війна справжня.
Тисячі російських мешканців прикордонних територій відчули на собі що таке війна, яку вони так палко підтримували увесь цей час, російське населення побачило потужні ЗСУ і їх ефективну дію на полі бою.
Разом з цим в перші години і дні прориву ЗСУ на територію рф в Курській області російське населення побачило повну безпорадність і розгубленість, як центральної так і регіональної влади. А саме головне вони побачили фактично безпорадний стан путіна й те, що його воля була фактично паралізована.
Переважна більшість населення тих територій, які відчули на собі бойові дії усвідомили, нарешті, що ніякий путін не владика, і не має у нього нічого надлюдського, а навпаки стали свідком не ефективної влади путіна і його особистої безпорадності. Тому немає ніякого сенсу зараз обговорювати стрімкий кар’єрний ріст путіна і його здатність підкорити мільйони російського населення і перетворити його у рашистів путіністів. Нарешті, міф путіна лопнув як мильна бульбашка 6 серпня 2024 року, коли потужне угрупування ЗСУ успішно подолало опір путінської орди і увійшло на територію рф і активно збільшують плацдарм захоплення. Зважаючи на те, що офіційна влада України дуже мало надає інформації про цей прорив і його наслідки для подальшого ходу війни, вимушені використовувати інформацію деяких російських інформагентств.
За даними російського провоєнного телеграм-каналу «Рибар», ЗСУ наступають на Курську область відразу за трьома напрямками — на Курськ (українські військові просунулися на 30 кілометрів), Льгов (за 15 кілометрів від міста йдуть запеклі бої) та на Рильськ (битви ведуться на в’їзді до Коренево). Як пишуть російські провоєнні канали, бої точаться і в місті Суджа. За даними «Рибаря», місто практично повністю під контролем української армії.
Як підрахувало «Агентство», з урахуванням усіх здобутків українських військових, Росія втратила повний контроль над територією до 430 квадратних кілометрів.
Тобто, за чотири дні інтенсивних бойових дій ЗСУ змогло захопити ворожу територію площею більше ніж 430 кВ км. Це дуже достойний подарунок путіну. Очевидно, що він чекав зовсім інших подарунків, але нехай приймає те, що заслужив. І це тільки початок.
Бої в Курській області, застали російських військових несподівано, оскільки це стало першим із часів Другої світової війни вторгненням на територію росії, йдеться в матеріалі Bloomberg. Зокрема, як вказує агенство «Вторгнення президента путіна в Україну несподівано спричинило українську інтервенцію через кордон із Росією, що явно збентежило лідера Кремля. Вторгнення близько 1000 українських військових у Курську область, яке триває вже третій день, застало несподівано російських військових. Це перший випадок після Другої світової війни, коли армія іншої країни вторглася в Росію. Похмурий Путін викликав для пояснень керівників армії та ФСБ. Розлючені російські військові блогери звинуватили вищих посадовців у приголомшливій некомпетентності».
Разом з тим, була дуже стриманою реакція США на ці події, «У Білому домі заявили, що прагнутимуть «кращого розуміння» з боку Києва, додавши, що Україна не порушила правил США щодо використання нею американської зброї в Росії». Агенство вважає, що «Цей епізод показав крихкість оборони російського кордону зі зростаючою кількістю її солдатів, які воюють в Україні. Це підняло український моральний дух. І це також підірвало ретельно створений Кремлем образ Путіна як захисника простих росіян. Натомість війна, яку він розпочав в Україні, тепер все більше перекидається на Росію, де люди в прикордонних регіонах живуть під постійним ризиком обстрілів, а безпілотники завдають ударів по ключових промислових об’єктах. Для України це, швидше за все, підкріпить аргумент Києва про те, що США та європейські союзники не повинні боятися погроз Кремля щодо ескалації та що їй слід дозволити боротися з Путіним будь-яким способом, який вона вважає за потрібне, щоб прискорити припинення війни»
Раптовий напад на Курськ, зазначає «The Washington Post» , приблизно в 330 милях на південь від Москви, здавалося, був спрямований на те, щоб перенести війну додому в Росію, де багато хто не відчуває прямого впливу конфлікту, який зруйнував багато українських міст і містечок, та мільйони переселенців. Це також може бути спрямоване на те, щоб відвернути російські війська від інших місць уздовж фронту, де українська армія постійно втрачає позиції в останні місяці. Аналітики припускають, що Київ, можливо, намагається отримати важіль впливу на будь-які майбутні переговори з Кремлем.
Відео, опубліковане провоєнним російським каналом Telegram, показало західну військову техніку біля кордону України в Курську, описуючи їх як частину вторгнення. На кадрах видно щонайменше один наданий США Stryker і німецьку бойову машину Mardar на російському боці кордону. Схоже, українські війська позначили свою техніку для Курська білими трикутниками. The Washington Post не змогла незалежно перевірити, коли були записані кадри.
Відео з дрона, опубліковане в Instagram полком українських військових, нібито показує, як російські солдати в Курську здаються. Особовий склад українських підрозділів, які, ймовірно, воюють під Курськом, відмовився від коментарів, заявивши, що оперативна секретність їм на користь. Сумська область України зазнала неодноразових бомбардувань з боку російських військ, які вели вогонь через кордон. І хоча західні країни, в тому числі Сполучені Штати, дозволили Україні використовувати надану зброю для попередження або перехоплення атак з боку Росії, штурм Курська є першим відомим випадком, коли офіційні особи США застосували таке ж виправдання до транскордонної території.»
Події в Курській області набирають обертів. Багато з того, що там відбувається ми не знаємо, як не знаємо і основну мету та ціль цієї військової операції, яку проводять ЗСУ.
Єдине в чому ми можемо бути впевненими, що ця військова операція не зупинена, а продовжується і набирає все більшого розмаху. За даними тих же російських агентств в успішних бойових діях на території Курської області приймають участь регулярні війська ЗСУ. Цей несподіваний прорив ЗСУ на територію рф без будь-яких сумнівів є видатним досягнення наших командирів і солдат. На великій території рф, куди прийшла війна, виникла паніка і безлад з боку цивільного населення. Ці панічні настрої надзвичайно швидко поширюються територією рф. Російське населення на своїй долі переконалось, що путін не тільки не здатний їх захистити, а й здійснити тверде управління військами. Кожний час цієї війни на території росії і кожний кілометр, на яких просуваються ЗСУ катастрофічно зменшують авторитет влади путіна і його особисто. Тієї влади, яку багато хто ототожнював з божественною і що вона настільки потужна, що російське населення може почувати себе впевнено. Але, як зараз виявилося, – це чергова неправда.
Путін вже зовсім не той путін, який ще був чотири дні тому назад.
Нарешті, ЗСУ здійснили такі дії, такий важливий військовий прорив, які можуть вплинути і вже реально впливають на характер подальшої війни.
Найбільш важливим є те, що цей прорив є потужним морально-політичним фактором, яким вплине на настрої і наших героїв в окопах і в кабінетах керівників світових держав.
Усі наші сподівання на успіх ЗСУ.
А що стосується подарунку путіну до його 25-річчя влади над Росією, то можна лише подякувати нашим героїчним ЗСУ, які піднесли путіну хоч і несподіваний, але надзвичайно важливий подарунок. А чи порадував путіна цей подарунок ЗСУ, для нас немає жодного значення, головне що цей «подарунок» подобається нам.
Віктор Швець,
Президент Української фундації дослідників права,
доктор юридичних наук