В США мені довелось багато разів бувати, але в основному ці відвідини стосувались східного, тобто Атлантичного узбережжя США – Нью-Йорк, Вашингтон, Балтімор і інші міста східного узбережжя. Довелось побувати і на материковій частині США, повністю перелетіти на літаку пустелю Невада, до речі цей переліт тривав майже 3,5 години.

Це свідчить про те, які величезні розміри цієї пустелі. Політ відбувався вранці, була чудова погода, яскраво світило сонце і в ілюмінатор літака було надзвичайно добре видно яка величезна і надзвичайно красива пустеля Невада.

Це дійсно пустеля. За весь цей час я дуже уважно дивися вниз на ландшафти пустелі і не бачив ніяких ознак людського життя. Я не міг збагнути як на цій мертвій землі, як я вважав, збереглось життя. Але пустеля не мертва, там є життя.

Дуже вразило мене те, що під крилом літака простирались величезні простори пустелі Невада і вся поверхність якої була насичено червоного кольору, в деяких місцях цей колір був коричневий, це був колір випаленої землі. І коли літак приземлився в Лас-Вегасі це теж територія пустелі, але люди створили там невеликий оазис, який перетворили в дивовижне місто розваг і відпочинку.

Важко собі уявити як серед такої пустелі можна було створити таке чудове місто з широкими проспектами, великою кількістю зелених насаджень, підземними річками і всією іншою інфраструктурою. При цьому слід мати на увазі, що все з чого побудовано Лас-Вегас і вся земля, рослини, і все інше, що створює міський ландшафт все це було привезено людьми і створено в пустелі.

На цей раз я вирішив відвідати західну частину США, тобто тихоокеанське  узбережжя. Безмовно символом тихоокеанського узбережжя є Каліфорнія – це дуже великий штат за територією з прекрасним кліматом і надзвичайно густо заселений. В Каліфорнії проживає більше 100 млн.людей.

На тихоокеанському узбережжі розташовані відомі американські міста. Символом цього узбережжя є Сан-Франциско, це хоч і не велике місто за своєю чисельністю і площею, але без сумніву знане у всьому світі і беззаперечно є одним із символів США.

Крім Сан-Франциско на західному узбережжі є і значно більші міста, такі як Лос-Анджелес, Сіетл – столиця американської авіабудівної компанії Боїнг, хоча головний офіс цієї компанії знаходиться в Чикаго, а також Сан-Дієго, відомий тим, що там базується основний океанічний атомний підводний флот Америки.

Переліт із Франкфурта до Сан-Франциско був достатньо довгий, більше 12 годин, але комфортний, оскільки літак А-380 – це найбільший пасажирський літак у світі і на якому створені максимальні умови для безпечного і довгого перельоту.

Прилетіли ми в Сан-Франциско вранці, коли літак заходив на посадку під крилом літака було дуже добре видно Сан-Франциско, який лежав в ранковому тумані. Незважаючи на те, що літак був ще на значний висоті і тільки починав захід на посадку було дуже добре видно сан-французьку затоку, міст Золоті ворота і взагалі все місто Сан-Франциско лежало як на долоні.

Сан-Франциско безумовно унікальне місто з багатьох причин. Впевнений в тому, що навіть згадка про Сан-Франциско у кожної людини незалежно від того була вона в Сан-Франциско чи ні викликає важко зрозумілі романтичні почуття.

Сан-Франциско це богемне місто, наповнене музикою, поезією, мистецтвом. Все це зустрічається в цьому місті на кожному кроці. Тут можна зустріти прямо на вулиці великі художні галереї, великі юрби хіпі і взагалі величезну кількість творчих людей. Мабуть сама атмосфера в місті спонукає людей до творчості, саме творчості, яка пронизує всю сутність цього міста.

Місто не велике за своїми масштабами, проживає тут більше 1 млн. мешканців, але це пов’язано з тим, що влада навмисно обмежила можливості для розвитку по площі і фактично по населенню. Якби не ці обмеження місто могло бути зовсім інших розмірів, але це не применшує роль Сан-Франциско в культурному житті світу.

Сан-Франциско дуже специфічне місто, воно розташовано на пагорбах  і фактично не має ні одної прямої вулиці, а є вулиці, які з одного пагорба переходять на інший пагорб і всі будинки так побудовані з урахуванням цієї особливості міста.

В місті ніколи не відчуваєш себе приїжджим, тому що тут або усі, або майже усі приїхали, одні раніше, інші пізніше. Сан-Франциско це космополітичне місто, в якому не звертають увагу на твою національність чи приналежність до тієї чи іншої країни, головне що ти людина і дуже важливо, що ти гарна людина. У зв’язку з цим, не відчуваєш ніякого дискомфорту при перебуванні у цьому місті.

Якось ми зайшли в чудовий ресторан на одному з пірсів Сан-Франциско, в якому представлений широченний вибір морепродуктів, але вільних місць не було незважаючи на те, що ресторан дуже великий і коли персонал побачив на нашій одежі українську символіку нас привітали і швиденько запросили в зал і з дозволу людей, які займали один із столів приєднали нас до цієї компанії. Це були гості із Нідерландів. Вже через п’ять хвилин перебування в їхній компанії складалось враження, що ми багато років знайомі і прощались ми як давні друзі. Це одна із характерних ознак Сан-Франциско.

