За Путіним, то й Київську Русь також Ленін заснував, або кожен народ має ту владу яку заслуговує

Останні дні, увесь український народ і взагалі усі українці у всьому світі – втратили спокій і ми живемо зараз у стані великої тривоги.
Тривоги за своїх дітей і онуків, рідних і близьких, і за свою країну.
Над нашими сім’ями і нашою державою нависла велика небезпека.
Ми вже майже вісім років живемо у стані війни з Росією, багато хто з нас з цією війною вже звик, оскільки вона мало чим змінила наше повсякденне життя. Хіба що сумуємо, коли гине черговий українець, заради нашого життя.
Але останні місяці і тижні – ситуація різко змінилася. Ворожі війська потужним кільцем обступили Україну, погрози війни з кожним днем ставали все більш виразними.
Але ми не панікували. Ми сподівалися, що полякають, полякають і на цьому все завершиться.
І знову усі розборки відійдуть до дипломатів.
Майже ніхто з нас не міг собі уявити, що Путін наважиться піти на нас широкомасштабною війною.
Було багато людей, які казали, що це із області фантазій.
Навіть наші керівники докоряли нашим американським друзям, які постійно оприлюднювали можливі дати путінського нападу. Багато хто з нас і наша влада не могли збагнути, що оприлюднення президентом США Джозефом Байденом чергової дати путінського вторгнення в Україну, насправді врятувало нас від цього нападу.
Але настав понеділок, 21 лютого – Олімпіада завершилась, серйозними скандалами і програшем Росії, і всі чекали обіцяного нападу Путіна.
Але, ні вночі, ні вранці нападу не відбулося. Багато хто з українців легенько видихнув і почав займатись своїми справами.
Все було, як останні місяці – велика напруга, багато різних коментарів і припущень про війну.
Ми не хотіли вірити в те, що війна вже на порозі. Ми боялися в це повірити.
Але почули несподівану інформацію про те, що Путін скликає раду нацбезпеки і оборони і буде вирішувати питання про статус наших територій в Донецькій і Луганській областях.
Може пряму трансляцію цього дійства мало хто дивився, але після тих рішень і всього того, що там було сказано, багато хто подивився.
Я дивився в прямому ефірі і вже через декілька хвилин промови Путіна був просто шокований.
Скільки злоби, ненависті, приниження до нас українців, до нашої держави, до нашої мови і взагалі всього українського було в словах цього царя Росії.
Я не буду коментувати його виступ, усі охочі можуть його побачити і самі оцінити.
Єдине, що мені здалося, до того моменту, коли він перейшов до Донбасу, що уся його злобна риторика про нас і нашу державу, повинна була завершитись тим, що Росія оголошує Україні війну, вже офіційно.
Але, не оголосив про війну, хоча злоба залишилась, і Путін перейшов до Донбасу, і до тих рішень, що були прийняті і їх вже усі знають.

Єдине, що хотілось би доповнити, що великий історик Путін визначив Леніна, як творця України.

Слава Богу, що він не приписав заслугу Леніна у виникненні і Великої держави, спадкоємцями якої ми є – Київської Русі.

Мене, мабуть як і багатьох українців, вразило це засідання і виступи членів РНБО Росії.

Більш ганебного явища на державному рівня важко було б собі уявити.
Я знову ж таки не хочу аналізувати те, що побачив і почув, кожний, хто бачив може сам зробити висновок, а хто ще не бачив – треба обов’язково подивитись.
Для нас це важливо – подивіться на цих людей. Ці люди управляють Росією і шантажують увесь світ.

Це вони, разом з Путіним, пішли на нас війною.

Часто, буваючи за кордоном, зустрічав російських туристів, їх групи, які прибували, як і інші, на відповідні туристичні об’єкти.
Достатньо було їм з’явитись, як виникали конфлікти, скандали, головною причиною яких були – колосальні амбіції руських.
Багато разів відчував сором за цих людей, але вони цього не розуміли.
Вони були щасливими від того, що не усвідомлювали, які вони нещасні.
Коли я побачив і послухав це засідання РНБО в Кремлі, я згадав давній афоризм –

Кожен народ має ту владу , яку він заслуговує.

Цей афоризм з листа від 27 серпНя 1811 року посланника Сардинського королівства при російському дворі імператора Олександра I, графа Жозефа де Местра.

Зміст цього висловлювання – якщо влада ( уряд) погані, аморальні, неефективні, то винуваті в цьому самі громадяни країни, які дозволили такій владі ( уряду) існувати, не можуть його контролювати.

Я думаю цей афоризм дуже точно передає, те що ми побачили і почули з Кремля.

Цей народ, дійсно гідний такої влади, яку світ побачив.

Буде важко, але ми переможемо.

Слава Україні

Віктор Швець,
Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук

ua-pravo.ua