Чому ми українці не літаємо на наших АНах? На це питання можна відповідати дуже довго и дуже складно, а можна відповісти одним речення – тому що у нас немає національної гордості.

Україна має величезний і належним чином не оцінений капітал – компанію «Антонов» і видатний творчій колектив талановитих людей, які і є головною цінністю цього всесвітньо відомого бренду «Антонов».

Правда останні чотири роки – це роки втрачених можливостей, оскільки безкінечна кадрова чехарда на цьому підприємстві, постійна зміна керівника замість того, щоб відкрити нові колосальні перспективи для українського авіабудування, навпаки призвели до стагнації, занепаду і втрати надії.

Вважаю, що головною помилкою, яка була допущена – це навіть не підпорядкування ДП «Антонов» «Укроборонпрому», і навіть не зрозумілі і не компетентні плани по реформуванню цієї галузі, а усунення з поста Генерального конструктора Дмитра Ківи, видатного авіаконструктора і патріота України.

За весь більш ніж 70-річний період існування цього флагману авіабудування ним керували і були генеральними конструкторами лише три людини – Олег Антонов, Петро Балабуєв і Дмитро Ківа. Ці прізвища навіки увійдуть в історії України і історію літакобудування в Україні.

А після того, як в 2015 році Дмитра Ківу безпідставно і несправедливо було усунуто з поста Генерального конструктора – за ці трохи більше ніж 3 роки – вже четвертий керівник на ДП «Антонов», а літаків серійно як не випускали, так і не випускають. Ветерани згадують, що тут був період, коли по 18-20 літаків Ан-24, Ан-26 вироблялось щомісячно, навіть коли Дмитро Ківа був керівником виробництво серійних літаків продовжувалось, хоч і не великими темпами. Але ж і новий Ан-178 піднявся у небо теж при  Дмитрі Ківі, як і Ан-132. Цей проект зарождався і почав реалізовуватися при Дмитрі Ківі і його команді. Цей літак правда після Дмитра Ківи добудували, але подальші його перспективи дуже примарні.

Мені дуже подобається Омелян, міністр інфраструктури. Я з ним особисто не знайомий, але щиро йому симпатизую, оскільки завдяки його ентузіазму в українському небі з’явились потужні перевізники, а українці мають можливість відкрити для себе весь світ. Омелян робить велику справу – розвиває транспорту галузь України, в тому числі і авіаційну.

Але погано, що в Україні немає ще одного Омеляна, який би підняв українське авіабудування.

Перспективи українського авіапрому грандіозні, потрібний тільки потужний менеджер під цей проект.

Не буду вдаватись у деталі, але зараз потрібний інший підхід до виготовлення літаків, такий як у всьому світі. Для цього необхідно негайно збудувати на території ДП «Антонов» суперсучасний літакобудівний комплекс із застосуванням новітніх авіаційних технологій, на тій землі, яку дехто все ще мріє захопити і набудувати там казіно і ресторанів. Це теж потрібно, але в іншому місці.

Друге, потрібна світова кооперація на виготовлення літаків. Наприклад, «Боїнг» виготовляється за участю майже 70 країн світу, але він залишається бути американським літаком.

На ДП «Антонов» є видатні і талановиті люди, професіонали, які здатні в найкоротший термін повернути Україні заслужену славу столиці транспортного авіабудування.

Є і цілий ряд чудових наробок і модернізацій вже відомих моделей, які можуть стати основою української авіації.

В ДП «Антонов» є моделі і пасажирських літаків, які при швидкій модернізації можуть скласти серйозну конкуренцію і Боїнгам, і Ербасам, а особливо Ембраерам на коротких і середніх маршрутах, і перш за все на внутрішніх лініях.

При наявності державної волі за короткий час українські «АНи» можна і потрібно повернути в українське небо. Як це зробити фахівці знають.

Потрібна державна протекція.

А що у нас зараз відбувається? З однієї сторони ми не спроможні налагодити серійне виробництво пасажирських літаків Ан-148 чи Ан-158, зате спроможні купувати бразильські Ембраери – 190, які є аналогами наших літаків!

І таких прикладів безліч!

Я вже не кажу про військову складову. Ми можемо і здатні зробити все, що потрібно Україні для своєї обороноздатності, в тому числі і БПЛА (безпілотні літальні апарати) з ударним компонентом. Ми зробили правильний  крок закупивши важкі ударні БПЛА в Туреччині, але впевнений, що можемо це все робити на ДП «Антонов» і на інших підприємствах авіаційної галузі.

На ДП «Антонов» була і є ціла плеяда видатних людей, патріотів авіабудування, які можуть і знають як відродити славу українського авіапрому, але їм потрібна державна підтримка і інші організаційні можливості.

І дуже важливо визнати, що усунення Дмитра Ківи з посади Генерального авіаконструктора було помилкою і її треба виправити.

Дмитро Ківа здатний об’єднати навколо себе усіх найкращих фахівців, в тому числі і тих, які його критикували, для того, щоб дати нове дихання найкращим моделям українських АНів. Це і Ан-70, 74, 140, 148, 158, 178, 124, 225 – всі ці моделі дуже перспективні і потрібні у світі. Потрібно в небо повернути не одну чи дві моделі, а всю лінійку сучасних АНів.

Україні потрібні крила і тоді вона полетить в майбутнє, а поки що колосальний потенціал авіабудівництва не затребуваний.

Україна була і є однією із восьми країн світу, які здатні сконструювати і виготовляти літаки. Україна виготовила найбільший у світі літак Ан-225 «Мрія» і один з найбільших Ан-124 «Руслан».

І ці літаки були виготовлені на ДП «Антонов».

Що заважає зараз серійно будувати літаки?

Я не знаю, можливо нинішня команда і здатна щось змінити на ДП «Антонов», але я точно знаю, що для того щоб українські АНи повернулись в українське небо потрібно щоб Президент України став головним політичним менеджером цього проекту.

Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права