Мабуть у мільйонів людей у світі є непереборне бажання побувати в Ріо-де-Жанейро. Впевнений в тому, що є і багато українців, які теж хотіли б побувати в цьому омріяному місті.
Цей привабливий для нас образ – міста легенди ще в ранньому дитинстві створився завдяки великому комбінатору Остапу Бендеру, який більш за все мрів побувати у Ріо-де-Жанейро.
Коли мені випала можливість побувати не тільки в Бразилії, але й в Ріо-де-Жанейро, я був дуже задоволений і щиро радий від того, що зможу реалізувати свою дитячу мрію і побувати у Ріо-де-Жанейро. Своїми очима побачити те славетне місто – мрію.
Треба сказати, що усі мої найкращі сподівання і про Бразилію, і про Ріо-де-Жанейро не тільки повністю справдились, а значно їх перевершили.
Я у Бразилії був майже два тижні. Це достатньо великий строк. За цей час мені вдалося на 1500 км проїхати вглибину материка по Амазонці, побувати у цілому ряді містечок і поселень на Амазонці, в тому числі я був у найбільшому місті на цій річці – Манаусу, в якому проживає біля 2 млн. мешканців. Був в амазонських джунглях, зустрічався з місцевими жителями, своїми очима бачив неповторну красоту Амазонки.
Потім побував у декількох найбільших містах Бразилії на східному узбережжі Атлантичного океану – Ресифі, Оленд, Сальватор, Форталаза. Це були незабутні поїздки і зустрічі.
І от на завершення мого перебування у Бразилії я нарешті прибув у Ріо-де-Жанейро.
У цьому місті мені випало бути п’ять днів. Це достатньо багато часу для того щоб побачити місто і щоб склалося певне враження від нього.
Я поселився в готелі на легендарному пляжі Копакабана.
Копакабана вважається найкращим пляжем у світі. Він дійсно чудовий. Жовтий, чистий пісок, з двох сторін чудової бухти невеликі гори, які закривають пляж від вітрів, але хвилі досить високі і дуже потужні. Не багато є бажаючих заходить у відкритий океан, з потужними пінящимися хвилями.
Переважна більшість людей, які сюди приходять, відпочивають, загорають.
Довжина цього пляжу 4 км, ширина піщаної частини від океану до дороги майже 200 чи 300 метрів. Через дорогу, яка проходить через усю бухту, велика кількість готелів, магазинів, ресторанів – тобто всієї інфраструктури відпочинку.
За моєю спиною відомий на весь світ готель, в якому зупиняються усі найбільш відомі люди, а також керівники інших країн.
Ріо-де-Жанейро дуже велике місто, але не столиця Бразилії. Тут проживає майже 6 млн. мешканців. Дуже гарна архітектура. Сама фешенебельна частина міста – це в районі пляжу Копакабана.
В місті дуже багато різних пам’яток, серед яких безумовна 38-метрова фігура Христоса – Спасителя, який занесено в список ЮНЕСКО, як одне із чудес світу. Цей пам’ятник будували 9 років із каменю, який був завезений із Швеції.
Для того щоб потрапити до цього пам’ятника Христосу – Спасителю треба піднятись на фунікулері, а потім ще близько 350 сходинок – і ви майже біля пам’ятника, але тільки біля підніжжя.
Важко передать враження, яке тебе охоплює коли ти стоїш біля такого величного монументу, який знають усі люди у світі. Це безумовно незабутні враження.
Важко собі уявити, яким чином вдалося побудувати цей монумент на горі.
До речі, на іншому березі океану у Португалії є аналогічний пам’ятник, який португальці поставили після другої світової війни.
Ріо-де-Жанейро було засновано в 1565 році і було названо в честь короля Португалії.
В період з 1808 по 1822 рік Ріо-де-Жанейро було столицею об’єднаного королівства Португалії.
В Ріо-де-Жанейро дуже багато різних історичних пам’яток і пам’ятників.
Славиться це місто і своїми карнавалами, в яких приймає участь біля 2 млн. учасників, ще така ж кількість глядачів з’їжджаються з усього світу.
Це місто ще має таку особливість, як фавели, їх тут більше 1000. Туристам не рекомендують заїжджати у ці райони, туди навіть поліція не заїжджає.
Тут дуже не сприятлива кримінальна ситуація, але центральна частина, там де пляж Копакабана добре забезпечений охороною, але не зважаючи на це вночі не рекомендується бувати навіть в цьому районі.
Люди дуже привітні і щирі. Ми були п’ять днів і ніяких неприємних ситуацій не було, навпаки – ми зустрічали тільки дуже гарних людей.
До речі, в цьому місті багато вихідців із колишнього СРСР і, зокрема, з України.
Ми тільки зайшли поруч з готелем в великий подарунковий магазин, як познайомились вже з достатньо поважним працівником, він виявився емігрантом із Чернівців і його сім’я виїхала в Ріо-де-Жанейро після другої світової війни.
У нас відбулася дуже щира розмова, він нам багато що розповів і допоміг.
Можливо другою за значимістю пам’яткою Ріо0де-Жанейро є Цукрова гора.
Взагалі весь Ріо-де-Жанейро побудований на невеликому такому гірському масиві. Багато туристів вважають за обов’язково побувати на Цукровій горі, до якої можна дістатись на спеціальному фунікулері, які піднімається на 700 метрів і робить одну проміжну зупинку ще на одній горі.
Коли на фунікулері піднімаєшся до Цукрової гори то відкривається вид на чудовий ландшафт Ріо-де-Жанейро.
До речі, на цю гору можна піднятись тільки на цьому фунікулері.
Ріо-де-Жанейро живе футболом, тут все пов’язане з цим видом спорту.
В цьому місті в 1950 році відкрили найбільший у світі стадіон «Маракана», який вміщує 200 тис. глядачів.
Ми дуже багато їздили по місту, побували у всіх найкращих місцях і подивились всі найбільш важливі пам’ятки чи пам’ятники.
Залишали ми Ріо-де-Жанейро в дуже гарному настрої із великою кількістю найкращих вражень.
Переліт із Ріо-де-Жанейро до Франкфурта був дуже довгий – 14 годин, але комфортним.
Цю свою коротку розповідь про Ріо-де-Жанейро доповнюю фото, які багато що доповнять і допоможуть краще зрозуміти і відчути красоту і велич Ріо-де-Жанейро.
Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права
