Це дійсно унікальне місце, впевнений в тому, що ми були тут першими українцями.

Доріг не має, ніякої інфраструктури не має.

Є тільки достатньо великий острів, є велика кількість місцевих, які дуже привітно нас зустрічали.

Можу сказати, що ця подорож на цей острів була для нас надзвичайно важкою, чисто фізично.

Нам місцеві жителі навіть допомагали повернутись до туристичної групи, оскільки було дуже важко.

Надзвичайно висока вологість, спека і дорога постійно у гору, тому що населений пункт, куди ми повинні були прийти був на горі, а дорога – це дуже умовно – просто невелика тропа, по якій ходять люди, а зліва і справа дуже густі зарослі.

А тепер фото і коментарі, оскільки тут треба більше побачити, ніж про щось розповідати.

В переді острів Кітава:

На таких човнах добрались до острова:

А це морська зірка:

На березі – свято. Місцеві з усього острова з’їхались на човнах щоб продати туристам все, що самі зробили:

 

Діти, так місцеві сходяться на берег:

А так вони живуть:

Така дорога:

Це село, де живе найбільше мешканців цього острова:

Це місцевий лікар, у нього є навіть дизель:

Це місцевий художник:

Школа:

Це свійські свині, які вільно гуляють по селу:

Отак ми виглядали, через три години дуже важкого шляху:

І знову місцеві види:

Цій жінці – 78 років:

Наша дуже вірна подруга, яка була завжди з нами і допомагала:

Такі тут сім’ї:

А це найкращий будинок на острові  – церква:

А це знову діти, вони дуже готувались щоб з нами зустрітись:

А це вже інший острів і Соломонове море:

Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права