Вчора один з депутатів провладної більшості коментуючи перспективи поновлення Насірова Р.М. на посаді Голови ДФС висловив припущення, що «навіть при оптимістичному сценарію для Насірова та найбільш песимістичним для України є те, що Кабмін – це орган прийняття колегіальних рішень, 20 членів Кабміна повинні шляхом голосування прийняти чи не прийняти те чи інше рішення. Тому виконати рішення, якщо теоретично усі інстанції підтвердять, що Кабімн повинен його якось виконати, неможливо. У нас примус може бути тільки персональним, не може бути колегіального примусу».

Що тут скажеш? Мабуть так і живемо, що ігноруємо закони в державі. А уявіть собі до чого ми дійдемо коли найвищі представники влади або уряд відверто ігнорують Конституцію і закони України.

Хочу нагадати, що статтею 129-1 Конституції України чітко встановлено, що судове рішення є обов’язкове до виконання і держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст.235 Кодексу законів про працю України рішення суду про поновлення на посаді підлягає негайному виконанню, а ч. 2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Окружний адміністративний суд м. Києва 11 грудня 2018 року визнав неправомірним і скасував розпорядження Кабміну про звільнення Насірова Р.М. з посади Голови ДФС і звернув до негайного виконання рішення суду в частині поновлення Насірова Р.М. на посаді Голови ДФС і видав відповідний виконавчий лист.

Тепер це проблема Кабміну.

Якщо Кабмін не виправить свою помилку і не поновить Насірова Р.М. на посаді, то він порушить Конституцію і чинне законодавство України з відповідними конституційно-правовими наслідками для Уряду.

Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права