Індонезія, Макасар

Багато разів збирався побувати в Індонезії. Декілька разів вже навіть справа дійшла до реальної подорожі на Балі, але не сталося.

І от нарешті я мав можливість відвідати Індонезію.

Про існування цієї країни знають усі, у всякому разі – чули, що така країна існує.

Але побувати в цій країні я думаю випало не багатьом, більше того, якщо хтось і був, то лише у відомих туристичних містах Індонезії.

Назва цієї країни походить від латинського Indus і грецького nesos – «острів», тобто Індійський острів.

Раніше Індонезія так і називалась Індійський архіпелаг.

Індонезія розташована на більш ніж 17500 островів, із яких лише 6000 зселені і мають назви.

Це найбільша острівна країна у світі.

До складу Індонезії входять три найбільші острови у світі із десяти – Борнео, Папуа Нова Гвінея та Суматра.

На двох із цих трьох островів – в Борнео і Папуа Нова Гвінея мені вдалося побувати.

За кількістю населення Індонезія займає четверте місце у світі – майже 240 млн. мешканців і майже 90% мешканців цієї країни – мусульмани. Це найбільша мусульманська країна.

Острів Ява є найбільш заселеним островом у світі. Тут на 1 кв.км. проживає більше 1060 мешканців.

Для мене було надзвичайною несподіванкою інформація про те, що в Індонезії люди розмовляють більш ніж 700 мовами.

Індонезія дуже красива країна, 50% території якої покрито густими лісами, величезна кількість різноманітних птахів і звірів.

Тут найбільші площі тропічних лісів і найбільше тропічних лісів вирубується.

Індонезія достатньо розвинута країна, але майже половина населення заробляє у місяць не більше 50-60 дол.США.

Це бідність.

Індонезійці достатньо привітні люди, але низькорослі. В середньому їх зріст не перевищує 160 см.

Це така загальна характеристика, вірніше деякі її особливості, цієї країни.

Безумовно я не можу висловити своє враження від усієї Індонезії, оскільки життя не вистачить щоб побувати на усіх її островах, але моя розповідь буде навіть не про столицю – Джакарта, одного із найбільших мегаполісів планети, а лише про одне місто – Макасар.

Це найбільше місто на острові Сулавесі. В місті мешкає майже 1,5 млн. мешканців. Острів один із найбільших в Індонезії, його площа більше 174 тис. кв. км.

Місто не часто відвідують туристи, тому коли місцеві мешканці бачать іноземних туристів, а вони дуже сильно відрізняються від місцевих, то надзвичайно їм раді. Важко сказати, вони радуються від зустрічі з іноземцями, чи радуються від того, що багаті, як вони усіх іноземців вважають, можуть у них щось купити і таким чином у них будуть зовсім інші заробітки, ніж ті, на які вони живуть від місцевих покупців.

Місто дуже специфічне, мабуть як і усі індонезійські міста.

Все в русі – автомобілі, моторикші, велорикші, моторолери і т.д. – все це на вузеньких вуличках створює справжній хаос.

Але все в порядку.

Як завжди в Індонезії нас теж дуже гарно зустрічали місцеві мешканці, організували театралізоване свято зустрічі.

Дуже гарні і красиві дівчата і хлопці в національній одежі, діти. Думаю, краще ніж все це описувати, пропоную подивитись фото зустрічі:

Дуже цікавим було ознайомлення з місцевим портом, де стоять знамениті човни «пенісі» .Дуже оригінальні, вони хоч і не дуже великі – від 20 до 35 м в довжину і до 350 т тоннажності, тим не менше розраховані на довгі морські подорожі. Ці човни тут ще до цього часу виготовляють тим ж засобами, як це робилось і сто, і двісті років тому. Є дуже велика в цьому особливість, яка полягає у тому, що їх виробники не мають ніякої технічної документації – все робиться виключно за інтуїцією майстрів.

Незважаючи на те, що ці човни втратили своє важливе транспортне значення, їх все таки виробляють і використовують. В порту можна було переконатись у цьому. До речі, черга на виготовлення цих човнів – може бути більше 3-5 років.

А тепер декілька фото і порту і човнів.

Це вже звичне явище, коли в азіатських містах, які розташовані на берегах морів і річок, є великі кількості, як правило бідних людей, які проживають на воді.

Дуже колоритним було відвідування місцевого базару. Я думаю ці фото не потребують коментарів.

Так виглядає місто, невелика екскурсія по місту.

Дуже сильне враження справив «Форт Роттердам» – це колишня голландська фортеця, форт, яка розташована в місті Макасар.

Зараз це культурно-історичний пам’ятник, який відвідують усі туристи.

Форт був заснований у 1670 році і довгий час був центром голландської колонії на острові.

У форта дуже вигідне розташування, він контролював значний обсяг міжнародної торгівлі, оскільки був розташований на важливих морських комунікаціях.

Цей форт пережив багато різних військових подій, але ніколи і ніхто не зміг його завоювати, тому він гарно зберігся.

Ще в період другої світової війни тут відкрився музей La Galigo, який діє і на даний час.

На фото, які будуть розміщені нижче можна буде це все побачити, але вражає те, як в 1967 році тут голландці могли побудувати такий архітектурний і фортифікаційний шедевр.