Якби мені коли небудь хтось сказав, що я буду в Коста-Ріці – я б ніколи в це не повірив. Коли заходить розмова про подорожі, то усі рекомендують відвідати країни і місця на земній кулі, які, як правило, усім добре відомі.

Не можна сказати, що Коста-Ріка – це якась абсолютно утаємничена країна про яку мало хто чув. Це не так.

Країна відома, хто вчив географію, той знає, що вона знаходиться в Центральній Америці. Не можна сказати, що в Коста-Ріку легко добратись і що ця країна переживає туристичний бум.

Але, як би там не було, моє життя так склалося, що з’явилась можливість побувати в цій країні.

Про Коста-Ріку я нічого не знав.

Мені приходилось бувати в Пуерто-Ріко і столиці цієї країни – Сан-Хуані, причому не одноразово, але Пуерто-Ріко – це майже офіційний штат США в Карибському морі, навіть рейси із Нью-Йорка в Сан-Хуан виконуються не як міжнародний рейс, а внутрішній рейс США. Але Пуерто-Ріко і Коста-Ріка – не мають нічого спільного.

Мені випало бути в цій країні менше доби, але за цей час вдалося багато що побачити, а тому є можливість поділитись своїми враженнями.

Коста-Ріка була відкрита Колумбом ще в 1502 році і приблизно через 25 років почалася іспанська колонізація цієї країни.

Коста-Ріка – невелика країна за своєю територією, їй належить лише 0,03 відсотка поверхні нашої планети, але на цій невеликій території проживає більше ніж 500 тисяч видів – а це 4 відсотка від усіх рослин, комах і тварин, які живуть на Землі.

Це сама маленька країна в Центральній Америці, вона межує з Панамою, а там вже починається Латинська Америка.

Деякі люди кажуть, що якщо на Землі є рай, то він в Коста-Ріці. Величезні території абсолютно незайманої природи, величезна кількість птахів, звірив, морських істот, рослин – це головна характерна особливість цієї країни. Більше ніж 26 відсотків усієї території цієї країни – це парки, заповідні території. Природна красота, чудові ландшафти, вихід до двох океанів – Тихого і Атлантичного, роблять цю країну унікальною для туристів. До речі, туризм – це основний дохід цієї держави. Вже давно, ще в 1995 році доходи від туризму перевищили доходи від продажу бананів. В 2013 році цю країну відвідали майже 2,5 млн. туристів – іноземців.

Кажуть, що в Коста-Ріці самий високий рівень довголіття. Середній вік життя людей в цій країні – 80 років. Переважна більшість населення країни вранці обов’язково слухають гімн своєї країни. Тільки зовсім недавно – 5 років тому в Коста-Ріці ввели дорожні знаки, але якщо ви спитаєте місцевих як проїхати до якогось місця – вам просто покажуть, або махнуть рукою куди треба їхати або йти.

В Коста-Ріці я вперше побачив, як в тих місцях на проїзній частині в автомобільних аваріях загинули люди, на асфальті малюють серце з німбами, тобто, в цьому місці душа відлетіла в рай. Я такого більше ніде не бачив.

Моє знайомство з цією країною обмежилось лише деякими провінційними містами – Пунтаренасом і Сан Рамоном.

У мене була можливість поїхати і в столицю цієї країни – Сан Хосе, але я віддав перевагу прекрасній чарівній природі, яку мав можливість подивитись.

Можу з впевненістю сказати, що такої нетронутої природи я більше ніде не бачив.

Спочатку ми ознайомились з містом Пунтаренасом, який розташований біля 100 км від столиці. Тут проживає більше 100000 людей, але разом з населеними пунктами, які біля цього міста, тобто це така агломерація.

А потім поїхали в гори і їхали по крутій дорозі, яка з обох боків була в густих джунглях. Тут багато дощів, вологість висока – тому тут все росте у надзвичайно комфортних умовах, а якщо доповнити ще й тим, що цілий рік тут дуже тепло якщо не жарко, – то можна зрозуміти чому тут такий рай і для рослин, і для тварин.

Після майже годинної поїздки через чудову природу джунглів ми приїхали в невелике містечко Сан Рамон.

