Мені здається, що вже сама назва цієї країни дає обґрунтовані підстави для того, щоб в вашій свідомості почали виникати якісь позитивні емоції.

Я не пам’ятаю коли вперше почув про таку країну, як Аргентина і її столицю Буенос-Айрес. Але точно знаю, що це сталося в період мого раннього дитинства. Вважаю, зараз вже зрозуміти чому саме Аргентина так сильно запала мені в душу, які були для цього причини? Однозначно відповісти на це питання я не знаю. Можливо, в період мого дитинства були дуже популярними аргентинські футболісти, можливо, це пов’язано з тим, що мені мої рідні розповідали, що в далекій Аргентині живе один із наших родичів, який залишив Україну зразу ж після війни і більше додому так і не повернувся. Але поки був живий підтримував зв’язок з своїми рідними – писав листи, навіть один раз я пам’ятаю прислав якісь подарунки. Але потім він помер і цей зв’язок припинився і загубився.

Я підріс, став дорослим, але якесь позитивне відчуття до Аргентини залишилось і супроводжує мене усе життя.

Багато разів у мене виникало бажання відвідати Аргентину. Вже пізніше коли почав займатися політикою мав багато запрошень відвідати Аргентину, в тому числі і офіційних запрошень.

Але незважаючи на те, що і сам був дуже зацікавлений в тому, щоб відвідати Аргентину, і наявність різного роду запрошень – не вдавалось зважитись на таке далеку подорож.

Думаю, кожна людина, якщо у неї є бажання і це бажання довгий час з різних причин не реалізовується – виникає закономірне ще більше бажання до його реалізації.

Так сталося і у мене. В якийсь день, я прийняв для себе однозначне рішення, обов’язково побувати в Аргентині.

В один із зимових ранків я з дружиною вилетів на літаку авіакомпанії Люфтганза до Франкфурту, а звідти через деякий час ми вирушили до Буенос-Айреса. Разом з нами в цій подорожі були ще декілька наших друзів.

Це був самий довгий прямий  безпосадочний переліт на літаку який тривав 14 (чотирнадцять) голин. До речі, цей рейс до Буенос-Айреса із Франкфурта – є самим довгим безпосадочним рейсом авіакомпанії Люфтганза. І взагалі у світі є не дуже багато авіарейсів коли літаки чотирнадцять і більше годин перебувають у безпосадочному польоті.

Політ пройшов надзвичайно комфортно і без будь-яких неприємностей. Боїнг – 747-400 – надійний і зручний літак.

Коли всі пасажири вже сиділи у літаку і він виходив на злітну смугу, я звернув увагу на те, що в салоні, в якому я перебував не було жодного вільного місця.

Приблизно за півгодини до посадки в аеропорту Буенос-Айреса, коли літак вже почав знижуватись, а це було рано вранці, була дуже гарна погода, світило сонце і дуже гарно видно все, що було на землі.

Ми підлітали до Буенос-Айреса, саме по собі це місто може й не таке велике, як за площею, так і за населенням, біля 3 млн. чоловік, але разом з величезною кількістю маленьких містечок, які оточують Буенос-Айрес, сумарно тут проживає біля 15 млн. чоловік.

Що мене дуже вразило, коли я дивився з ілюмінатора літака, – величезна площа порізана невеликими і зовсім маленькими каналами і величезною кількістю островів чи зовсім невеликих островців і на них,  можливо навіть на штучно створених територіях були розташовані будинки і вілли.

Потім вже коли я знайомився з Буенос-Айресом мені випала можливість на гелікоптері здійснити годинну подорож над Буенос-Айресом.

Це була незабутня подорож, чудовий, прекрасний Буенос-Айрес надзвичайно гарно виглядає з повітря на невеликій висоті. Тоді ж я більш конкретно побачив і ці вілли і будинки на островах, які побудовані серед зеленого моря і тільки нитки каналів підказують, що ці будинки і вілли знаходяться серед води на величезній території.

Мені потім пояснили, що єдиним сполученням із цими будинками і віллами – є водний транспорт. Біля кожного острова є свій причал, де чекають своїх господарів яхти, чи катера.

Ті люди, а це дуже багаті люди, на цих яхтах чи катерах добираються до твердої землі, пересідають на автомобілі, які їх там чекають і їдуть по своїм справам у Буенос-Айрес.

Правда є деякі, які на цих островах мають свої майданчики для гелікоптерів, які там же стоять. Але це вже дуже заможні люді.

Літак здійснив дуже м’яку посадку і наша дуже довга повітряна подорож завершилась.

І почалось моє десятиденне перебування в Аргентині.

