До поїздки в Аргентину я готувався завчасно. Були зроблені усі необхідні приготування.
Мета моєї поїздки в Аргентину – побачити максимум можливого за той період, коли були в цій країні.
І мої плани не обмежувалися лише столицею Буенос-Айресом.
Переліт до Аргентини довгий. Спочатку до Франкфурта біля трьох годин, а потім дуже довгий переліт до Буенос-Айреса – 14 годин.
Це самий довгий мій переліт у безпосадковому режимі.
Не знаю чому, але такий довгий переліт, пройшов напрочуд комфортно і не стоворював будь-яких незручностей.
Можливо це тому, що летіли ми в Аргентину в надзвичайно гарному настрої і з відчуттям, що нарешті наша мрія побувати у цій чудовій країні збувається.
Але моя розповідь зараз буде не про Аргентину і ті цікаві подорожі, і зустрічі, які були у цій країні, а про легендарний театр Колон.
Я ще в Києві зрозумів, що бути в Буенос-Айресі і не побувати в театрі Колон, це просто неможливо, приблизно як, бути в Римі і не відвідати Ватикан.
Мої аргентинські друзі, які опікувалися нашою подорожжю, серед місць які ми повинні були обов’язково відвідати зазначили, що на першому місті – театр Колон.
Перш ніж відвідати театр, я багато що прочитав про його історію і сьогодення.
Але те що ми побачили, коли відвідали театр – перевершило усі наші сподівання.
Ми були враженні красою і грандіозною величчю театру.
Незважаючи, що не вдалося побувати на виставах в театрі, оскільки був не сезон в театрі, наше враження від театру не змінилося.
Мені приходилось бувати в багатьох знаменитих театрах по світу, але мушу сказати, що такої краси я ніде не бачив.
Перше, що мене дуже вразило – акустика в театрі. Ми мали можливість повністю оглянути увесь театр, побувати на усіх його семи поверхах, посидіти в чудовому глядацькому залі – партері, в якому розміщені шикарні широкі крісла, оббиті дуже красивим темно-червоним велюром.
Так от, незалежно де б ми не були, на будь-якому поверсі – акустика була ідеальна.
Як нам потім говорили – чудова акустика, це одна із найбільш важливих ознак цього театру, більше того, нам казали, що акустика в театрі Колон – найкраща у світі.
Не знаю чи це так, але мені дуже сподобалась в театрі саме акустика, на що я зразу звернув увагу.
В Буенос-Айресі дуже багато різних приватних театрів, в одному з них ми були і отримали величезне задоволення – театр танго.
Уявіть собі шикарний зал, прекрасний інтер’єр і невеликий глядацький зал приблизно на 60-70 місць. Сцени як такої немає, весь глядацький зал – це і є сцена.
І чудовий колектив артистів у дуже гарних танцювальних костюмах, приблизно по 7 – 8 пар, постійно танцюють танго.
Танцювальні пари змінюються, а оркестр у складі 8 музикантів, які грають на аргентинських музичних інструментах, постійно супроводжує це фантастичне шоу.
В глядацькому залі стоять не крісла для глядачів, а дуже оригінальні столики, в основному на двох і в процесі концерту, офіціанти якось непомітно змінювали асортимент страв і напоїв.
Увесь цей прекрасний концерт продовжувався біля трьох годин, але на прохання глядачів – концерт був продовжений ще на годину – ми доплатили за це, але зробили це з великим задоволенням.
Серед глядачів були виключно іноземці – переважно американці і декілька пар із Європи.
Як нам потім пояснили, це один із найкращих театрів танго в Буенос-Айресі.
Але, повернемось до театру Колон.
Коли я зайшов у партер, був просто  вражений надзвичайною атмосферою у партері.
Чудові, широкі крісла, спеціально щоб жінкам у їх вбранні було зручно сидіти, дуже комфортні самі крісла і приємний їх декор.
В партері усього 625 місць, а взагалі у театрі 2500 місць. Треба доповнити, що на 7 поверсі ( ярусі), який називається  «раєм», може бути розміщено ще до 1000 глядачів стоячи.
На привеликий  жаль,  коли ми були, театр вистави не давав – не сезон, але попасти в театр на вистави  надзвичайно важко. Охочі купують квитки як мінімум за пів року, а то і за рік до вистав. Місцеві нам казали, що ажіотаж такий, як приблизно на фінальний футбольний матч.
Театр в Аргентині люблять.
У міжсезоння, хто бажає, може купити квиток і подивитись на екрані записи вистав, які йдуть тут в театрі.
В театрі є музей і бібліотека. В музеї є скрипки Страдіварі і Аматі.
Костюмерний фонд у театрі налічує більше 16000  костюмів і 30000 пар взуття. Все це було виготовлено тут в майстернях театру, як реквізит до вистав.
Театр Колон відкрився в 1908 році в травні, коли в Аргентині  святкують День Батьківщини, виставою Джузеппе Верді «Аїда».
Я вже зазначав, що дуже вражає убранство театру, красота його інтер’єрів, в фойє – бюсти Моцарта, Верді, Россіні, Вагнера, та інші.
З 1925 року в театрі є балетна трупа.
В 2006 році театр був закритий на ремонт. На цей ремонт витратили 100 мільйонів. Після ремонту театр відкрився в 2010 році.
За унікальні акустичні властивості театру, його красу і вишукану архітектуру  – прирівнюють цей театр до таких всесвітньо відомих театрів,  як  Ла-Скала у Мілані, Парижська Опера, Віденська державна Опера, Ковент –  Гарден в Лондоні і Метрополітен Опера в Нью-Йорку.
До цього треба додати, що сучасна будівля театру вже друга.
Театр розташований між дуже широким проспектом 9 липня ( вулиця Серріто), до речі це сама широка вулиця у світі, її ширина 140 метрів, вулицею В’ємонте, вулицею Лібертад ( головний вхід ) та вулицею  Тукуман.
Театр розташований в самому центрі Буенос-Айреса, якраз навпроти відомого Монументалю.
Розміри сцени – ширина 35 м, 48 м – висота і глибина 34 м.
І на завершення – театр Колон по-іспанськи театр Колумба.
До речі, таку ж назву має і театр в Боготі, але він значно менший.
Завершуючи свою розповідь про цей легендарний театр, хочу порадити усім охочим неодмінно побувати в Аргентині, ця ваша подорож залишиться у пам’яті назавжди.
Аргентину не можна не любити, тому що це – Аргентина.

Віктор  Швець,
Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук
(ua-pravo. org)