Коли ми приїхали в це містечко, в якому проживає біля 10000 мешканців і зупинились у самому центрі на площі – було дуже багато дітей у національній одежі. Вони мабуть готувались для зустрічі з нами. Були розставлені велика кількість стелажів на яких було дуже багато різних сувенірів, які виготовили місцеві жителі, а діти дали концерт, тобто нас запросили у такий невеликий імпровізований амфітеатр, де місцеві школярі давали для нас концерт. Нас усіх посадили на спеціально принесені туди стільцях. Перед концертом виступили директор школи і один із місцевих керівників. Вони привітали групу туристів із США і Канади, а я з дружиною був саме у цій групі. Ніхто не знав, що крім американців і канадійців ще є люди з далекої України, нас дуже щиро привітали, коли довідались про це.

Концерт був не довгий, хвилин 30, не більше, але дітки дуже старались і нам усім їх виступи сподобались. Після концентру ми подарували дітям у кого що було із національних сувенірів і за старання дітей заплатили їм, хто скільки хотів.

Американські туристи були дуже щедрі, але дітей було багато, а нас чоловік 25, тому необхідно було щоб наша увага дійшла до кожної дитини. Ми так і зробили.

Усі були задоволені, і діти, і ми. Вони нас довго проводжали щирими оплесками, а їх батьки принесли в автобус декілька ящиків бананів.

Коста-Ріка дійсно не велика країна і головна туристична її цінність – це унікальна природа. Коли попадаєте у цю країну треба усвідомлювати деякі речі – туризм – іноземний для них є найкращим і найприбутковішим бізнесом. Тут достатньо високі ціни і туристична інфраструктура не в такому шикарному вигляді, як у деяких інших країнах для яких туризм основна стаття їх доходів.

Люди тут щасливі, кажуть що ця країна взагалі сама щаслива у світі, але люди дійсно дуже щасливі, привітні, доброзичливі. Ніколи не бачив від них якоїсь агресії чи невдоволення.

Тут дуже гарно себе почувають молоді сім’ї, держава їм  будує і передає житло.

Армії не має, це мабуть єдина країна в якій немає військових, тобто армія була, але її розпустили і більше не сформовували.

В Коста-Ріці усього два види погодних умов – з травня по листопад іде дощ, який ніколи не вчухає, а з грудня по квітень – неймовірна засуха.

Кажуть, в тропічних лісах знайшли кам’яні шари різних розмірів, але з ідеальними і правильними формами – ніхто не може пояснити як вони в тому місці з’явились і як можна було їх виготовити. В Коста-Ріці дуже багато метеликів, різних і красивих. Тут є навіть такі ферми, де їх розводять. До речі, і на островах Карибського моря теж є місця, де вирощують спеціально метеликів.

Для багатьох туристів цікавим об’єктом є діючий вулкан Ареналь, але я туди не їздив, повірю тим враженням, якими ділились інші люди, які там  були.

Дуже мене вразили ліси в Коста-Ріці, вони ростуть на горах, які піднімаються аж до небес і частина цього лісу перебуває у хмарах. Він завжди свіжий і зелений цей ліс, хоча там немає ніяких річок чи озер, усю необхідну вологу ліс бере із хмар. Але коли їдеш по цьому захмарному лісі і сам перебуваєш в хмарах – враження надзвичайне.

Мабуть багато людей бачили фільм «Парк юрського періоду» – так от усі зйомки цього фільму відбувались у Коста-Ріці.

Цікава і гарна країна, але головна її цінність нетронута природа і відпочинок. Краще відпочивати на узбережжі Тихого океану, а не Карибського моря. Крім усього, що вже було сказано, тут є ще і термальні води. Це теж унікальне природне явище, але його можна побачити і в багатьох інших країнах. Є тут і «фавели» – райони, де живуть бідняки. Вони, ці райони, нічим особливим не відрізняються від таких же фавел, які є в Ріо-де-Жанейро чи Індії.

Така вона країна Коста-Ріка. Пізно вечері ми залишили цю країну, але залишили собі гарні спогади і відчуття і про цю країну, і про людей, які там  живуть.

Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права