Впевнений в тому, що майже всі люди, незалежно від віку, статі, освіти, національності знають, що у світі є Панамський канал. Але надзвичайно мало людей є у світі, які особисто пройшли через цей канал, побачили його своїми очима і можуть дати достовірні коментарі до того, що побачили.

Я був серед тих людей, які своїми очима бачили Панамський канал і від початку до кінця його пройшли.

В басейні Карибського моря я був багато разів, відвідав майже усі острови, куди заходять круїзні лайнери, як в західній частині Карибів, так і в східній. Тобто, від Канкуна (Мексика)  до Гранади, одного із самих великих і найбільш віддалених в Карибському морі, але це все ще в басейні Карибського моря, чи Атлантичного океану.

На цей раз мені випала можливість не тільки побувати у водах Тихого  океану, але й пройти через Панамський канал.

Перш ніж я побачив Панамський канал, величезний круїзний лайнер пройшов біля 4500 км, саме таку відстань пройшов лайнер із Сан-Франциско до Панамського каналу.

І от настав день, коли ми повинні були підійти до Панами – це мало відбутися на ранок наступного дня.

Безумовно, прохід через Панамський канал – це була одна  із самих головних родзинок цього круїзу, тому рано вранці всі туристи заповнили верхні палуби лайнера, команда якого розуміючи, що для їх пасажирів прохід через Панамський канал – є так би мовити історичною подією, яка можливо буває тільки один раз в житті – відкрили усі службові приміщення, куди зазвичай пасажирів не допускають, але там було дуже гарно все видно.

Як тільки почало світати ми ще перебували достатньо далеко від Панамського каналу, але лайнер швидко розрізав темно-синю воду Тихого океану і швидкими темпами наближався до каналу.

Незважаючи на вранішню прохолоду майже всі пасажири на лайнері вже з раннього ранку зайняли найкращі місця і чекали коли він підійде до каналу.

Через деякий час нашого терпіння під прохолодними вітрами Тихого океану, ми почали бачити спочатку поодинокі, а потім цілі групи кораблів і врешті-решт коли ми  зрозуміли, що скоро вже підійдемо до каналу, в океані на підході до каналу була зосереджена величезна кількість кораблів – це ті кораблі, які ставали в чергу щоб пройти Панамський канал.

Оскільки наш круїзний лайнер був власністю однією із найбільших американських круїзних компаній, то він без будь-яких черг зразу ж взяв курс на  Панамський канал.

Хто був у Стамбулі, там теж можна було побачити величезну кількість кораблів, які чекали проходу із Чорного моря до Середземного моря через Босфор і Дарданеллу.

Але кількість кораблів, які виходили із закритого Чорного моря в Середземне море не йде ні в яке порівняння з тією кількістю кораблів, які повинні  пройти з Тихого океану в Атлантичний океан через Панамський канал. Це в десятки, або й більше разів. У всякому разі, деякі кораблі чекають своєї черги по декілька днів або навіть більше.

Тут дуже жорсткий порядок, підійшов до каналу,  ставай на якір і чекай на рейді, поки диспетчер дозволить прохід через канал.

Думаю, нікого не треба переконувати в тому, що Панамський канал – це вершина інженерної думки людства.

Незважаючи на грандіозні будівлі, які є у світі, Панамський канал навіть зараз є одним із найбільш видатних і без сумніву самих складних будівництв за усю історію існування людства.

Довжина Панамського каналу 81 км 600 м із яких – 65 км проходить по суші, а 16,5 км по дну Лімонської і Панамської бухт.

Для того, щоб зрозуміти, що означає  Панамський канал для світу, достатньо привести лише один приклад, правда в більшій мірі буде цікавим для американців, наскільки скоротилась відстань і шлях між, наприклад, Нью-Йорком і Сан-Франциско.

Поки Панамський канал не був введений в експлуатацію пароплавам треба було подолати відстань між цими містами, яка складала 23000 км,  завдяки будівництву цього каналу відстань між цими містами  скоротилась до 9500 км.

Це був приклад, який стосувався американських міст, але Панамський канал – це унікальна споруда, яка вплинула на світову економіку, з’єднавши два океани Тихий і Атлантичний – людство створило диво, яким ми всі і користуємось вже більше  100 років.

Будівництво каналу починалось двічі – перший раз в кінці XIX століття, але ця спроба була невдалою, компанія, яка будувала канал збанкрутіла і її чекав крах, а автор проекту каналу, до речі, допустив багато прорахунків – збожеволів.

Під час будівництва каналу перший раз загинуло більше 20000 робітників. Головною причиною їх загибелі була малярія.

Другий раз будівництво розпочалось в 1904 році і вже майже через десять років Панамський канал був побудований.

