В Україні є дуже багато людей, які мріють про те, щоб українські літаки знову повернулись в небо, щоб вітчизняні авіакомпанії літали не на бразильських Ембрайєрах, а на прямих українських аналогах АН – 148 і АН -158.
Щоб в Україні був вітчизняний авіаперевізник, в флоті якого були б літаки українського виробництва, щоб українці з гордістю говорили, що вони літають на українських літаках, а наша держава входить в число декількох країн у світі, які спроможні проектувати і серійно виробляти літаки.
Був час, коли літаки Антонов були одними із основних авіаперевізників на 1/6 частині земної кулі.
Всього було вироблено майже 25 тисяч літаків Антонов, навіть зараз у світі знаходиться в експлуатації більше 5 тисяч цих літаків.
Українці знають, що найбільший у світі літак АН – 225 Мрія був спроектований і вироблений у Києві, так як і інший легендарний літак АН -124 Руслан.
В 2015 році я будучи віце-президентом ДП «Антонов», приймав на підприємстві посла Австралії в Україні, який розповів мені про свою дитячу мрію, яка і привела його в Україну і на ДП «Антонов». Коли він ще був дитиною, в його рідне місто Перт, яке розташоване на заході Австралії, прилітав АН-225 Мрія.
Все місто вийшло зустрічати цей найбільший літак у світі, і вже тоді у нього зародилась дитяча мрія – побувати у тій країні, яка спроможна була дати світу такий літак.
Ставши дипломатом, як тільки виникла така можливість, він отримав призначення першим послом Австралії в Україні.
Таким чином, він зміг реалізувати свою дитячу мрію – побувати не тільки в країні, в якій був створений літак його мрії, але і побачити безпосередньо величезний цех на авіапідприємстві, в якому він і був виготовлений.
Пан посол був вражений з того що побачив і щасливий , що нарешті зміг реалізувати свою мрію. З того часу украінська Мрія стояла у кабінеті австраліїського посла.
Дуже важливо, що і в українського президента теж є мрії, пов’язані з розвитком української авіації і ДП «Антонов».
Правда президент Зеленський не сказав, чи його дитяча мрія – любов до авіації, чи результат його річної діяльності на посту президента?
Коли я слухав розповідь президента Зеленського про цю свою мрію, я йому повірив!
Дуже щиро ним було сказано і відчувалось, що це не чергові фрази про розвиток української авіації, які підготовлені його офісом. Я впевнений, що це його щира мрія!
Це велика перемога усіх українських мрійників про розвиток вітчизняної авіації.
Але тепер у нас є дуже авторитетний мрійник – президент держави. Якщо йому вдасться бодай цю мрію реалізувати – повернути українські АНи у небо, це вже буде велика користь для країни. Уже завдяки цьому він увійде в історію новітньої України!
Але президенту треба не тільки мріяти про розвиток української авіації, хоча це теж дуже добре, оскільки інші президенти навіть не мріяли про розвиток вітчизняного авіапрому, а і діяти, щоб цю мрію перетворити у реальність.
3 червня 2019 року відзразу ж після інавгурації, я направив президенту Зеленському лист, в якому виклав свої міркування, щодо необхідності негайних дій по спасінню українського авіабудування. В цьому листі були і пропозиції, які співзвучні з мріями президента, про які він сказав в квітні 2020 року.
Глава офісу цей мій лист направив в РНБО, а РНБО в Кабмін, який і повинен був підготувати пропозиції для доповіді президенту Зеленському, у всякому разі так мені було повідомлено. Але, на жаль, цю доповідь для президента готували ті люди, які і довели український авіапром до критичного стану.
Ясно, що після цього нічого не відбулось – все залишилось, так як і було. Може зараз щось зміниться ? Все таки – розвиток авіації – це вже мрія президента!
Але для цього мало мріяти, треба діяти – приймати енергійні і кваліфіковані рішення.
На мій погляд, треба негайно вивести ДП «Антонов» і Харківський авіазавод із підпорядкування Укроборонпрому, приєднання цих двох підприємств до цієї структури було викликано далеко не економічною доцільністю. Ні одне авіабудівне підприємство у світі не є державним, а тим більше у складі оборонного комплексу. Це повністю виключає будь яку можливість ефективної роботи.
Потрібно негайно корпоратизувати авіаційні підприємства, залишити за державою контрольні пакети, а решту продати стратегічному інвестору. На території ДП «Антонов», за участю інвестора, побудувати суперсучасне літакобудівне виробництво, яке в кооперації з усім світом почне серійно виробляти по сучасним технологіям модернізовані українські літаки сімейства Антонов. Харківському авіазаводу треба дати нове дихання, у нього великий потенціал.
Треба активно входити у світову кооперацію. Боїнг, наприклад, виготовляє свої літаки у кооперації з 75 країнами світу, так і Антонов повинен активно вступати в світову кооперацію. Так, як 40 років тому, літаки у світі вже не будують !
Сучасний літак – це продукт світової кооперації! Літаки Антонов – конкурентні, у них є своя ніша у світовому авіабудуванні.
Головне – збережено Антонов, як визнаний світовий бренд. Сучасній Україні потрібний позитив, прорив – політичний, економічний, технологічний!
Літакобудування це саме той напрямок, який і може забезпечити цей прорив, але для цього потрібно, щоб президент України не просто мріяв про українську авіацію, а взяв державну опіку над її розвитком, як роблять президенти в інших країнах світу.
Без безпосередньої участі президента країни в цій роботі нічого не буде, і мрія залишиться мрією! Але яка головна умова, щоб мрія президента стала реальністю, треба негайно повернути визнаних у світі фахівців до літакобудування в Україні і перш за все академіка, видатного українського авіаконструктора Дмитра Ківу!
Відновити посаду генерального конструктора, адже після Ківи цю посаду взагалі ліквідували, а навіщо їм був генеральний конструктор, вони і не збиралися будувати літаки! Для того, щоб створити українського національного авіаперевізника, треба спочатку побудувати літаки, а це як показав час, далеко не усі спроможні зробити!
Гарно говорити – можуть, обіцяти – можуть, запевняти в нездійснених прожектах – можуть, а от літаки побудувати, та й ще й такі, які б безпечно літали, от цього вони не можуть. А Дмитро Ківа може!
Швець Віктор Дмитрович,
Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук
