Карковадо. Дорога до Христа-Спасителя.

У світі є пам’ятники, які без перебільшення можна вважати загально світовими.
Ці пам’ятники знає усе людство, визнає геній людей, які їх створили.
Ці пам’ятники є загальнолюдськими надбаннями.
Я не буду іх перераховувати, але можу абсолютно не вагаючись назвати скульптуру Христа Спасителя на горі Карковадо у Ріо-де-Жанейро – саме таким пам’ятником, який відомий у всьому світі і який людство визнає як шедевр планетарного масштабу.
Крім того, статуя Христа Спасителя є і однією із головних, якщо не головною, візитівкою десятимільйонного міста Ріо-де-Жанейро і взагалі усієї двохсот двадцяти мільйонної Бразилії.
Кожна або майже кожна людина у світі з раннього дитинства знає, що є такий пам’ятник, і багато хто ще з раннього дитинства мріяв побувати у Бразилії і відвідати статую Христа Спасителя в Ріо-де-Жанейро.
Я теж не був виключенням, оскільки побувати в Бразилії і особливо в Ріо – це була моя дитяча мрія.
На той час, коли я про це мріяв – ця мрія була нездійсненна. Але життя змінилось і доля подарувала мені можливість побувати в Бразилії – в багатьох містах Атлантичного узбережжя – Форталеза, Ресифі, Олінда, Сальвадор і деякі інші невеликі міста.
Крім цих міст, мені випала можливість пройти по Амазонці майже 1500 кілометрів до міста Манауса – це велике двох мільйонне місто на Амазонці в самому серці цього дивовижного краю, після цього міста фактично завершується судоходство по Амазонці великих суден, але невеликі, або маленькі човни ще далеко вглиб Амазонки або її притонів здійснюють плавання – іншого виду транспорту там немає.
Я був вражений усім тим, що бачив за два тижня у Бразилії, але для мого відвідання залишалось місто моєї мрії – Ріо де Жанейро.
В цьому чудовому місті я провів п’ять незабутніх днів. Дехто каже, що там досить небезпечно для туристів, а я скажу, що ми абсолютно вільно гуляли по місту і Бог милував, від будь-яких несподіванок.
Я вже розповідав і ділився своїми враженнями про Ріо, але зараз я хотів би присвятити свою розповідь виключно статуї Христа Спасителя.
Безумовно в наших планах перебування у Ріо-де-Жанейро були відвідини цього пам’ятника.
Вже на наступний день, рано вранці, ми в супроводженні гіда, поїхали до цієї статуї.
Але спочатку треба дати деякі пояснення.
Статуя Христа Спасителя встановлена на горі Карковадо на висоті більше 700 метрів.
Ще в 1884 році тут була побудована невелика залізниця, по якій під час будівництва монументу, доставляли будівельні матеріали.
Зараз там сучасний фунікулер, завдяки якому можна піднятись до статуї, але не безпосередньо де стоїть ця грандіозна споруда.
Від зупинки фунікулера побудована дорога із 222 сходів які і приведуть вас на саму вершину.
Ця дорога називається – Караколь.
Тобто, для того щоб попасти безпосередньо до статуї треба спочатку піднятись на фунікулері через недоторкану природу, а вже потім по сходам піднятись безпосередньо до підніжжя статуї.
Коли ми приїхали до фунікулера там була величезна черга, приблизно такий фунікулер я бачив в Гонконзі, але він ще більш крутий і довгий, але що їх поєднує – величезні черги.
Але і в Гонконзі, і в Ріо – організаторам якось вдалося владнати і ми через декілька хвилин були у вагончику фунікулера.
Перед посадкою у фунікулер на цій останній станції під її куполом висить багато прапорів різних країн. Нам було дуже приємно бачити, що і прапор України висів на першій лінії.
І взагалі, до українців тут дуже гарне відношення і тут багато живе іммігрантів із України.
Сам по собі підйом на фунікулері був дуже цікавим і приємним – через незаймані джунглі національного парку Тижука пролягає вузеньке полотно фунікулера, а навколо первозданна природа.
При цьому треба мати на увазі, що підйом відбувається майже по вертикальній стіні і на досить велику відстань. Тому деякі туристи навіть втрачали свідомість. Але в Гонконзі ще крутіший підйом, майже вертикальний і відчуття ще більш екстремальні.
Але якщо говорити про екстрим, то найбільш вражаючим спуском був спуск у Австралії – унікальні Блакитні гори , приблизно за 100 км від Сіднея, і там є вугільний кар’єр. Хто з туристів бажав міг спуститись вниз по вузькоколійному фунікулері метрів 100 – 150, але при майже 90 градусах нахилу, правда кожен охочий закріплювався за своїм сидінням щоб не випасти, а тут на фунікулері не було ніяких запобіжників.
Ідея побудувати на цьому місті статую Ісуса Христа виникла ще у 1922 році, у рік 100 річчя незалежності Бразилії.
Спорудження цієї грандіозної споруди відбувалось 10 років, пожертви на його фінансування збирали люди. В документах є докази тому, що люди з надзвичайним ентузіазмом збирали кошти, щоб побудувати статую Ісуса Христа і ця ідея будівництва цієї грандіозної споруди дуже консолідувало народ, люди з великим натхнення підтримували цю ідею.
Усі ці роки скульптори жили тут на вершині гори.
Технології, які були на той час у Бразилії не давали можливість виготовити цю статую в Бразилії.
Із тих довідкових матеріалів які у мене були, відомо, що статую виготовили у Франції і через океан доставили в Бразилію.
На гору Корковадо будівельникам прийшлось підняти 1146 тон, з яких 635 тон вага безпосередньо статуї.
Загальна висота монументу 38 метрів, з яких 8 метрів мармурове підніжжя і всередині є невелика капличка. До речі, зараз там вже діюча церква і тут відбуваються вінчання. Капличка може вмістити до 100 людей.
Розмах рук Спасителя -28 метрів, висота голови статуї – 3,75 метра.
Незважаючи на свої розміри і вагу монумент сприймається дуже легко, який з легкістю пірнає над містом.
Для багатьох туристів і місцевий мешканців скульптура сприймається не як архітектурний шедевр, а як християнська святиня.
Мені довелось чути, що існує таке повір’я, що коли людина піднімається по 222 сходам до підніжжя Спасителя , ця людина очищається і коли вона доходить до вершини – їй прощаються усі гріхи.
Я пройшов ці 222 сходи і звернув увагу, що майже усі люди йшли пішки, хоча там є ескалатор і можна на ньому піднятись.
Надзвичайно гарні краєвиди відкриваються коли подивитись на місто – прекрасні бухти і пляжі, стадіон Маракана, Цукрова голова, один із місцевих аеропортів, красива міська забудова.
Може дійсно тут є якась святість, тому що дійсно відчуваєш якусь велич душі яку важко пояснити.
Незважаючи на те, що монумент Ісуса Христа споруджений далеко від його розп’яття, можна з великою впевненістю сказати, що це святе місце для християн.
Саме тому, більше двох мільйонів туристів піднімаються на цю гору, щоб очистити свою душу і заслужити прощення своїх гріхів.
Я був дуже задоволений, що здійснив свою дитячу мрію – побував у Ріо де Жанейро і пройшов довгу дорогу до Спасителя.
Я не претендую на те, що в деталях розповів про цей видатний пам’ятник, який за рішенням ЮНЕСКО занесений у Книгу 7 див світу, але я намагався спонукати усіх хто прочитає цю мою розповідь, самостійно більш ґрунтовно вивчити історію цього унікального пам’ятника і, можливо, ця розповідь підштовхне читачів здійснити довгу дорогу до Ісуса Христа, яку я здійснив і бажаю це зробити кожному.
На завершення, як завжди , фотографії, про те що я описував.
Єдине, що треба мати на увазі, дуже важко зробити фото, щоб Спаситель, через свої розміри і невеликі розміри площадки навколо монументу, попадав в кадр на повний зріст.
Але і тут туристи знайшли вихід – треба лягти і лежачи скульптура в повний зріст попадає у кадр.
Я теж так зробив.