Можна без перебільшення сказати, що підводний човен, служба на підводних човнах була дитячою мрією багатьох  але дуже не багатьом вдалося реалізувати цю дитячу мрію.
Переважна більшість усіх тих, хто мріяв присвятити своє життя підводному флоту майже не уявляли службу на підводних човнах, а якщо і було якесь уявлення, то воно було дуже далеке від реальної служби.
Підводний човен – це один із найскладніших в технічному і технологічному плані  витвір інженерної думки людства.
За своєю технічною складністю підводний човен можна хіба що порівняти з космічним кораблем.
Але масштаби сучасного підводного човна і сучасного космічного апарату не співвідносяться.
Найбільший підводний човен «Акула» має довжину більше 170 метрів, ширину біля 23 метрів, а водотоннажність підводна майже 50 000 тонн. Екіпаж цього гіганта – 175 моряків.
За своєю ударною потужність тільки цей човен здатний повністю знищити людство на нашій планеті.
До  цього можна лише доповнити, що цей човен може занурюватись на глибину до 500 метрів, а підводна швидкість його сягає 48 км на годину.
На прикладі тільки цього одного човна, можна собі уявити як людство далеко зайшло у створенні потужних і ефективних засобів знищення цього ж людства.
Ті, хто цікавиться підводними човнами, можуть розповідати про них скільки завгодно, і завжди залишиться щось таке, про що ще не було сказано.
На прикладі підводник човнів, авіації, космонавтики можна побачити який колосальний стрибок за останні сто років зробило людство у своєму розвитку, який колосальний прогрес.
Адже розвиток цих галузей спонукав стрімкий і надзвичайно великий розвиток науки і  техніки, без чого не можна було б побудувати сучасні підводні човни чи авіаційні або космічні апарати.
Достатньо уявити собі рівень бойових літаків чи підводних човнів періоду другої світової війни щоб усвідомити той величезний прогрес яких досягло людство.
Але повернемось до підводних човнів. І до періоду другої світової війни.
На той час, це були підводні човни зовсім іншого класу – 70-80 метрів в довжину, 7-9 метрів в ширину, 900 – 1500 тонн водотоннажністю і швидкістю 15-20 км на годину .
При цьому треба мати на увазі, що в таких абсолютно невеликих за своїми розмірами підводних човнах необхідно було розмістити крім 50 – 70 членів екіпажу , все технічне обладнання, дизельний ний двигун і електродвигун, акумуляторні батареї, питну воду і їжу для  екіпажу, торпедні апарати і самі торпеди до 24 штук, і багато чого іншого.
Коли це усе співставиш і усвідомиш, що підводний човен занурювався на глибину до 100 метрів не для прогулянки, а для реального бою і при цьому розумієш, що надводні кораблі і авіація будуть робити усе, щоб знищити підводний човна – тільки тоді розумієш якої особистої мужності повинні були бути ті моряки, які служили на цих підводних човнах.
Один мій знайомив колись давно мені розповідав, що для нього були дуже важкими два фактори під час служби на підводному човні у період війни – відсутність чистого повітря, через що підводники не могли нормально існувати в човні і бомбардування човна глибинними бомбами.
Це було страшне випробування для екіпажу.
Тому на підводних човнах могли служити тільки люди виняткової мужності і відваги.
Сучасні підводні човни зовсім інші за своїми і параметрами і технічним оснащенням, але служба на них, як була дуже важка фізично для людини,  так і залишилась і важкою, і небезпечною.
Мені приходилось бувати і на реальному бойовому підводному дизельному  човні, так і на музейних експонатах.
Але я вперше побачив реально атомний ракетоносець і не просто побачити сам підводний човен, а ще й  була можливість оглянути усі його  приміщення і механізми та озброєння.
Атомний ракетоносець  “ Le Redoutable “ – був спущений на воду в 1967 році, а вже в 1971 року він у складі ВМФ Франції .
Усього було побудовано шість субмарин такого класу.
На озброєнні цей підводний човен мав 6 балістичних ракет різної потужності, а також в носовій частині були  4 торпедні апарати з проти корабельними ракетами.
Тривалість походу на цьому човні – 90 днів, при цьому 60 днів безпосереднє бойове чергування.
Цей підводний човен більше 20 років бездоганно ніс бойову службу у водах світового океану.
В 2000 році закінчилась бойова служба цього підводного човна і він повернувся в сухий док в Шербурі, де до речі цей човен і був побудований на верфі  в Шербурі.
З травня 2002 року цей човен перетворений на музей і відкритий для відвідувачів .
Швидкість цього підводного човна
37 км на год. – це надводна і 47 км на год.  – це підводна.
Робоча глибина занурення  350 метрів, а найбільша – 465 метрів.
Автономність плавання як уже було зазначено до 90 діб.
Екіпаж 126 осіб.
Водотоннажність 8080 т, а підводна 8920 т.
Довжина човна 126 м, ширина  корпусу 10,6 м.
Ракетне озброєння – 16 шахтних установок для ракет.
Наприклад, ракета  М1 має потужність 0,5 МТ, важить 18 т, а дальність 2600 км.
В подальшому були встановлені значно більш потужні ракети з більшими можливостями враження.
На атомному ракетоносії я був вперше, тут все збережено так, як була на реальному бойовому човні, за виключенням – знятий атомний реактор і бойові ракети і торпедні ракети. Все це замінили на муляжі.
Човен має сім відсіків. Всі вони збережені в реальному вимірі.
Коли ознайомишся з внутрішнім світом цього човна то розумієш як важко служити людям, навіть на сучасних підводних човнах.
Дуже обмежена територія, мінімальні умови для існування і завжди абсолютна небезпека для життя.
Таким я побачив атомний підводний ракетоносець. Треба додати – що цей підводний човен дуже серйозна військова сила. Його ракети з ядерними боєголовками, випущені як з надводного положення, так і з підводного положення з глибини 15-20 метрів, могли створювати серйозну загрозу людству.
Музей – Підводний човен  знаходиться в місті Шербурі, це якщо на автомобілі приблизно 350 км від Парижу.
І на додаток фотографії підводного човна , без коментарів, там і так все зрозуміло  – де камбуз, де столова, де офіцерська кают компанія, де центральний пост управління, де двигуни і торпедні апарати, а де каюти офіцерів, а де сплять матроси підводники.

 

 

Віктор Швець,
Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук