Після бурхливих подій Революції Гідності багато що в нашій країні змінилося.

А саме головне – ми самі змінилися.

Ми зараз вже абсолютно обґрунтовано вимагаємо від влади для себе і своїх дітей найвищих стандартів якості життя. Таких стандартів, про які мало хто мріяв ще п`ять років тому. Ми вже на загальнодержавному рівні всі, у всякому разі переважна більшість, почали усвідомлювати себе великою цивілізованою державою і, що дуже важливо, і світ нас почав саме такими сприймати. Не просто йде становлення потужної і найбільшої за площею європейської країни, але йде!

Найкращі українці віддали і продовжують віддавати своє життя заради нашого майбутнього. Імперія чинить колосальний тиск, як на нашу молоду демократію, так і на свідомість наших людей.

Мене дещо здивувала остання соціологія, по якій начебто українці істотно змінили своє ставлення до росіян. Не знаю, що це за соціологія, але мені здається, що це більше схоже на маніпуляцію, ніж на реальні зміни ставлення українців до своїх сусідів – країни, яка все робить для того, щоб знищити нас, оскільки успіх нашої країни в демократичних перетвореннях і зміні якості життя українців – це смерть Росії.

Нам зараз нав’язується з майже усіх телеканалів думка про те, що необхідно змінити цей курс, що країні не потрібний Євросоюз такою ціною, ні тим більше НАТО. Достатньо від цього відмовитись і настане мир, так нас запевняють деякі політики. Донбас повернеться в Україну, а про Крим можна буде поговорити років через 100, оскільки зараз ця тема не на часі.

Мені здається у декого з нас навіть зараз немає чіткого усвідомлення того, що країна веде реальну боротьбу за свою незалежність, оскільки програш в цій війні буде означати і кінець нашої незалежності.

Саме тому, обираючи президента ми не можемо не враховувати цю обставину – реальну війну. А тому ми повинні зрозуміти, що обираємо не просто президента як главу держави, а і Верховного Головнокомандувача – людину, яка здатна організувати оборону країни і забезпечити перемогу у цій війні, а не капітуляцію, як би її не називали – мир, перемир’я тощо.

Одним із головних обов`язків президента якраз і є забезпечення обороноздатності держави. Але забезпечити надійну і ефективну оборону без новітньої зброї неможливо. І цю зброю нашій армії має дати оборонний комплекс.

Впевнений в тому, що однією з істотних помилок, які були допущені в 2014 році – це збереження Укроборонпрому, цієї корумпованої дитини Януковича. І тільки зараз до влади доходить розуміння того, що ця структура не ефективна і не спроможна забезпечити державі необхідний оборонний потенціал. Та вона і не була створена саме для цього.

Тому пропоную, як це і пропонував у 2014 році, замість Укроборонпрому створити Міністерство оборонної промисловості і призначити віце-прем’єром людину, яка забезпечить різкий і якісний ріст обороноздатності держави. Таке рішення можна було б ухвалити ще до завершення виборів. Не треба реформувати те, що себе вже вичерпало і до чого є глибока недовіра людей через корупцію. До речі таке рішення повністю відповідало б і Конституції, і здоровому глузду. Саме уряд як конституційний орган має відповідати за розвиток оборонної галузі.

З цікавістю ознайомився з деякими пропозиціями кандидатів, які публічно запропонували реформування оборонного комплексу, до речі ще до корупційного скандалу у цій сфері.

Але найбільш вдалими мені здаються пропозиції Романа Насірова щодо змін в оборонному комплексі та й інші його важливі пропозиції, які стосуються війни і миру, подоланню бідності.

Мені здається, що реалізація пропозицій Насірова може істотно і дуже позитивно змінити країну. Як би хто не відносився до Насірова, але його пропозиції дійсно дуже обґрунтовані і заслуговують на серйозне обговорення.

В будь якому разі їх не можна залишити без належної уваги.

Як досягти миру у цій війні і як побороти бідність – це зараз найважливіше для країни. Насіров запропонував такий план.

Мені здається цей план Насірова правильний і може принести успіх.

Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права