Для США його будівництво коштувало величезних грошей – більше 400 млн.доларів. Правда незважаючи на те, що було знайдено механізм як уберегти людей від малярії (осушили болота навколо будівництва і популяція малярійних комарів загинула) все ж і при другій спробі будівництва теж загинуло 6000 людей, які будували цей  канал.

Варто доповнити, що головною причиною невдачі при будівництві каналу перший раз була фінансова корупція, зараз більш відома як фінансова піраміда.

Дуже цікавим було відкриття  Панамського каналу – 13 жовтня 1913 року Президент США в Білому Домі натиснув спеціальну кнопку і майже за 4000 км від резиденції Томаса Вудро Вільсона 20 тонн динаміту здійснив колосальний за своєю потужністю вибух, завдяки якому води двох океанів були об’єднані і Панамський канал завершився великим успіхом. Разом з тим, треба сказати, що Панамський канал був побудований в 1913 році, його експлуатація фактично почалася лише в 1920 році.

Після будівництва каналу Панама отримала незалежність від Колумбії і стала окремою державою, але володіння землею, водним коридором і дном Панамського каналу навічно перейшло до США. Це стало можливим лише то, що Колумбія, до якої на той с належала Панама і Панамський канал відмовилась від тих умов, які були запропоновані  США. В зв’язку з цим, в ті частині, яка зараз належить Панамі, вибухнуло повстання, в результаті якого Панама і отримала незалежність від Колумбії, а США отримало навічне право на володіння Панамським каналом.

Таким чином, Колумбія відкинувши пропозицію США по укладанню угоди з Колумбією по володінню Панамським каналом, втратило Панаму і Панамський канал.

По Панамському каналу можуть пройти судна довжиною не більше 294 м і шириною 32,5 м, як в сторону Атлантичного океану, так і в зворотному напрямку до Тихого океану.

Максимальна кількість суден, які можуть пройти за добу – 65, тому тут завжди черги.

Є ще одна важлива особливість судноплавання у Панамському каналі – судна будь-якої тоннажності не мають права самостійно рухатись по каналу, їх обов’язково тягнуть спеціальні поїзди.

Наш лайнер був майже граничних розмірів, яким дозволено зайти в Панамський канал, як по довжині – 290 м, так і по ширині майже 32 м, але незважаючи на такі величезні габарити капітан надзвичайно вміло завів лайнер у створи шлюзових камер на вході у Панамський канал.

Такий суперпрофесійний маневр капітана викликав у нас, хто це бачив просто захоплення. Уявіть собі, при довжині 290 м і ширині майже 32 м, та при тоннажності лайнера майже 110 тис.тон капітан дуже вміло його завів, навіть не вдарившись об стінки шлюзових камер.

Це було просто неймовірне диво вміння капітана впоратись з такою махиною, якою був лайнер.

Ми ввійшли без черги в Панамський канал, по обидва боки відкривались чудові краєвиди, все це можна буде побачити на фото, якими я доповню цю свою розповідь.

До речі, всесвітньовідома газета «Нью-Йорк таймс» в одній із своїх статей рекомендувала якщо ви приїдете в Панаму, то в першу чергу треба поїхати і побачити індустріальне диво – Панамський канал, щоб зрозуміти на що здатне людство.

І взагалі, ця ж газета якось склала список місць де люди, які захоплюються подорожами, повинні обов’язково побувати, – це був не дуже великий  список, але на першому місці була – Панама.

Безпосередньо в Панамі я не був, але з борта лайнера було дуже добре видно столицю цієї держави і надзвичайно мальовничі місця на усьому шляху каналу.

Ця захоплююча подорож через Панамський канал тривала не довго, але запам’яталась на усе життя.

А далі деякі фото і деякі коментарі до окремих фото.

(за моєю спиною столиця Панами)

(Лайнер водить в шлюзову камеру. На цьому фото гарно видно габарити (по ширині) лайнера, який майже впритул підійшов до стінки шлюзової камери. Це було неймовірне мистецтво капітана завести лайнер довжиною 290 м в шлюзову камеру ширина якої була більше ширини лайнера лише на1 м, фактично відстань між бортом лайнера і шлюзовою камерою складала не більше 50 см)

 

(а це “комендант” Панамського каналу)

(а це вже Панамський канал, характерною особливістю якого є те, що колір води в каналі змінюється, зі сторони Тихого океану він світло-коричневий, а вже ближче до виходу в Карибське море чи Атлантичний океан вода темно-синя і достатньо прозора)

(тут видно як корабель заходить в шлюзову камеру)

(після того як корабель зайде в шлюзову камеру, закриваються шторки шлюзової камери, нагнітається в камеру вода, корабель піднімається на певну  висоту і переходить канал)

(так виглядає Панамський канал з боку Тихого океану)

(механізми, завдяки яким кораблі рухаються в Панамському каналі)

Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права