Перше враження від Буенос-Айреса було позитивне. Дуже гарне місто, прекрасна архітектура, величезна кількість пам’яток культури і пам’ятників.

Ще мені  зразу кинулось в очі – привітливі і зовні гарні люди, особливо жінки. Як потім мені розказали, в Аргентині майже 97 %  населення мають європейський вигляд.

Надзвичайно гарні жінки. До речі, як з’ясувалось, тут найбільше в світі роблять пластичні операції.

Про Аргентину можна розповідати безкінечно, дуже багато вражень і емоцій. Навіть не знаєш з чого почати.

Ну, наприклад в Аргентині розташоване саме південне місто Ушуайя. Місто велике, майже 60 тисяч мешканців. Але незважаючи на те, що місто найближче до Антарктиди, проживання там комфортне.

В 1977 році Аргентина направила в Антарктиду вагітну жінку, яка мала там народити дитину і це було б доказом права цієї країни на частину цього засніженого материка. Дитина, до речі, там народилась – хлопчик. Перше весілля в Антарктиді теж справили громадяни Аргентини.

Безумовно, усі знають, що Аргентина батьківщина всесвітньо відомого Дієго Марадони.

Тут його настільки люблять і обожнюють, що навіть заснували Церкву Марадони, в яку входять більше 60000 людей.

В Аргентині є водоспад Ігуасу, мільйони туристів з усього світу обов’язково бажають побачити це  диво природи.

Нинішній Папа Римський – Франциск, 266 понтифік римсько-католицької церкви, родом з Аргентини, я був в Буенос-Айресі в храмі, в якому довгий час правив службу майбутній Папа Римський.

До речі, мені довелось побувати і в греко-католицькому храмі Української греко-католицької церкви, де декілька років правив службу Святослав Шевчук, який після смерті святішого Гузара зайняв його місце.

Про українців в Аргентині я окремо розповів, оскільки тут велика українська діаспора, більше того, є навіть українська провінція, вірніше провінція, в якій проживає по різним оцінкам до півмільйона українців.

Можливо дехто не знає, але саме в Аргентині вперше у світі для визначення винуватості особи було застосовано, як доказ його вини – дактилоскопія. Перший раз були зняті  пальчики ще в червні 1892 року.

Буенос-Айрес розташований не на березі Атлантичного океану, як дехто думає, оскільки раніше сюди заходили океанські лайнери і збереглось місце, куди прибував основний потік емігрантів. Зараз океанські лайнери в Буенос-Айрес вже не заходять, є інше місто де і розташований порт, але ріка Парана залишилась. Це унікальна річка, її довжина всього 240 км, але ширина більше 200 км.

Є ще одна важлива особливість Парани, вона в своїй дельті утворює величезну кількість отих островів і островців, про які я вже писав.

Достатньо сказати, що ця ріка щороку транспортує більше 170 млн.тон глини, піску, мулу. Вона  впадає в океан.

Мене запрошували на прогулянку на яхті по Парані, але в останній момент берегова служба заборонила вихід в акваторію Буенос-Айреса, оскільки різко змінилась погода, подув сильний вітер, піднялись хвилі.

Які основні пам’ятники і пам’ятні місця в Буенос-Айресі.

Безумовно, це цвинтар Реколета. Я вже дуже добре описав цей  цвинтар, коли присвятив спеціальну оповідь про Євіту.

Але все таки декілька слів  треба сказати – це історичне місце. Тут діти вивчають історію Аргентини.

Тут все дуже гарно і красиво, видатні архітектурні споруди, видатні історичні постаті і історичні події – все це є на цьому цвинтарі.

Але при всій повазі до цих історичних пам’яток і пам’ятників – головний об’єкт для туристів – це капличка, в якій упокоїлась видатна жінка сучасності – Єва Перон, або як її тут називають Євіта.

В Аргентині все пов’язано з Євітою і її пам’яттю.

В центрі міста самий широкий у світі проспект і на цьому проспекті на фасаді одного з будинків висить величезна фотографія (стилістична) Євіти.

В центрі міста розташований знаменитий Палац Каса Росада, тут зараз резиденція Президента Аргентини.

До речі, дуже оригінально Президент цієї країни прибуває в свою резиденцію. За декілька хвилини до посадки гелікоптера, в якому перебуває Президент країни, декілька поліцейських стрічками – саме в цю частину сідає гелікоптер, під’їжджає автомобіль фольксваген-пасат, в який сідає Президент Аргентини. Цей автомобіль доставляє Президента в резиденцію, а два поліцейських змотують червону стрічку, знімають обмеження і рух транспорту відновлюється. Все це відбувається не більше 7-8 хвилин. Президентська резиденція відкрита для відвідувачів в певний час.

