Філіппіни, Пуерто Принцеса

Філіппіни – це величезна кількість островів – більше семи з половиною тисяч, які розташовані в Тихому океані, причому більше п’яти тисяч із них не мають постійних мешканців і навіть назв.

Отака цікава країна. Я до цього ніколи не був у Філіппінах. Безумовно знав про існування такої країни, що вона в Азії і її столиця Маніла.

Але на цей раз мені випала можливість самому побачить цю країну.

Відверто скажу, що перше враження було надзвичайно позитивним. Яскравий, дуже гарний прийом, який влаштували філіппінці вражав, але спочатку декілька слів про цю чудову країну.

Філіппіни – острівна держава. Як це не здається дивним декому, але англійський є однією із державних мов країни. Тому тут майже усі володіють цією мовою. Назва країни походить від імені іспанського короля Філіпа Другого, тобто на його честь і була названа ця країна. Столиця цієї країни – Маніла – найбільш заселене місто у світі, тут проживає більше людей, ніж наприклад в Джакарті чи Пекіні.

У всіх банках та великих магазинах чергують озброєні поліцейські, філіппінська валюта – песо, вона залишилась від іспанців, які тут господарювали довгий час. До речі, тільки в 1986 році діти у школах припинили вивчати іспанську мову.

Основа їжї філіппінців – рис, вони його їдять чотири рази на день, а їдять вони не виделкою і ножем, а ложкою і виделкою. Після їжі обов’язково чистять зуби, зубну щітку і пасту завжди носять з собою. Бананові листки часто використовують як одноразову посуду.

До білих туристів філіппінці відносяться з великою повагою і звертаються «сер».

Філіппіни найбільший експортер кокосів, бананів і ананасів.

Територія країни більше 300 тис.кв.км., населення біля 100 млн. Незалежність Філіппіни отримали в 1946 році. На Філіппінах двопалатний парламент, є президент і уряд.

Це така загальна інформація про цю країну.

Але моя подальша розповідь буде про одне місто на одному із тисяч островів.

Це Пуерто-Принцеса, столиця адміністративного центру Палаван, яка розташована на однойменному острові. До речі, в Філіппінах 72 провінції.

Пуерто-Принцеса невелике місто, більше 150 тис. жителів, немає у ньому видатних культурних чи історичних пам’яток, але цей остів і місто славиться тим, що тут найбільша у світі підземна ріка і велика кількість крокодилячих ферм.

До речі про підземну ріку. Я в Пуерто-Принцесі не був на цій підземній річці, але я був в іншому місці – в Мексиці, на півострові Ютакан, недалеко в Канкуну. Я провів в підземній річці більше двох годин, проплив більше 2 кілометрів підземними тунелями. Річка була неглибока, десь біля 150 см, вода холодна, тому усі бажаючі плавати під землею зобов’язані були надіти усе спорядження аквалангіста і рятувальні жилети. На усьому протязі плавання під водою приблизно через кожні 500 метрів був лаз, чи ополонка, через яку надходило денне світло, хто не бажав продовжити шлях – міг вилізти через цей лаз. Там же знаходились і рятувальники, хоча вони безумовно супроводжували кожну групу таких ентузіастів.

Після цього експерименту у мене більше не має бажання повторити його.

Саме тому я не поїхав на підземну ріку в Пуерто-Принцеса.

На острові мені сподобалось.

Свої відчуття і враження прокоментую після того як можна буде ознайомитись із фото, які є доповненням до цієї невеликої розповіді про одне із філіппінських міст Пуерто-Принцеса.

Такою оригінальною була зустріч. Велика кількість мешканців міста в національних костюмах щиро вітали нас.