Про Сан-Франциско багато написано і багато знято різних інформаційних і художніх фільмів. Я не хотів би повторювати все те, що вже відомо, а лише хочу поділитися своїми враженнями від того, що я побачив.

Безумовно, одними із основних пам’яток Сан-Франциско безмовно є Алькатрас, міст Золоті ворота, канатний трамвай, пірс №39 і чайнатаун. Можна доповнити це ще й пірамідою Трансамерика або шпиль.

Очевидно, що інші люди звернули б увагу на якісь інші пам’ятки. Я ж звернув увагу саме на ті пам’ятки, які зазначив вище.

Але, я не буду детально розповідати про кожну з цих пам’яток. Доповню цю свою розповідь фотографіями, а все інше кожна людина може більш детально прочитати в Інтернеті.

Алькатрас.

Алькатрас – всесвітньовідома в’язниця, яка уже більше 30 років являється музеєм. Розташована вона на острові. Щоб добратися до Алькатраса необхідно на пірсі сісти на катер і через 5 хвилин морського ходу від пристані Сан-Франциско ви ступите на острів, який фактично і є колишньою в’язницею Алькатрас.

Безумовно, і архітектура і місцезнаходження цієї в’язниці воно вражає. Втекти з цієї в’язниці практично не можливо було. Хоча відомий факт коли декілька в’язнів втекли. Але як вони це зробили невідомо. Є лише припущення. Достатньо сказати про те, що від в’язниці, тобто острова де знаходиться Алькатрас, до найближчої землі більше 2 км. Це дуже велика відстань, яку практично неможливо переплисти, оскільки в тому місці дуже сильна течія і холодна вода, а також величезна кількість акул, які практично не залишають шансів будь-якому в’язню добратись до волі.

Мені випало і ще побувати на одному острові, який теж повністю являв собою в’язницю. Це страшне місце. Це острів диявола в Атлантичному океані в 13 км. від узбережжя Французької Гвіани. Там теж була така особливість – величезна кількість акул, які виключали можливість в’язню, який скоїв втечу з в’язниці добратись до материкової частини. Це вдалось лише одній людині.

А тепер деякі фото Алькатраса, але тільки зовнішньої частини його, тому що всередині цього музею фотографувати заборонено: 

 Міст Золоті ворота.

Безумовно, це сама знаменита пам’ятка і символ міста Сан-Франциско. Але не тільки цього міста, а й всього тихоокеанського узбережжя.

Міст надзвичайно красивий. Багато людей будучи очарованими цим мостом здійснювали на ньому самогубство. А може це було пов’язано з тим, що людей, які зважувались на самогубство, дуже надихала та обставина, що людина перед смертю долала 75 метрів у вільному падінні і тільки після цього життя цієї людини завершувалось у водах сан-французької затоки.

Міст почали будувати в 1933 році. Характерною особливістю будівництва цього моста є те, що усі математичні розрахунки при проектуванні мосту були зроблені нашим земляком з Одеси. До 1964 року цей міст був самий більший у світі підвісний міст, його довжина була 1970 метрів. Міст пофарбований в червоний колір. Архітектори і будівельники довго вибирали колір і врешті решт вибрали червоний колір. І як показала історія це був правильний вибір. Червоний колір моста дуже добре видно незважаючи на пори року і дуже часті тумани. До речі, щороку бюджет міста витрачає кошти для того щоб купити 30 тисяч літрів червоної фарби для того щоб пофарбувати міст. 

Канатний трамвай.

Це теж символ міста, канатний трамвай Сан-Франциско знають у всьому світі. Дуже оригінальне технічне рішення, яке придумали інженери багато років тому, повністю себе виправдало і ефективно працює до сьогоднішнього дня. Єдине, що доповнив до цього, що канатні трамваї експлуатуються в Сан-Франциско з 1873 року.

Пірс №39.

Це унікальне місце, яке розташоване напроти Алькатрасу. Там зосереджена велика кількість ресторанів, магазинів, різних розважальних закладів, тобто уся інфраструктура для відпочинку.

Чайнатаун.

Це величезне місце компактного проживання китайців за межами Китаю. Я був вражений масштабами цього китайського міста, яке існує тут вже біля 150 років. Воно розбито на 24 квартали і проживає там більше 200 тисяч китайців.

Це історичний вхід в Чайнатаун. Ніколи б не повірив, що за цим невеликим входом розташовано величезне місто, де проживають сотні тисяч китайців.

Безумовно, слід згадати і про діловий центр Сан-Франциско, в якому центральною фігурою являється піраміда Трансамерика, яку в народі називають шпиль. Вона була побудована в 1972 році для страхової кампанії, але згодом стала теж одним із символів міста. Висота цієї піраміди 48 поверхів.

Коли залишаєш сан-французьку затоку, проходиш повз міст Золоті ворота і виходиш у відкритий океан невдовзі, якщо повезе, можеш бути свідком унікального видовища – величезна кількість китів гігантських розмірів з усього океану підходять до сан-французької затоки і тут деякий час перебувають.

Залишаючи Сан-Франциско розумієш, що це місто на все життя западає тобі в душу, оскільки та атмосфера, яка спонукала відвідати це місто надихає тебе на те, щоб ще раз повернутись сюди і бодай один день пожити в цьому найкращому місті землі, як вважають щасливі мешканці Сан-Франциско.

Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права