Тут же в центрі міста не далеко від резиденції Президента Аргентини  знаходиться Кафедральний Собор Метрополітана – головний діючий християнський храм.

До речі, в Аргентині, майже 85% населення католики, ще 10% протестанти.

Надзвичайно було цікаво побувати в театрі Колон. Це мабуть самий великий театр в Латинській Америці. Він був побудований в 1908 році і вміщає 2500 глядачів. Там є одна особливість, жінки, чоловіки яких померли, мали право дивитися вистави не в загальній залі театру, а в підвальному приміщенні з якого можна було бачити сцену через невеликі віконця.

Побував і в ботанічному суду Карлоса Тайса та японському саду.

Колосальні враження від відвідування району Ла-Бока, це самий старий квартал міста. Він дуже специфічний, як по архітектурі, так і по тому, що там відбувається. Дуже красивий колорит різнокольорових будинків, величезна кількість ресторанчиків, головна особливість яких полягає у тому, що біля кожного з них грає невеликий оркестр і танцюють танго.

Але одну особливість Буенос-Айреса я хочу спеціально відмітити. В одному з чудових парків, фактично в центральній частині міста в районі Палермо є пам’ятник Тарасу Шевченку.Цей пам’ятник було святково відкрито в 1971 році, до 75-річчя першій емігрантів з України. Пам’ятник побудувала численні українська діаспора.

І взагалі, в Аргентині надзвичайно багато різних пам’яток, пов’язаних з Україною. Українці тут широко переставлені, вони гарно організовані. Тримають один одного,  зустрічаються, зберігають і передають своїм дітям традиції. Мені довелось з багатьма з них зустрічатись. Вони дуже переживають за долю України, постійно цікавляться і чим можуть допомагають.

Надзвичайно вразив мене карнавал в Аргентині. Він проходить на вихідні дня в січні і лютому місяці в місті Гуалегуайчу.

Це достатньо далеко від Буенос-Айреса, на автомобілі майже 3 години гарної їзди.

Можу сказати, що він абсолютно ні в чому не поступається карнавалу в Ріо-де-Жанейро, може навіть кращий.

Мені більш подобається саме аргентинський карнавал. Дуже гарно організований, надзвичайно красиві костюми і неймовірно красиві і привабливі аргентинські дівчата. Карнавал – це свого роду змагання до якого школи  танцю готуються цілий рік.

Ми під час карнавалу були у самому центрі, тобто на трибуні, яка була розташована в епіцентрі карнавалу, там постійно була трансляція. Був дуже цікавий момент, там технічно була можливість вивести на величезні екрани, які  були розташовані по всій довжині карнавальної ходи, а це біля одного кілометра, наше привітання учасникам і гостям карнавалу. Ми це зробили на українській мові і написали, що ми спеціально приїхали на карнавал з України.

Наше привітання викликало шалену реакцію, була дуже емоційна і потужна емоційна реакція багатьох тисяч людей.

Це нас дуже здивувало, що вони зрозуміли українську мову.

Надзвичайно цікавою була подорож за місто. Нам запропонували подивитись традиційне фермерське господарство Аргентини, яке було на початку XIX століття. Будинок фермера, господарство, засоби роботи. Дуже цікаво, але найбільш запам’яталось, що там було організовано для усіх туристів обід. Там у цьому господарстві і зараз утримується величезна кількість тварин і раз в тиждень тут організовують традиційний аргентинський обід з величезним грилем, на якому смажиться свіже м’ясо для півтисячі туристів, але не тільки яловичина, але  й кури і інші м’ясні вироби. І до всього цього додавалось багато прекрасного аргентинського вина.

Поки туристи все це їли, їм показували дуже гарний концерт, а після обіду показували змагання на конях і інші різні пригоди.

Саме під час таких подорожей можна зрозуміти країну і її народ. Відвідини цієї заміської ферми з її природнім колоритом, емоційними аргентинцями, а якщо добавити до цього ще й демонстрація їх талантів і здібностей – безумовно дуже добре характеризують і цю країну і її людей.

Залишили ми цю ферму в гарному настрої і величезною кількістю різних несподіваних відкриттів.

Не менш цікавою і була подорож в іншу місто, де розташований аквацентр в якому для туристів показують дуже колоритні водні вистави в яких головні ролі грають дельфіни, пінгвіни, морські котики і косатки. Особливо запам’ятались саме косатки  – це дуже розумні, красиві і потужні морські істоти.

Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права